Справа № 560/1654/20
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.
27 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Аніщенко А.О.,
представника позивача: Глухова А.В.,
представника позивача: Прядуна Р.В.,
представника відповідача: Казарець О.А.,
представника відповідача: П'яскорської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в березні 2020 року Державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, складені Головним управління ДПС у Хмельницькій області 05 березня 2020 року:
- форми "Р" №0002550512 за платежем з податку на додану вартість - у сумі 636128,75 грн.;
- форми "ПН" №0002570512 за платежем з податку на додану вартість - у сумі 372263,99 грн.;
- форми "В4" №0002560512 на суму завищеного від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного року - у сумі 206126 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.12.2020 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "Р" від 05 березня 2020 року №0002550512 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 467266 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 116816,50 грн. 50 коп.;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "ПН" від 05 березня 2020 року №0002570512 в частині штрафу в сумі 332444 грн. 50 коп.;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "В4" від 05 березня 2020 року.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що по суті спірним у цій справі залишаються порушення, встановлені перевіркою позивача - не нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, як це визначено п.199.1 ст.199 ПК України, по придбаних товарах/послугах, що частково використані в оподатковуваних операціях, а частково звільнених від ПДВ, та не складення і не реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних окремих зведених податкових накладних у порядку, визначеному п.199.1 ст.199 ПК України.
Відповідач вважає, що неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції в даному випадку полягає в тому, що суд в першу чергу неправильно тлумачив норми ПК України, що стосуються визначення частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях, як це визначено у п.199.2, 199.4, 199.5 ст.199 ПК України, що призвело до неправильного тлумачення судом і п.199.1 ст.199 ПК України.
На думку відповідача, висновки суду першої інстанції щодо того, що в процесі виробництва продукції оборонного призначення взагалі не використовувалася електроенергія, є передчасними та необгрунтованими.
Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просили колегію суддів її задовольнити.
Представники позивача заперечили проти апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Стосовно заяви Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 13.04.2021 про заміну відповідача у справі на належного апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Так, встановлено, що згідно наказу Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" було утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком. Таким чином, кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов'язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується. З огляду на викладене, наявні підстави для заміни як сторони у справі територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ.
Таким чином, із врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність заміни відповідача у справі, Головного управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ 43142501) на правонаступника - ГУ ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44096781, місцезнаходження: 10003, м.Житомир, вул. Тютюнника Юрка, буд.7).
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, за результатами документальної планової виїзної перевірки, викладеними в акті від 30.01.2020 №0127/22-01-05-12/14307831, Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області встановлено порушення державним підприємством "Красилівський агрегатний завод", зокрема:
- підпункту «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пунктів 199.1, 199.2, 199.4, 199.5 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 508903 грн, в тому числі: в розрізі звітних періодів: жовтень 2017 року в сумі 36794 грн, листопад 2017 року в сумі 14907 грн, грудень 2017 року в сумі 141230 грн, січень 2018 року в сумі 12583 грн, травень 2018 року в сумі 12198 грн, серпень 2018 року в сумі 96994 грн, вересень 2018 року в сумі 14024 грн, жовтень 2018 року в сумі 23195 грн, листопад 2018 року в сумі 30052 грн, грудень 2018 року в сумі 125157 грн, січень 2019 року в сумі 1769 грн;
- підпунктів 199.1, 199.2, 199.4, 199.5 статті 199 Податкового кодексу України, в результаті чого державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" завищено залишок від'ємного значення (р.21 Декларації) за вересень 2019 року у сумі 206126 грн;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, пункту 11 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1304, в результаті чого державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі окремі зведені податкові накладні на загальну суму ПДВ 712211 грн, в тому числі за: 31 жовтня 2016 року на суму 2020 грн, 30 листопада 2016 року на суму 2378 грн, 30 листопада 2016 року на суму 13407 грн, 31 грудня 2016 року на суму 2254 грн, 31 січня 2017 року на суму 1851 грн, 28 лютого 2017 року на суму 2158 грн, 31 березня 2017 року на суму 2111 грн, 30 квітня 2017 року на суму 1771 грн, 31 травня 2017 року на суму 1133 грн, 30 червня 2017 року на суму 1188 грн, 31 липня 2017 року на суму 1501 грн, 31 серпня 2017 року на суму 1354 грн, 30 вересня 2017 року на суму 1690 грн, 31 жовтня 2017 року на суму 1978 грн, 30 листопада 2017 року на суму 2836 грн, 30 листопада 2017 року на суму 12071 грн, 31 грудня 2017 року на суму 141230 грн, 31 січня 2018 року на суму 12583 грн, 28 лютого 2018 року на суму 18963 грн, 31 березня 2018 року на суму 18449 грн, 30 квітня 2018 року на суму 13842 грн, 31 травня 2018 року на суму 12198 грн, 30 червня 2018 року на суму 14116 грн, 31 липня 2018 року на суму 13695 грн, 31 серпня 2018 року на суму 15111 грн, 30 вересня 2018 року на суму 14024 грн, 30 жовтня 2018 року на суму 16262 грн, 30 жовтня 2018 року на суму 6933 грн, 30 листопада 2018 року на суму 23644 грн, 30 листопада 2018 року на суму 6408 грн, 31 грудня 2018 року на суму 125157 грн, 31 січня 2019 року на суму 26457 грн, 28 лютого 2019 року на суму 34540 грн, 31 березня 2019 року на суму 16067 грн, 30 квітня 2019 року на суму 40876 грн, 31 травня 2019 року на суму 13425 грн, 30 червня 2019 року на суму 19573 грн, 31 липня 2019 року на суму 22633 грн, 31 серпня 2019 року на суму 27230 грн, 30 вересня 2019 року на суму 7094 грн;
- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, виписаних на покупців, на загальну суму ПДВ 25063,32 грн;
- пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, пунктів 8, 14 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/2826, в результаті чого державним підприємством "Красилівський агрегатний завод" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за щоденним підсумком операцій при здійсненні постачання товарів кінцевому споживачеві за готівку, розрахунки за які проведені через реєстратори розрахункових операцій, на загальну суму ПДВ 29534,06 грн.
На вказаний акт позивач подав заперечення від 20.02.2020 №72-09/137, за змістом якого державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" не занижувало податкові зобов'язання по податку на додану вартість у період з 2016 року по 2019 рік.
За результатами розгляду заперечень на акт перевірки від 30.01.2020 №0127/22-01-05-12/14307831 Головне управлінням ДПС у Хмельницькій області надало відповідь від 02.03.2020 №8299/10/22-01-05-03, відповідно до якої висновки акту документальної планової виїзної перевірки є правомірними та відповідають вимогам Податкового кодексу України.
На підставі викладених висновків, винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення від 05.03.2020:
- форми "Р" №0002550512, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 636128,75 грн., у тому числі: 508903 грн. - за податковими зобов'язаннями, 127225,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
- форми "ПН" №0002570512, яким застосовано штраф (50%) у сумі 372263,99 грн. внаслідок встановлення відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктами 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних на суму ПДВ 744527,48 грн.;
- форми "В4" №0002560512 на суму завищеного від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного року - у сумі 206126 грн.
Позивач, вважаючи ці податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підста для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 05.03.2020 №0002550512 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 467266 грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 116816,50 грн., форми "ПН" від 05.03.2020 №0002570512 в частині штрафу в сумі 332444,50 грн. та форми "В4" від 05.03.2020.
Такого висновку суд першої інстанції дійшов з тих підстав, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, пропорційно частці використання товарів/послуг у неоподатковуваних операціях. Отже, контролюючий орган повинен був на підставі належних та допустимих доказів встановити факт використання електроенергії для виробництва військової продукції, а також кількість використаної електроенергії для виробництва та постачання продукції військового призначення.
Проте, в акті перевірки від 30.01.2020 №0127/22-01-05-12/14307831 відсутні відомості щодо того, яким чином під час перевірки відповідач встановлював факт використання та кількість електроенергії, яка використовувалась для виготовлення товарів військового призначення: деталі та складські одиниці по виробу ПРК «Стугна-П» (механічна частина); деталі, які входять в один комплект по виробу «Вулкан» калібру 5, 45; деталі, які входять в один комплект по виробу «Вулкан» калібру 7, 62; комплект для використання піропатронів ППЛ (ДЗ-УМ.8701-40); комплект для використання піропатронів ППЛ до замків (ДЗ-УМ.8701-40).
Суд вважає безпідставним посилання відповідача на податкові декларації з податку на додану вартість та на Єдиний реєстр податкових накладних, оскільки в них відсутні відомості щодо факту використання та кількості електроенергії, яка використовувалась для виготовлення вказаної продукції.
Приймаючи до уваги довідки державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" від 17.03.2020 №72-18/218, від 16.03.2020 №72-18/213, службові записки від 17.03.2020, довідки ТОВ «ІнтерПроІнвест» від 16.03.2020 №01-05/91-03, суд першої інстанції зазначив, що вказана продукція виготовлялася без застосування обладнання, яке споживає електроенергію, тобто, ручним способом із застосуванням фізичної праці людини.
Вказане на думку суду свідчить про неповноту, формальність проведеної відповідачем перевірки та необґрунтованість висновків стосовно не нарахування позивачем податкових зобов'язань по ПДВ на придбану енергоенергію, що частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково - в звільнених від ПДВ, а також не складення та не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних на зазначену операцію.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду з таких підстав.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з п.п.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
За змістом акту перевірки від 30.01.2020 №0127/22-01-05-12/14307831 державне підприємство "Красилівський агрегатний завод" занизило податкові зобов'язання зі сплати ПДВ щодо електроенергії, яка, на думку інспекторів-ревізорів, придбавалася з метою подальшого використання для виготовлення товарів військового призначення, а саме: деталі та складські одиниці по виробу ПРК «Стугна-П» (механічна частина); деталі, які входять в один комплект по виробу «Вулкан» калібру 5, 45; деталі, які входять в один комплект по виробу «Вулкан» калібру 7, 62; комплект для використання піропатронів ППЛ (ДЗ-УМ.8701-40); комплект для використання піропатронів ППЛ до замків (ДЗ-УМ.8701-40).
Однак, позивач не погоджується із таким висновком відповідача, оскільки зазначені товари звільнені від оподаткування згідно з пунктом 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, то, відповідно, позивач не повинен нараховувати і сплачувати ПДВ на товар (у тому числі, електроенергію), який закуповується для виробництва вказаної військової продукції.
Так, приписами пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України, зокрема, продукції оборонного призначення, визначеної такою згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про державне оборонне замовлення", що класифікується за такими групами, товарними позиціями та підкатегоріями УКТ ЗЕД, як групи 93, крім включених до товарних позицій 9303-9304, а також 9305 (тільки призначених для виробів товарних позицій 9303-9304), 9306 90 90 00 та 9307.
Таким чином, позивач не повинен нараховувати і сплачувати ПДВ на товар (у тому числі, електроенергію), який закуповується для виробництва вказаної військової продукції.
Однак, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Згідно з пунктом 199.2 статті 199 Податкового кодексу України частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях визначається у відсотках як відношення обсягів з постачання оподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за попередній календарний рік до сукупних обсягів постачання оподатковуваних та неоподатковуваних операцій (без урахування сум податку) за цей же попередній календарний рік. Визначена у процентах величина застосовується протягом поточного календарного року.
Згідно п.199.4 ст.199 ПК України, платник податку з підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операціях, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.
Зміст наведених норм свідчить про те, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання, пропорційно частці використання товарів/послуг у неоподатковуваних операціях.
Як слідує з п.199.5 ст.199 ПК України, частка використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях, визначена з урахуванням норм пунктів 199.2-199.4 ст.199 цього Кодексу, застосовується для проведення коригування сум податкових зобовязань, зазначених у п.199.1 ст.199 ПК України цього Кодексу. Результати перерахунку сум податкових зобвоязань відображаються в податковій декларації за останній податковий період року.
Так, підставою для винесення податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 05.03.2020 №0002550512 в частині основного платежу в сумі 467266 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 116816,50 грн., форми "ПН" від 05.03.2020 №0002570512 в частині штрафу в сумі 332444,50 грн. та форми "В4" від 05.03.2020 слугували висновки контролюючого органу щодо не нарахування позивачем податкових зобов'язань по ПДВ на придбану енергоенергію, що частково використовується в оподатковуваних операціях, а частково - в звільнених від ПДВ, а також не складення та не реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних зведених податкових накладних на зазначені операції.
При цьому, суд першої інстанції задовольняючи позов, дійшов висновку, що контролюючий орган повинен був на підставі належних та допустимих доказів встановити факт використання електроенергії для виробництва військової продукції, а також кількість використаної електроенергії для виробництва та постачання продукції військового призначення.
Суд першої інстанції приймаючи до уваги довідки державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" від 17.03.2020 №72-18/218, від 16.03.2020 №72-18/213, службові записки від 17.03.2020, довідки ТОВ «ІнтерПроІнвест» від 16.03.2020 №01-05/91-03, зазначив, що вказана продукція виготовлялася без застосування обладнання, яке споживає електроенергію, тобто, ручним способом із застосуванням фізичної праці людини.
Тобто, на думку суду, факт використання електроенергії у виробництві товарів оборонного призначення контролюючим органом не доведено, натомість позивачем доведено, що продукція оборонного призначення виготовлялась без застосування обладнання, яке споживає електроенергію, тобто ручним способом.
Однак, колегія суддів погоджується із доводами апелянта про те, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що в процесі виробництва продукції оборонного призначення взагалі не використовувалася електроенергія є передчасним та необгрунтованим, оскільки можливий факт виробництва деталей до зброї ручним способом не виключає використання електроенергії в процесі її виробництва.
Також про використання електроенергії при виготовленні продукції оборонного призначення може свідчити і використання цієї електроенергії працівниками позивача, витрати по якій відносилися до складу витрат на виготовлення цієї продукції.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у вказаних довідках та службових записках, які суд першої інстанції взяв до уваги, міститься інформація про те, що продукція оборонного призначення може виготовлятися з використанням ручної праці.
На думку суду апеляційної інстанції, вказане не може свідчити про те, що така продукція виготовлялася лише з використанням ручної праці.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів виготовлення продукції оборонного призначення саме ручним способом, а службові записки та довідки ТОВ «ІнтерПроІнвест» не спростовують того, що при виготовленні продукції оборонного призначення позивачем жодним чином не використовувалась електроенергія і містять лише посилання на можливість виготовлення продукції з використанням ручної праці та в сукупності з іншими доказами підтверджують використання електроенергії в процесі виготовлення продукції.
Слід звернути увагу, що нормами ПК України не визначено, що факт використання електроенергії у неоподатковуваних операціях має встановлюватися лише у прив'язці безпосередньо до виробництва, використання в процесі виробництва обладнання для виготовлення продукції, що споживає електроенергію.
Отже, з наведеного вбачається, що у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 позивач повинен був нараховувати податкові зобов'язання з ПДВ по придбаній електроенергії та послугах, пов'язаних з її придбанням, відповідно до частки їх використання у виробництві продукції оборонного призначення, звільненої від ПДВ, як це перебачено п.199.1 ст.199 ПК України.
Водночас, перевіркою встановлено, що згідно відомостей, зазначених позивачем у додатках 5 «Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розмірі контрагентів» (Д5) податкових декларацій з ПДВ за період з жовтня по грудень 2016 року позивачем придбано електроенергії та послуг, пов'язаних з її придбанням всього на суму 2 404 533 грн., у тому числі ПДВ 400 759 грн., у 2017 році на суму 7531 651 грн., у тому числі ПДВ - 1255 274 грн., у 2018 році на суму 8718 984 грн., у тому числі ПДВ - 1453 164 гр., за 9 місяців 2019 року на суму 6081 788 грн., у тому числі ПДВ - 1 013 630 грн.
Згідно даних бухгалтерського обліку оприбуткування електроенергії позивачем здійснювалося кореспонденцією рахунків :Д-т 91 «Загальновиробничі витрати «- К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»; Д-т 644 «Податковий кредит» - К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Щомісячно згідно показників внутрішніх приладів обліку електроенергії вартість електроенергії та послуг, пов'язаних з її придбанням, розділялася по структурних підрозділах (цехах), де одночасно проводилося виробництво продукції, як оборонного призначення, звільненої від оподаткування ПДВ, так і іншої продукції, яка оподатковується ПДВ.
Тобто, для забезпечення виробництва продукції позивач придбавав товар - електроенергію та послуги пов'язані з її придбанням, що використовувались ним одночасно у виробництві продукції, що оподатковується за ставками ПДВ - 20% та 0%, та у виробництві продукції оборонного призначення, яка звільнена від ПДВ відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України.
При цьому перевіркою не встановлено наявність у позивача окремих виробничих приміщень (цехів), не підключених до електропостачання, у яких здійснюється виробництво виключно продукції оборонного призначення, яка звільнена від оподаткування. Оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку позивач не обліковує окремо витрати на електроенергію та послуги, пов'язані з її придбанням, для виробництва та реалізації продукції оборонного призначення, яка звільнена від ПДВ відповідно до пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, то, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України він зобов'язаний нараховувати податкові зобов'язання відповідно частки використання електроенергії та послуг, пов'язаних з її придбанням, в неоподатковуваних операціях.
Проте, як встановлено вище, у період з 01.10.2016 по 30.09.2019 позивач не проводив нарахування податкових зобов'язань з ПДВ відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України.
При цьому, за даними перевірки частка використання товарів/послуг в неоподатковуваних операціях у відсотковому відношенні у 2016 році склала 1,66 %, у 2017 році - 12,81%, у 2018 році - 20,51 %.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що перевіркою правомірно вирахувано заниження позивачем податкових зобов'язань по придбаних товарах/послугах, що частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково звільнених від ПДВ, всього у сумі 673 392 грн.
Отже, відповідачем правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.03.2020 №0002550512 в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 467266 грн. та штрафної санкції в сумі 116816,50 грн. та №0002560512 про зменшення від'ємного значення ПДВ за вересень 2019 року в сумі 206126 грн.
Окрім того, податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2020 №0002570512 застосовано штрафні санкції в сумі 372263 грн. за не складання та не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на виконання вимог п.199.1 ст.199 ПК України.
Як зазначалось вище, відповідно до пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.
Оскільки, судом встановлено, що позивач повинен нараховувати та сплачувати ПДВ на товар (у тому числі електроенергію), який закуповлюється підприємством для виробництва зазначеної продукції за правилами, визначеними ст.199 ПК України, тому й відповідно позивач повинен був скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних окремі зведені податкові накладні.
Проте, перевіркою встановлено допущення позивачем порушення в частині не складення та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних окремих зведених податкових накладних на загальну суму ПДВ 673392 грн., в тому числі за: 31 жовтня 2016 року на суму 2020 грн, 30 листопада 2016 року на суму 2378 грн, 31 грудня 2016 року на суму 2254 грн, 31 січня 2017 року на суму 1851 грн, 28 лютого 2017 року на суму 2158 грн, 31 березня 2017 року на суму 2111 грн, 30 квітня 2017 року на суму 1771 грн, 31 травня 2017 року на суму 1133 грн, 30 червня 2017 року на суму 1188 грн, 31 липня 2017 року на суму 1501 грн, 31 серпня 2017 року на суму 1354 грн, 30 вересня 2017 року на суму 1690 грн, 31 жовтня 2017 року на суму 1978 грн, 30 листопада 2017 року на суму 2836 грн, 31 грудня 2017 року на суму 141230 грн, 31 січня 2018 року на суму 12583 грн, 28 лютого 2018 року на суму 18963 грн, 31 березня 2018 року на суму 18449 грн, 30 квітня 2018 року на суму 13842 грн, 31 травня 2018 року на суму 12198 грн, 30 червня 2018 року на суму 14116 грн, 31 липня 2018 року на суму 13695 грн, 31 серпня 2018 року на суму 15111 грн, 30 вересня 2018 року на суму 14024 грн, 30 жовтня 2018 року на суму 16262 грн, 30 листопада 2018 року на суму 23644 грн, 31 грудня 2018 року на суму 125157 грн, 31 січня 2019 року на суму 26457 грн, 28 лютого 2019 року на суму 34540 грн, 31 березня 2019 року на суму 16067 грн, 30 квітня 2019 року на суму 40876 грн, 31 травня 2019 року на суму 13425 грн, 30 червня 2019 року на суму 19573 грн, 31 липня 2019 року на суму 22633 грн, 31 серпня 2019 року на суму 27230 грн, 30 вересня 2019 року на суму 7094 грн.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовано штраф (50%) у сумі 372263,99 грн. внаслідок встановлення відсутності складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктами 201.4, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних на суму ПДВ 673392 грн.
Зважаючи на вищенаведені положення податкового законодавства та встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 05 березня 2020 року: №0002550512 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині основного платежу в сумі 467266 (чотириста шістдесят сім тисяч двісті шістдесят шість) грн та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 116816,50 (сто шістнадцять тисяч вісімсот шістнадцять) грн 50 коп.; №0002570512 в частині штрафу в сумі 332444 (триста тридцять дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 50 коп. та №0002560512 прийняті обґрунтовано.
Отже, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю підтверджуються встановленими у справі обставинами.
Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Красилівський агрегатний завод" відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 29 квітня 2021 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.