Справа № 240/10372/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
29 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування наказу та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- визнати дії начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Крупєя Сергія Романовича протиправними та зобов'язати його не чинити на ОСОБА_1 фізичного та психологічного тиску під час виконання ним службових обов'язків;
- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 28.08.2019№164о/с "Про відсторонення від виконання службових обов'язків" відносно ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму коштів грошового утримання не нарахованого та не виплаченого під час дії наказу від 28.08.2019 №164 о/с;
- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09.09.2019 №1111 "Про застосування дисциплінарних стягнень" відносно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати начальника ГУНП в Житомирській області інформувати особовий склад ГУНП в Житомирській області про скасування наказу від 09.09.2019 №1111 відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову вказував, що накази т.в.о. начальника ГУНП в Житомирській області від 28.08.2019 №164о/с та від 09.09.2019 №1111 видані з порушенням та не відповідністю нормам Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 №2337-VІІІ, а також, винесені при відсутності на те підстав, та відсутності події дисциплінарного проступку, внаслідок упередженого ставлення до нього начальника ГУ НП в Житомирській області ОСОБА_2 , тому є протиправними та підлягають скасування.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання дій начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області полковника поліції Крупєя Сергія Романовича протиправними та зобов'язання його не чинити на ОСОБА_1 фізичного та психологічного тиску під час виконання ним службових обов'язків - закрито.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09.09.2019 №1111 "Про застосування дисциплінарних стягнень" відносно ОСОБА_1 .
У задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 28.08.2019№164о/с "Про відсторонення від виконання службових обов'язків" відносно ОСОБА_1 , стягнення з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму коштів грошового утримання не нарахованого та не виплаченого під час дії наказу від 28.08.2019 №164 о/с та зобов'язанні начальника ГУНП в Житомирській області інформувати особовий склад ГУНП в Житомирській області про скасування наказу від 09.09.2019 №1111 відносно ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, Відповідачем у справі до суду подано апеляційну скаргу в якій, з підстав порушення судом норм матеріального права просили скасувати зазначене судове рішення, прийняти нове - про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач вказував, що позивача обґрунтовано притягнуто до дисциплінарної відповідальності, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Житомирській області винесені в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства.
Позивачем до суду подано на апеляційну скаргу відзив за змістом якого просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Розглядом справи встановлено, що 28.08.2019 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області надійшов рапорт начальника Лугинського відділення поліції Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області підполковника поліції ОСОБА_3 про виявлений ним факт порушення службової дисципліни його заступником підполковником поліції ОСОБА_1 , що виразилось у відсутності останнього без поважних причин на робочому місці 27.08.2019.
У відповідності до вимог статей 14, 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-УІІІ, а також наказу МВС України від 07.11.2018 №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту України", наказом ГУНП в Житомирській області від 28.08.2019 №1081 призначено службове розслідування за фактом відсутності на службі без поважних причин підполковника поліції ОСОБА_1 та утворено дисциплінарну комісію для проведення службового розслідування.
Наказом ГУНП в Житомирській області від 29.08.2019 №164 о/с на період проведення службового розслідування заступника начальника Луганського ВП Коростенського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 відсторонено від посади та виконання службових обов'язків.
У висновках акту службового розслідування вказано, що відомості, викладені у рапорті підполковника поліції ОСОБА_3 від 28.08.2019, щодо безпідставної відсутності підполковника поліції ОСОБА_1 27.08.2019 та вранці 28.08.2019 на службі без поважних причин, у ході проведення службового розслідування не знайшли свого фактичного підтвердження. Зокрема, у ході службового розслідування достеменно встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_3 володів інформацією про місцеперебування свого підлеглого та виконання ним наданих вказівок. Таким чином, керівник Луганського відділення поліції ввів в оману керівництво ГУНП, а у подальшому членів дисциплінарної комісії.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 27.08.2019 з 9-00 до 18-00 був відсутній на робочому місці. В ході телефонної розмови з ним було з'ясовано, що станом на 9-00 27.08.2019 ОСОБА_1 перебуває у НДЕКЦ для отримання матеріалів експертиз після чого прибуде до Лугинського ВП. В подальшому, цього ж дня, між ним та ОСОБА_1 відбулась ще одна телефонна розмова у ході якої він повідомив, що наступного дня, тобто 28.08.2019 надасть відповідні пояснення, однак цього не зробив. Крім того, свідок зазначив, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці зафіксовано актом відповідної комісії.
Разом з тим, наказом ГУНП в Житомирській області від 09.09.2019 №1111 "Про застосування дисциплінарних стягнень" за порушення службової дисципліни, невиконання вимог ч.3 ст.1, Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 ч.1 ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", в частині неухильного дотримання обов'язку поліцейського професійно виконувати свої службові обов'язки, відповідно до вимог нормативно-правових актів, порушення п.8 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині нераціонального планування робочого дня, порушення п.13 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, в частині не повідомлення свого безпосереднього керівника про своє місце знаходження та виконання службових завдань, не виконанні ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у не сприянні в проведенні службового розслідування, застосувати до заступника начальника Луганського відділення поліції Коростенського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді суворої догани.
Підставою для винесення вказаного наказу слугувала позиція викладена у акті службового розслідування щодо того, що 27.08.2019 підполковник поліції ОСОБА_1 на службу не вийшов, а цього ж дня, у ході телефонної розмови, повідомив, що наступного дня надасть ґрунтовні пояснення щодо місця свого перебування 27.08.2019.
Однак, за твердженням підполковника поліції ОСОБА_3 , 28.08.2019, о 09.15, підполковник поліції ОСОБА_1 до Луганського відділення поліції не прибув та місце його перебування у вказаний вище проміжок часу йому не відоме.
29.08.2019 у ході службового розслідування за фактом можливої відсутності підполковника поліції ОСОБА_1 , останньому було запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності на службі 27.08.2019 та вранці 28.08.2019. Однак, підполковник поліції ОСОБА_1 заявив членам дисциплінарної комісії письмове клопотання від 29.08.2019 №2553/209/02-2019 з проханням надати йому час та можливість ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарного провадження з метою надання детальних письмових пояснень та додаткових документів. При цьому зазначив, що від надання письмових пояснень він не відмовляється, а надасть їх в установленому порядку після ознайомлення з матеріалами службового розслідування.
Крім того, усно зазначив, що під час надання пояснень має бажання, відповідно до п.5 ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, скористатися юридичною допомогою фахівця в галузі права.
У зв'язку з цим, членами дисциплінарної комісії складено акт про відмову надавати пояснення від 29.08.2019, який зареєстровано у Коростенському ВП ГУНП за № 17298/208-2019.
Вказане клопотання 30.08.2019 головою дисциплінарної комісії розглянуто, за результатами якого 30.08.2019 за № 1795/20/01-2019 підполковнику поліції ОСОБА_1 надано ґрунтовну відповідь та призначено зустріч на 03.09.2019 об 11.30, з метою надання йому можливості ознайомитися з матеріалами зібраними у ході проведення службового розслідування та надання письмових пояснень щодо обставин можливого вчинення дисциплінарного проступку.
Згідно попередньої домовленості, 03.09.2019 об 11.30 підполковнику поліції ОСОБА_1 у приміщенні Луганського відділення поліції Коростенського ВП ГУНП була надана можливість ознайомитися з усіма наявними та зібраними під час проведення службового розслідування матеріалами та виготовити їх копії. У той же час, від надання пояснень підполковник поліції ОСОБА_1 вкотре відмовився та повідомив, що надавати письмові пояснення бажає лише в присутності адвоката ОСОБА_4 , що передбачено статтею 59 Конституції України та вимогами Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Поряд з тим, зазначив, що 03.09.2019 його адвокат перебуває у м.Києві під час проведення слідчих (розшукових) дій, а тому прийняти участь не зможе.
У зв'язку з цим, останній заявив чергове клопотання від 03.09.2019 №2591/209/02-2019 про те, що йому необхідний час для опрацювання наданих йому матеріалів, з метою надання письмових пояснень. Крім того, останній заявив про необхідність залучення адвоката ОСОБА_4 під час проведення стосовно поліцейського службового розслідування.
Крім того, підполковник поліції ОСОБА_1 усно пояснив, що категорично заперечує свою відсутність на службі 27.08.2019 та 28.09.2019 без поважних причин. Разом з тим, повідомив, що 27.08.2019 упродовж усього дня перебував у ГУНП в Житомирській області, під час чого декілька разів відлучався до Житомирського НДЕКЦ МВС України, Житомирського відділення КНДІСЕ та перебував в Житомирському управлінні ДВБ НП України, де спілкувався із заступником начальника відділу моніторингу та зонального контролю підполковником поліції ОСОБА_5 .
У свою чергу, підполковник поліції ОСОБА_1 повідомив членам дисциплінарної комісії, що він та його адвокат ОСОБА_4 05.09.2019 будуть приймати участь у судовому засіданні Житомирського окружного адміністративного суду, після якого у них буде можливість зустрітися з членами дисциплінарної комісії для надання письмових пояснень.
У зв'язку з цим, 03.09.2019 членами дисциплінарної комісії складено відповідний акт, із зазначенням наданих підполковником поліції ОСОБА_1 усних пояснень, зареєстрованим в У КЗ ГУЕІП за № 63/12/03/3-2019.
Указане вище клопотання головою дисциплінарної комісії розглянуто та, з метою повного, всебічного та об'єктивного проведення службового розслідування, беручи до уваги побажання підполковника поліції ОСОБА_1 щодо часу та місця відібрання у нього письмових пояснень за участі адвоката, надано відповідь від 04.09.2019 № 1824/20/01-2019 та призначено зустріч на 05.09.2019 о 15.00 в адмінприміщенні управління кадрового забезпечення ГУНП.
У подальшому, 05.09.2019 близько 15.30, після закінчення судового засідання, підполковник поліції ОСОБА_1 прибув до ГУНП, де заявив чергове клопотання від 05.09.2019 №2631/209/02-2019 про долучення до матеріалів службового розслідування копій документів, які підтверджують місце його перебування 27.08.2019 та вранці 28.08.2019. До того ж, надав клопотання свого адвоката ОСОБА_4 про неможливість прибути у визначений дисциплінарною комісією час та місце для надання його підзахисним письмових пояснень.
Крім того, підполковник поліції ОСОБА_1 усно пояснив, що його адвокат забороняє надавати письмові пояснення без його участі.
З метою вивчення наданих підполковником поліції ОСОБА_1 усних пояснень та показів, зазначених у клопотанні, членами дисциплінарної комісії опитано ряд працівників Лугинського відділення поліції Коростенського ВП ГУНП щодо місцезнаходження останнього 27.08.2019.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам сторін, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України регулюється Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) та Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з ч.1 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст.12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч.1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (далі - Порядок), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Тобто, зі змісту вказаних норм вбачається, що недотримання поліцейським службової дисципліни має наслідком вчинення ним дисциплінарного проступку та можливості подальшого притягнення його до дисциплінарної відповідальності. При цьому, обставини дисциплінарного проступку мають встановлюватись під час службового розслідування та оформлюватись відповідним рішенням.
Відповідно до ч.1 ст.70 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов'язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України.
Частинами 1 та 2 статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов'язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов'язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
Відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.
Вказані норми дублюються в пунктах 1, 2 розділу III Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 №893.
Разом з тим, відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Стосовно "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційного Суду України зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Тобто, гарантоване статті 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з позовом про скасування акту суб'єкта владних повноважень, позивач має обґрунтувати, яким чином даний акт порушує його права та охоронювані законом інтереси. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.
Слід наголосити, що адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Необхідно також зазначити що у суду існує обов'язок, під час вирішення спору, пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими.
Тобто, підставами для визнання протиправними актів суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких рішень протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Водночас, винесення наказів про порушення дисциплінарного провадження та відсторонення від посади на час дисциплінарного провадження - це відповідні процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, якими розпочинається дисциплінарне провадження, а тому їх правомірність має бути предметом оцінки суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого за результатами такого дисциплінарного провадження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.03.2019 у адміністративній справі № 815/622/17, та від 12.02.2020 у адміністративній справі №160/7402/18.
З огляду на наведені норми та обставини суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 28.08.2019№164о/с "Про відсторонення від виконання службових обов'язків" відносно ОСОБА_1 , оскільки належним способом захисту у даному випадку, є надання оцінки правомірності наказу прийнятого за наслідками проведеного службового розслідування у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Враховуючи, що позовна вимога про стягнення з Головного управління Національної поліції України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 суму коштів грошового утримання не нарахованого та не виплаченого під час дії наказу від 28.08.2019 №164 о/с є похідною від попередньої позовної вимоги та в задоволенні якої відмовлено, то і у її задоволенні також судом правомірно відмовлено.
Що стосується позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 09.09.2019 №1111 "Про застосування дисциплінарних стягнень" відносно ОСОБА_1 то суд виходив з наступного.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII), поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (чч.1,2 ст.19 Закону №580-VIII).
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII.
Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників (частина перша статті 1 Дисциплінарного статуту).
Згідно з статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч.ч.1,2 ст.16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень врегульований статтею 19 Статуту. Так, частини 1, 2 цієї статті визначають, що за результатами службового розслідування складається висновок, який підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування та у якому зазначаються:
1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування;
2) підстава для призначення службового розслідування;
3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку;
4) пояснення поліцейського щодо обставин справи;
5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи;
6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи;
7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку;
8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень;
9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення;
10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону;
11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Відповідно до частини 3 згаданої статті, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
На виконання частин 7, 8 статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Системний аналіз вказаних норм, дає підстави для висновків, що за порушення службової дисципліни, до поліцейського може бути застосований один із визначених видів дисциплінарного стягнення, в тому числі і сувора догана. Втім, застосування стягнення можливе лише в тому разі, коли порушення службової дисципліни сталося внаслідок винної протиправної поведінки поліцейського, яка належним чином доведена та підтверджена відповідними достатніми доказами.
При цьому, обираючи вид дисциплінарного стягнення, який має бути застосований, керівник порушника зобов'язаний враховувати, зокрема, характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, наявність та ступінь вини порушника. Фактично, при обранні виду дисциплінарного стягнення має дотримуватись принцип пропорційності, тобто, справедливий баланс між тяжкістю проступку, вчиненого внаслідок доведеної винної протиправної поведінки порушника, негативними наслідками, до яких призвела чи може призвести така поведінка з одного боку, та суворістю покарання за вчинений проступок, глибиною необхідного втручання у права порушника, необхідних для досягнення мети застосування стягнення, з другого боку.
Також, ст.18 Дисциплінарного Статуту передбачено забезпечення поліцейському права на захист, зокрема під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Зокрема, поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються;
2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи;
3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами;
4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування;
5) користуватися правничою допомогою.
Частиною 3 статті 18 Дисциплінарного Статуту передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вірно визначивсь, що фактично підставою для винесення наказу №164 від 09.09.2019 слугувало твердження відповідача щодо не виконання ОСОБА_1 ч.5 ст.15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилось у не сприянні в проведенні службового розслідування, оскільки у період з 28.08.2019 по 05.09.2019 ним подавалися клопотання про ознайомлення з матеріалами службового розслідування та залученням адвоката та фактично не було надано письмових пояснень.
Разом з тим, суд першої інстанції, вірно, критично оцінив позицію відповідача, оскільки всі дії вчинені ОСОБА_1 , зокрема подання клопотань про ознайомлення з матеріалами службового розслідування, залученням адвоката та не надання письмових пояснень є його безпосереднім правом визначеним у статті 18 Дисциплінарного Статуту та не можуть вважатися не сприянням в проведенні службового розслідування, тобто є правом особи на захист.
Крім того, судом вірно враховано, що з моменту ініціювання службового розслідування 28.08.2019 до часу притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності 09.09.2019 минуло лише 10 календарних днів, тоді як на проведення службового розслідування нормативними актами для цієї цілі визначено місячний термін.
З огляду на наведені обставини та норми законодавства, які їх регулюють суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, щодо відсутності підстав для прийняття відповідачем оскаржуваного наказу №1111 від 09.09.2019 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани, а тому позов у цій частині є обгрунтованим та його слід задовольнити.
Що стосується позовної вимоги зобов'язати начальника ГУНП в Житомирській області інформувати особовий склад ГУНП в Житомирській області про скасування наказу від 09.09.2019 №1111 відносно ОСОБА_1 , то суд вірно зазначив, що у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, суд, з метою запобігання можливого порушення, не наділений повноваженнями зобов'язувати відповідача до вчинення чи утримання від вчинення певних дій на майбутнє.
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність оскарженого позивачем наказу №1111 від 09.09.2019.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані сторонами, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Смілянець Е. С.