Справа № 120/6219/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Жданкіна Н.В.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
29 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 41 924,54 грн із застосуванням січня 2011 року як базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 позов задоволено частково, ухвалено:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018.
- у задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.01.2021 скасувати у вказаній частині, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що задоволення позивних вимог у частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018, однак без зобов'язання відповідача врахувати як базовий місяць для обчислення індексації січня 2011 року, не матиме наслідком належний захист прав позивача, адже призведе до повторного звернення до суду із позовом щодо визначення базового місяця для обчислення індексації. Зауважив, що питання визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення не належить до дискреційних повноважень відповідача, адже єдиним законним вирішення такого питання є визначення січня 2008 року як базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.03.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №87 від 07.05.2020 позивача виключено зі списків особового складу частини та усіх видів грошового забезпечення.
25.06.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій, окрім іншого, просив надати йому інформацію щодо розміру не нарахованої та не виплаченої йому індексації його грошового забезпечення по день звільнення з військової служби. Крім того, у поданій заяві позивач також просив нарахувати та виплатити йому суму середнього заробітку за час з моменту звільнення по день остаточного розрахунку.
Разом із тим, листом від 14.07.2020 за №350/118/2209/пс Військова частина НОМЕР_1 відмовила у здійсненні виплати вказаної компенсації. Зокрема, відповідач зазначив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003 року №1078 не передбачає механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні роки, зокрема виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Вважаючи дії відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення протиправними, позивач звернувся до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.03.2018. Належним способом захисту права позивача, порушеного вказаною бездіяльністю, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги щодо визначення січня 2011 року, як базового місяця для обчислення індексації, не підлягають задоволенню, адже є передчасними та направлені на захист ще не порушеного права. Також, суд вказав, що визначення розміру індексації належить до компетенції відповідача.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25 березня 1992 року №2232-XII (Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Статтею 2 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ (Закон №1282-ХІІ) визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (Порядок №1078) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Постановою Кабінету Міністрів України №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 30.08.2017 року (Постанова №704), в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Таким чином, Постановою №704 визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу.
Відповідно до ч.2 п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11.06.2008 №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Враховуючи викладене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності відмови відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 та про обов'язок відповідача здійснити такі виплати.
Також апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту права позивача, порушеного вказаною бездіяльністю, є зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з з 01.01.2016 по 01.03.2018.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Апеляційний суд наголошує на тому, що питання визначення базового місяця та розміру нарахованої індексації, що має виплачуватись позивачу, належить до виключної компетенції відповідача при нарахуванні та виплаті відповідних сум.
Тому, не надаючи оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо базового місяця для нарахування індексації та розрахунку розміру індексації за період з 01.01.2016 по 01.03.2018, колегія суддів зазначає, що до проведення відповідного нарахування не можна стверджувати про його протиправність, у тому числі й з огляду на те, що відповідачем при обчисленні індексації не враховано як базовий місяць січень 2011 року, або нараховано та виплачено позивачу суму індексації у заниженому розмірі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визначення січня 2011 року, як базового місяця для обчислення індексації та стягнення з відповідача індексації у розмірі, обчисленому позивачем, з огляду на передчасність таких позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.