вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" квітня 2021 р. Справа№ 911/975/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
секретар судового засідання: Пастернак О.С.
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 13.04.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП"
на рішення Господарського суду Київської області
від 22.10.2020 (повний текст складено - 23.11.2020)
та на додаткове
рішення Господарського суду Київської області
від 06.11.2020 (повний текст складено - 18.12.2020)
у справі №911/975/20 (суддя - Третьякова О.О.)
за позовом Білоцерківської дослідно-селекційної станції Інституту
біоенергетичних культур і цукрових буряків
Національної академії аграрних наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП"
про стягнення 5 339 797, 03 грн
Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" (надалі - відповідач, ТОВ "Агро-СПП") про стягнення 5 339 797, 03 грн, з яких: 4 930 400, 00 грн заборгованості з оплати поставленої сільськогосподарської продукції, 362 505,64 грн пені та 46 891, 39 грн 3% річних.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №18/09/01 від 18.09.2015, права та обов'язки за яким, як до покупця перейшли до ТОВ "Агро-СПП" внаслідок укладення договору відступлення прав вимоги (цесії) від 12.01.2016 та додаткової угоди №1 від 10.12.2018 до договору поставки від 18.09.2015 №18/09/01.
Позивач зазначив, що на виконання умов договору поставки №18/09/01 від 18.09.2015 передав, а відповідач прийняв кукурудзу вартістю 5 930 400, 00 грн, що підтверджується видатковою і податковою накладними, актом приймання-передавання зерна та довіреністю на отримання цінностей. Оскільки за отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 1 000 000, 00 грн, у нього виникла заборгованість у розмірі 4 930 400, 00 грн, несплата якої зумовила звернення позивача до суду.
Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 4 930 400, 00 грн заборгованості за договором поставки, 362 505, 64 грн пені, 46 891, 39 грн 3% річних та 80 096, 97 грн судового збору.
Судове рішення мотивоване тим, що позивачем доведено належними та допустимии доказами виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, водночас, матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем переданого товару, відтак він є таким, що порушив умови укладеного між сторонами договору №18/09/01 від 18.09.2015 та додаткової угоди №1 від 10.12.2018 до договору №18/09/01 від 18.09.2015.
Місцевим господарським судом також визнано вимоги позивача в частині стягнення пені та 3% річних арифметично вірними, такими, що відповідають нормам законодавства України та обставинам справи, а тому підлягають задоволенню.
Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у даній справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у заявленій сумі є обґрунтованими, співмірними та підтвердженими доказами.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 та закрити провадження у зв'язку із відсутністю предмету спору.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та винесено з порушення матеріального та процесуального права. Серед іншого апелянт зазначає, що судом першої інстанції не правомірно відмовлено у задоволенні клопотання про зарахування зустрічних однорідних вимог та не закрито провадження по справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 залишено без руху.
16.01.2021 та 19.01.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли клопотання про відкриття апеляційного провадження, до яких останнім долучено докази сплати судового збору за апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (платіжне доручення №364688 від 15.01.2021 на суму 120 146, 00 грн).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/975/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.03.2021.
Разом з тим, не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 та відмовити у стягненні судових витрат або змінити додаткове рішення шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 10 000, 00 грн.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що додаткове рішення є протиправним, а розмір витрат на правничу допомогу є значно завищеним. Апелянт зазначає, що розмір правничої допомоги у 50 000, 00 грн не відповідає критеріям розумності, з огляду на незначну складність справи, не значний обсяг виконаної адвокатом роботи.
Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 25.01.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20. Вирішено здійснювати розгляд справи №911/975/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 в одному об'єднаному апеляційному провадженні у раніше призначену дату, а саме 16.03.2021.
17.02.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшли додаткові пояснення щодо необхідності врахування правової позиції, викладеної у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19.
19.02.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
16.03.2021 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача (скаржника) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обгрунтоване неможливістю уповноваженого представника останнього бути присутнім у судовому засіданні 16.03.2021 у зв'язку з необхідністю представляти інтереси іншої особи під час засідання Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 відкладено розгляд справи №911/975/20 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 на 13.04.2021.
У судове засідання 13.04.2021 з'явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.
Так, представник скаржника підтримав вимоги апеляційних скарг, просив їх задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційних скарг та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У судовому засіданні 13.04.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів на неї, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2015 Білоцерківська дослідно-селекційна станція Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України (продавець), в якості продавця, та Товариство з обмеженою відповідальністю "СПП-Агро" (покупець), в якості покупця, уклали договір поставки №18/09/01 (надалі - Договір №18/09/01 від 18.09.2015).
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань, що згідно із ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч. 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар "Сорго" урожаю 2015 (далі - товар), насипом.
Відповідно до п. 3.1 Договору продавець зобов'язується поставити 3 850, 00 (три тисячі вісімсот п'ятдесят тон) +/- 10% метричних тон товару.
Згідно з п. 4.1 Договору передача товару продавцем проводиться на умовах EXW (згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000) - зерновий склад ПАТ "Рокитнянський комбінат хлібопродуктів", 09600, вул. Вокзальна, буд. 222, смт Рокитне, Київська обл. т. 04562-6-14-15, код ЄДРПОУ 00951764, ПАТ "Білоцерківський елеватор", 09107, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Привокзальна, 8, код ЄДРПОУ 00951729 (далі - Зернові склади продавця). Продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п.4.1, на умовах цього договору в повному обсязі до 31.10.2015 (п. 4.2 Договору).
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що поставка товару підтверджується оформленим належним чином оригіналом складської квитанції, виданої зерновим складом на ім'я покупця. Датою отримання товару вважається дата оформлення на ім'я покупця складської квитанції на зерно, що видається зерновим складом (п.4.4 Договору).
У п. 5.1 Договору зазначено, що ціна товару згідно даного договору становить 2600 (дві тисячі шістсот) грн 00 коп за 1 тонну з ПДВ, в тому числі ПДВ складає - 433 (чотириста тридцять три) грн 33 коп. Загальна вартість товару, що постачається, по даному договору становить - 8 341 666 (вісім мільйонів триста сорок одна тисяча шістсот шістдесят шість) грн 67 коп без ПДВ, крім того ПДВ - 1 668 333, 33 грн. Загальна вартість товару з ПДВ становить - 10 010 000 (десять мільйонів десять тисяч) грн 00 коп. (п.5.2 Договору).
У п. 5.3 Договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця до 31.12.2015, але після отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України.
У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатися п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця; оригінал договору підписаний продавцем; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім'я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма №47), виданої зерновим складом. Обов'язок покупця по оплаті товару вважається виконаним в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 5.5 Договору).
Відповідно до п. 5.6 Договору покупець до моменту повної поставки товару, має право без погодження з продавцем розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення грошових коштів, які ним були сплачені відповідно до договору.
Згідно з п.6.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 9.1 Договору договір вступає в силу з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Також п. 9.6 Договору сторонами погоджено, що покупець має право без попередньої письмової згоди продавця передавати будь-які свої права або обов'язки по цьому договору третім особам (відступлення прав вимоги, переведення боргу, тощо).
На виконання зазначено пункту 12.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СПП-Агро", в якості цедента, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП", в якості цесіонарія, укладено договір відступлення права вимоги (цесії), за яким цедент відступає цесіонарю, а цесіонарій набуває всі права і обов'язки цедента за договором поставки №18/09/01 від 18.09.2015, належні цедентові.
У зв'язку з чим, 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП", в якості покупця, та Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України, в якості продавця, було укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №18/09/01 від 18.09.2015. Відповідно до якої було внесено зміни до договору №18/09/01 від 18.09.2015 та відповідно, наступні пункти викладено у нових редакціях:
- п. 1.1 договору №18/09/01 від 18.09.2015: продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступний товар 2019 (далі - товар): кукурудзу в кількості 2 118, 0 тон, цінна за тонну з ПДВ - 2 800, 00 грн, загальна вартість - 5 930 400, 00 грн;
- п. 3.1 договору №18/09/01 від 18.09.2015: продавець зобов'язується поставити 2 118, 00 (дві тисячі сто вісімнадцять тон) +/- 10% метричних тон;
- п. 4.1 договору №18/09/01 від 18.09.2015: передача товару продавцем проводиться на умовах EXW згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс-2010" - зерновий склад ТОВ Рокитнянське ХПП, Україна, Київська обл., Рокитнянський район, смт Рокитне, вул. Вокзальна, буд. 222 (далі - Зернові склади продавця);
- 4.2 договору №18/09/01 від 18.09.2015: продавець передає товар покупцю у власність на зерновому складі, визначеному у п.4.1 на умовах цього договору в повному обсязі до 30.11.2019;
- п. 5.1 договору №18/09/01 від 18.09.2015: загальна вартість товару, що постачається, по даному договору становить - 5 930 400, 00 (п'ять мільйонів дев'ятсот тридцять тисяч чотириста) грн 00 коп разом з ПДВ;
- п.5.2 договору №18/09/01 від 18.09.2015: покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з дати отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатися п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім'я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма №47), виданої зерновим складом;
- п. 5.4 договору №18/09/01 від 18.09.2015: обов'язок покупця по оплаті товару вважається виконаним в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця.
У п. 9 додаткової угоди №1 сторони погодили, що всі інші пункти договору залишаються незмінними та чинними до виконання обома сторонами зобов'язань по цьому договору. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки №18/09/01 від 18.09.2015 та набуває чинності з моменту підписання її сторонами (п. 10 додаткової угоди №1).
18.11.2019 на виконання умов договору було поставлено товар на визначений відповідачем зерновий склад, а відповідач прийняв товар на загальну суму 5 930 400, 00 грн, що підтверджується видатковою накладною: №310 від 18.11.2019 на суму 5 930 400, 00 грн, довіреністю №99 від 18.11.2019 та актом приймання - передачі зерна №18 від 18.11.2019.
Для оплати отриманого товару виставлено рахунок-фактуру №209 від 18.11.2019.
Відповідачем лише частково було оплачено переданий йому товар в загальній сумі 1 000 000, 00 грн, про що свідчить копія платіжного доручення №35885 від 13.12.2019, відтак заборгованість відповідача за поставлений товар становить 4930400,00 грн.
Сторонами складено, підписано та скріплено їх печатками акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.11.2019-28.02.2020 у якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 930 400, 00 грн.
У зв'язку з не оплатою поставленого товару 02.03.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №4 про сплату заборгованості у розмірі 4 930 400, 00 грн, однак відповідач залишив її без відповіді та задоволення.
Враховуючи, зазначене позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 4 930 400, 00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Пунктом 5.2 додаткової угоди №1 узгоджено, що покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом п'яти робочих днів з дати отримання наступних документів: оригінал рахунку-фактури на товар із зазначенням номенклатури, кількості товару, ціни без ПДВ, загальної суми без ПДВ, суми ПДВ, всього суми до сплати; оригінал видаткової та факсимільних копій податкових накладних на товар на повну суму його вартості, продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, складену у відповідності з вимогами ст. 201 Податкового кодексу України. У разі відмови з боку продавця товару надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець залишає за собою право скористатися п. 201.10 Податкового кодексу України та подати до податкового органу відповідну скаргу на продавця; оригінал оформленої належним чином складської квитанції на зерно, виданої зерновим складом на ім'я покупця; оригінал картки аналізу зерна (форма №47), виданої зерновим складом.
13.12.2019 позивач зареєстрував та направив засобами електронного зв'язку відповідачу податкову накладну №25 від 18.11.2019 на загальну суму 5 930 400, 00 грн, в т.ч. ПДВ на суму 988 400, 00 грн, тим самим виконавши повне виконання усіх взятих на себе зобов'язань, а відповідно до п. 5.2 додаткової угоди покупець здійснює оплату за товар на розрахунковий рахунок продавця протягом п'яти робочих днів, тобто строк виконання грошового зобов'язання відповідачем настав 20.12.2019.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, умови договору відповідачем виконано частково.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак, відповідач взяті на себе обов'язки щодо оплати товару в повному обсязі не виконав.
Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, 08.09.2020 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява від 04.09.2020 про закриття провадження у справі, в якій відповідач просив закрити провадження у справі №911/975/20 у зв'язку з відсутністю предмета спору, вказуючи, що 04.09.2020 відповідач звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки у позивача перед відповідачем наявна заборгованість за договором поставки №14/09/01 від 14.09.2015 та додатковою угодою №1 від 11.12.2018 у розмірі 9 613 009, 55 грн.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.
Таким чином зобов'язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.
Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки.
При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.
Зарахування, передбачене ст. 601 ЦК України, здійснюється за наявності наступних умов:
- вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником;
- вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду;
- необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов'язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання та розміру.
В даній справі, зараховані відповідачем як зустрічні вимоги хоча і є однорідними (мають грошовий характер), але за своєю правовою природою зобов'язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов'язання зі сплати пені та штрафу у зв'язку з порушенням зобов'язань за договором не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов'язання.
У такому випадку зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Таким чином, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог - є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виклює проведення зарахування у добровільному порядку.
Такі висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18.
Отже, умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є прозорість вимог, тобто коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання (постанова Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У зв'язку з відсутністю підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 4 930 400, 00 грн підлягають задоволенню, оскільки поставку було здійснено на 5 930 400, 00 грн, а оплату здійснено лише на 1 000 000, 00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 362 505, 64 грн пені за загальний період прострочення з 21.12.2019 по 14.04.2020.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний оплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Оскільки, судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів здійснивши перерахунок нарахованої пені погоджується з судом першої інстанції щодо задоволення пені в повному обсязі.
Також, позивачем нараховано 46 891, 39 грн 3% річних за загальний період прострочення з 21.12.2019 по 14.04.2020.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена ст. 625 ЦК України сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).
Колегія суддів здійснивши перерахунок 3 % річних наданий позивачем вважає його арифметично вірним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що вимога позивача про стягнення 3 % річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо адвокатських витрат, ухвалених стягнути в оскаржуваному додатковому рішенні, в розмірі 50 000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України у зв'язку з розглядом в Господарському суді Київської області справи №911/975/20 про стягнення 5 339 797, 03 грн з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" понесено витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50 000, 00 грн.
В обґрунтування розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги від 08.04.2020, укладений між Білоцерківською дослідно-селекційною станцією Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України та Адвокатським бюро Кузьменко Світлани (далі - договір); додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 08.04.2020; детальний опис та розрахунок витрат на правничу допомогу у справі №911/975/20 від 23.10.2020; акт надання правничої допомоги від 23.10.2020 на суму 50 000, 00 грн; платіжні доручення №1333 від 08.04.2020 на суму 10 000, 00 грн, №1599 від 11.06.2020 на суму 10 000, 00 грн, №2207 від 29.09.2020 на суму 10 000, 00 грн та №2365 від 26.10.2020 на суму 20 000, 00 грн.
Також в матеріалах справи №911/975/20 міститься виданий Адвокатським бюро Кузьменко Світлани ордер серії КС №534476 від 09.06.2020 на надання правової допомоги та копія свідоцтва Кузьменко Світлани Володимирівни про право на зайняття адвокатською діяльністю №4036/10.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за обставин розгляду відповідної заяви/скарги при розгляді справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Дослідивши подані заявником документи, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що 50 000, 00 грн витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи, ціною позову та часом, витраченим адвокатом, а тому заявлені витрати підлягають відшкодуванню та стягненню з відповідача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому скарги задоволенню не підлягають.
Наведені в апеляційних скаргах аргументи вичерпно спростовуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржувані рішення мають бути залишеними без змін, а апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" - без задоволення.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2020 у справі №911/975/20 залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП".
4. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-СПП" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 залишити без задоволення.
5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 06.11.2020 у справі №911/975/20 залишити без змін.
6. Матеріали справи №911/975/20 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення, відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 30.04.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк