Справа № 420/4239/21
29 квітня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» про визнання протиправними та скасування постанови, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Аланд», в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клименко Романа Васильовича від 16.12.2020 року про відкриття виконавчого провадження №63932860 з виконання виконавчого напису №58893, виданого 05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в розмірі 74 709,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що приватним виконавцем при відкритті виконавчого провадження №63932860 від 16.12.2020 року було допущено порушення статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та, всупереч законодавства, не взято до уваги, що вона зареєстрована та мешкає в Одеській області. При цьому майна не території міста Києва в неї також не має. З огляду на зазначене ОСОБА_1 , вважає що її місце проживання не відноситься до виконавчого округу, на території якого приватний виконавець Клименко Романа Васильовича здійснює свою діяльність, а тому виконавчий напис нотаріуса №58893 від 05.10.2020 року повинен був бути повернутий товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» без виконання.
24.03.2021 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку ст.262 ч.5 КАС України за наявними у справі матеріалами з урахуванням особливостей розгляду справи, визначених ст. 287 КАС України. Відповідачу запропоновано в 5-денний строк з дня отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі надати відзив на адміністративний позов.
Ухвалою суду від 25.03.2021 року провадження у справі було зупинено на підставі п.6 ч.2 ст. 236 КАС України та поновлено 21.04.2021 року.
14.04.2021 року від приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича до суду надійшли матеріали виконавчого провадження №63932860 (а.с. 28-47) та відзив на адміністративний позов (а.с. 25-27).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву відповідач позов не визнає та, посилаючись на норми Закону України «Про виконавче провадження» та практику Верховного Суду, зазначає, що 15 грудня 2020 року стягувач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд») звернувся до нього із заявою від 02 грудня 2020 року, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №58893 від 05 жовтня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 74 709,41 гривень.
При цьому частинами 2, 4 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувана про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Так, у заяві стягувача та у виконавчому написі №58893 від 05 жовтня 2020 року, вказано дві адреси боржника, а саме: адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 та адреса проживання: АДРЕСА_2 .
При цьому товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» скориставшись своїм правом, наданим йому ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», надало перевагу зазначеному у виконавчому написі місцю проживання боржника, а саме: АДРЕСА_3 , що перебуває у виконавчому окрузі, у якому здійснює діяльність приватний виконавець Клименко Роман Васильович. Поряд з цим, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить застереження про здійснення виконавчого провадження виключно за місцем реєстрації боржника.
Також відповідач зазначає, що вчинення виконавчого напису (складення виконавчого документа), правильність наведених в ньому даних, а також дії нотаріуса не є предметом даного адміністративного позову та не підлягають оцінці у межах даної адміністративної справи.
На сьогоднішній день виконавчий напис №58893 від 05 жовтня 2020 року у якому зазначено, що боржник проживає у межах виконавчого округу м. Києва, є чинним, а тому у приватного виконавця не було підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв'язку із пред'явленням не за місцем виконання.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» ухвалу про відкриття провадження та адміністративний позов з додатками отримала 06.04.2021 року (а.с. 23), водночас жодних пояснень по суті спірних правовідносин до суду не надала.
Порядок розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження визначений ст.ст. 258, 262 КАС України.
Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі (частина 4 ст. 287 КАС України).
Судом у справі встановлено наступне.
05.10.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис №58893 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором №R53700295021В від 12.07.2012 року, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», заборгованості у розмірі 74 209,41 грн. та 500,00 грн. за вчинення виконавчого напису. Разом: 74 709,41 грн.
У виконавчому написі вказана адреса проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
15.12.2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича із заявою про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити за місцем проживання (перебування) боржника виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №58893 від 05.10.2020 року.
В заяві вказана адреса місця проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 .
16.12.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича було відкрите виконавче провадження №63932860 з примусового виконання виконавчого напису №58893 від 05.10.2020 року.
Не погоджуючись із постановою приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, позивач звернулась до суду з позовом про її скасування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Дослідивши адміністративний позов, відзив приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України №1404- VIII від 02.06.2016 року «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404- VIII).
Статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно зі ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 ст.3 Закону України №1404-VIII визначені виконавчі документи, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.
Статтею 4 Закону встановлені вимоги до виконавчого документа, в якому повинно бути зазначено, крім іншого, прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) боржника, адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Статтею 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч.1 ст.19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 24 Закону № 1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 року №1403-VIII (далі Закон №1404-VIII) передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 25 Закону №1403-VIII виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону №1404-VIII знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що і Закон №1404-VIII, і Закон №1403-VIII визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (ч. 3 ст. 26 Закону №1404-VIII).
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII).
З аналізу вищевказаних норм права слідує наступне: якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи або місцезнаходження його майна розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює свою діяльність, та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження для їх виконання, якщо не виявлено жодної з передбачених законом підстав для повернення виконавчого документу стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження.
Разом з тим, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку приватного виконавця перевіряти місце проживання/перебування боржника, яке вказано, зокрема у виконавчому написі нотаріуса, на підставі якого відкривається відповідне виконавче провадження.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 804/6996/17 та від 30.04.2020 року у справі № 580/3311/19.
Суд вважає необхідним також врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 року по справі №460/3537/20, які полягають в наступному.
Так зокрема за змістом ч.1 ст.4 Закону України №1404- VIII у виконавчому документі обов'язково зазначається адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
Законодавець, визначаючи місце виконання рішення, вживає поняття «місце проживання» та «місце перебування», під якими розуміються відповідно адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Оскільки за приписами ч.2 ст.2 Закону України №1382-ІV від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження, то законодавець розрізняє поняття «місце проживання», «місце перебування» і «місце реєстрації».
Отже, визначальне значення для визначення місця виконання рішення має саме місце проживання/перебування боржника-фізичної особи, а не місце його реєстрації, а також місцезнаходження майна боржника.
При надходженні виконавчого документа приватний виконавець зобов'язаний перевірити наявність в ньому всіх обов'язкових реквізитів, визначених ч. 1 ст. 4 Закону України №1404-VIII, зокрема, прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.
У випадку, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання, тобто якщо адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), що вказана у виконавчому документі, або місцезнаходження майна боржника не знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, він зобов'язаний повернути виконавчий документ без виконання відповідно до приписів п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України №1404-VIII.
Враховуючи наведене вище нормативне регулювання та праворозуміння, правильне вирішення спору у вказаних категоріях справ залежить від того, чи знаходиться адреса місця проживання або місця перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, що вказана у виконавчому документі, в межах виконавчого округу приватного виконавця.
Якщо адреса місця проживання/перебування боржника (фізичної особи) або місцезнаходження майна боржника, вказана у виконавчому документі, знаходиться в межах виконавчого округу приватного виконавця, то відкриття виконавчого провадження, за умови дотримання приватним виконавцем інших вимог Закону, є правомірним. У протилежному випадку приватний виконавець зобов'язаний повернути такий виконавчий документ.
Частиною четвертою статті 4 Закону №1404 установлено вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа. На етапі вирішення питання про відкриття виконавчого провадження або про повернення виконавчого документа у приватного виконавця відсутній обов'язок, а отже і будь-який механізм, спрямований на перевірку законності виконавчого документа та правильності визначення в ньому адреси місця проживання/перебування боржника.
Відповідальність за вчинення виконавчого напису відповідно до вимог Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року) несе нотаріус, як особа, яка вчиняє виконавчий напис.
Як вбачається з виконавчого напису №58893 від 05.10.2020 року виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості та наданої для відкриття виконавчого провадження заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» місце проживання боржника вказано - АДРЕСА_2 , тобто територія, яка відноситься до виконавчого округу приватного виконавця Клименко Романа Васильовича.
Таким чином, відповідач при відкритті виконавчого провадження діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, надані позивачем обґрунтування не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію відповідача, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача, у суду відсутні підстави, передбачені ст. 139 КАС України, для стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 139, 241-246, 255, 257, 258, 262, 287, 293, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 31), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 14, офіс. 301) про визнання протиправними та скасування постанови - відмовити.
Розподіл судових витрат не проводити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 272 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 287 ч.6, 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Суддя О.В. Білостоцький
.