Справа № 560/2364/20
Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.
Суддя-доповідач: Мацький Є.М.
29 квітня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Мацького Є.М.
суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно за 2018 рік від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 9169,75 грн по об'єкту нерухомості, яким є нежитлова будівля (телятник), загальною площею 426,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Хмельницькій області повернути ОСОБА_1 помилково сплачені згідно з квитанцією від 22.11.2019 №58 до Державного бюджету грошові кошти в сумі 9169,75 грн за повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно за 2018 рік від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 та податковою вимогою Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 27.09.2019 №111656-54;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання за податковий період за 2017 рік від 18.05.2020 №0045208-5406-2206 в сумі 6820,80 грн.
2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
3. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
4. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона є сільськогосподарським товаровиробником, а належна їй будівля (телятник) використовується у сільськогосподарській діяльності, а тому, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказане, зумовлює протиправність податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0012206-5406-2206.
ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
5. Судом першої інстанції встановлено, що за змістом акту прийому-передачі нерухомого майна від 26.05.2017 ОСОБА_1 отримала нежитлову будівлю (телятник) площею 426,3 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для послідуючого використання під виробництво.
6. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.12.2019 індексний номер 194903673 позивачці належить на праві власності об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля (телятник) загальною площею 426,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
7. Вказана обставина також підтверджується наявною в матеріалах справи копією технічного паспорту на цю будівлю.
8. У довідці ТОВ «ДОБРОБУТ-ЗЕМВПОРЯД» від 05.12.2019 №04/12-19 вказано, що належна позивачці нежитлова будівля згідно з державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу «Будівля сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовується для сільськогосподарських потреб.
9. Спірними податковими повідомленнями-рішеннями від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 та від 18.05.2020 №0045208-5406-2206 відповідачем визначено позивачці суми податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, відповідно, за 2018 рік на загальну суму 9169,75 грн та за 2017 рік на загальну суму 6820,80 грн.
10. Відповідач виніс податкову вимогу від 27.09.2019 №111656-54, в якій зазначено, що загальна сума податкового боргу позивачки станом на 26.09.2019 становить 9207,12 грн, у тому числі: 9169,75 грн - податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; 37,37 грн - земельний податок з фізичних осіб.
11. Згідно з квитанцією №58 від 22.11.2019 позивачка сплатила 9207,20 грн.
12. Позивачка звернулася до відповідача з заявою від 23.12.2019 щодо повернення помилково сплачених коштів в сумі 9169,75 грн.
13. Листом Головного управління ДПС у Хмельницькій області №3312/22-01-54-06-09 від 24.01.2020 позивачці відмовлено в поверненні коштів, оскільки в Красилівське управління ГУ ДПС у Хмельницькій області нею не надано оригінали документів, які підтверджують належність об'єкта нерухомого майна до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Також зазначено про відсутність доказів її належності до сільськогосподарських товаровиробників.
14. Позивачка, вважаючи порушеними її права, звернулася з позовом до суду.
ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН
15. Апелянт зазначає, що відповідачем визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно за спірним податковим повідомленням-рішенням всупереч положенню пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України, та без урахування того, що вона є сільськогосподарським виробником, що вказує на те, що нежитлове приміщення (телятник) площею 426,3 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом оподаткування.
16. Відповідач вказує, що згідно з положеннями підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності. Проте, відсутні докази належності ОСОБА_1 до сільськогосподарських товаровиробників. Також нею не надано до моменту винесення податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 оригіналів чи копій документів, які підтверджують належність об'єкта нерухомого майна до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства (код 1271), з якими пункт "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пов'язує надання податкової пільги у вигляді звільнення від сплати податку.
ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі - ПК України).
19. За приписами Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набув чинності з 01 січня 2015 року, статтю 265 ПК України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, як різновид податку на майно.
20. Згідно з підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2015) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є складовим елементом податку на майно, який в силу приписів підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 цього Кодексу належить до місцевих податків.
21. Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
22. Підпунктом 266.2.1. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
23. Не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) гуртожитки;
ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв'язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;
д) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
е) об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих архітектурних формах та на ринках;
є) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств;
ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018- 2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
з) об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
и) об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;
ї) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно- курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
й) об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;
к) об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;
л) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім'ям, у яких виховується п'ять та більше дітей.
24. Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
25. Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
26. Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
27. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
28. Проте колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
29. За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
30. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування.
31. Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
32. Колегія суддів зауважує, що встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
33. Підпунктом 14.1.76 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення - землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
34. Відповідно до положень пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
35. Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).
36. Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
37. Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
38. З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».
39. Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»:
виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
40. Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечить його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.
41. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2021 року ( справа № 820/6752/16).
42. Більш того, на користь висновку про те, що положення пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є застосовними в тому числі й для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання.
43. Так, Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
44. Згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.
45. Водночас, продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (стаття 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»).
45. Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об'єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
46. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.
47. Таким чином, нежитлова будівля (телятник) загальною площею 426,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ., що належить апелянтуа праві власності, не є об'єктом оподаткування, згідно з пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.
48. Тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно за 2018 рік від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 9169,75 грн по об'єкту нерухомості, яким є нежитлова будівля (телятник), загальною площею 426,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 та податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання за податковий період за 2017 рік від 18.05.2020 №0045208-5406-2206 в сумі 6820,80 грн. підлягають задоволенню.
49. Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути апелянту помилково сплачені кошти, колегія суддів зазначай наступне.
50. Згідно з п.п.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
51. Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.
52. На виконання статті 43 Податкового кодексу України прийнято Порядок про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182 (далі - Порядок № 787), та Порядок взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений наказом від 30 грудня 2013 року № 882/1188 Міністерством доходів і зборів України, Міністерством фінансів України та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 січня 2014 року за № 146/24923 (далі - Порядок № 882/1188).
53. Згідно з пунктом 5 Порядку № 787 (в редакції на момент виникнення спірних відносин) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
54. Відповідно до пункту 5 Порядку № 882/1188 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
55. Норми Порядку № 882/1188 регулюють процедуру повернення надміру зарахованих до бюджету податків, згідно з якими функція податкового органу полягає у тому, що на підставі поданих заявником (платником податків) документів та на підставі даних особових рахунків платників такий податковий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подання його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
56. Відповідно до Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої Наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 (чинним на момент набрання законної сили вищевказаним судовим рішенням) на контролюючий орган, який склав податкове повідомлення-рішення, покладений обов'язок здійснювати облік скасованих у судовому порядку податкових повідомлень-рішень, який, зокрема, полягає у тому, що у день отримання відповідного рішення контролюючим органом вноситься відповідна інформація про таке рішення до інтегрованої автоматизованої інформаційно-аналітичної системи.
57. Колегія суддів приходить до висновку про передчасність позовної вимоги про зобов'язання Головного управління ДПС у Хмельницькій області повернути помилково сплачені згідно з квитанцією від 22.11.2019 №58 до Державного бюджету грошові кошти в сумі 9169,75 грн., оскільки протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень встановлена цим рішенням, що набирає законної сили з дати прийняття.
58. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову в задоволенні позову.
VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.
59. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
60. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
61. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
62. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
63. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.
64. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
VІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ
65. Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі , або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
66. Відповідно до квитанції №0.0.1697967170.1 від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 за звернення з позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. та відповідно до квитанції №72 від 17 червня 2020 року в сумі 840,80 грн. , за звернення з апеляційною скаргою сплачено судовий збір в розмірі 1261,20 грн., що підтверджується квитанцією № MP_AB241091PIM_18615446 від 26 березня 2021 року. Сплачений судовий збір за звернення з позовною заявою та апеляційною складає в сумі 2942,80 грн.
67. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1959,90 грн (2942,80*2/3).
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2019 року №0012206-5406-2206 та податкового повідомлення-рішення від 18.05.2020 року № 0045208-5406-2206.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно за 2018 рік від 04.04.2019 №0012206-5406-2206 щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання в сумі 9169,75 грн по об'єкту нерухомості, яким є нежитлова будівля (телятник), загальною площею 426,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області з податку на нерухоме майно щодо нарахування ОСОБА_1 податкового зобов'язання за податковий період за 2017 рік від 18.05.2020 №0045208-5406-2206 в сумі 6820,80 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області сплачений судовий збір в розмірі 1959 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят девять) грн. 90 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Мацький Є.М.
Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.