Спарва№ 308/3873/21
26.04.2021 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В., за участі особи відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешк. АДРЕСА_1 за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,-
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №432894 від 28.03.2021, вбачається, що 28.03.2021 року, близько 18 год. 20 хв., за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 12, гр. ОСОБА_1 , будучи відповідальним за організацію роботи магазину випічки «Олівер» приймав відвідувачів на терасі закладу, де знаходилося 6 осіб, чим порушив п.п.1п. 3-5 Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020, чим вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 , в судовому свою вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення заперечив. Пояснив, що дійсно є власником магазину випічки «Олівер» на вул. Корзо, 12, є орендарем приміщення. Разом із тим, біля магазину встановлено стаціонарні столики. Вказував на те, що дійсно 28.03.2021 за столиками сиділи люди, однак це були не його клієнти, вони придбали каву не в нього.
Заслухавши учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Так, ч.1 ст.44-3КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція норми ч.1 ст.44-3КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні правила щодо карантину людей. Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно п.п.1 п. 3-5 до Постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020, на території регіонів, на яких установлений “червоний” рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється: 1) приймання відвідувачів суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах;
З матеріалів протоколу встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює підприємницьку діяльність, а саме є власником магазину випічки, приміщення в якому здійснює свою діяльність орендує.
До матеріалів справи було долучено фото, на яких зображено людей які сидять за стаціонарними столиками на терасі. Вказане у своїх письмових поясненнях (містяться у матеріалах справи) та усних поясненнях в судовому засіданні не заперечував ОСОБА_1 .
При цьому, жодного підтвердження того, що вказані столики належать ФОП ОСОБА_1 матеріали справи не містять, як і підтвердження того, що особи які сиділи за вказаними столиками є відвідувачами магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». На вказаних фото не зафіксовано жодних відвідувачів у закладі.
З фотографій доданих ОСОБА_1 , до матеріалів справи вбачається що в його магазині знаходяться стаціонарні столики, однак у вину останньому ставиться саме приймання відвідувачів на терасі закладу. Однак відомостей про те, що в оренді у ФОП ОСОБА_1 , крім самого приміщення магазину перебуває і тераса, до матеріалів справи не надано. Особа яка притягається до відповідальності заперечує належність столиків на терасі саме йому.
До протоколу не долучено жодних доказів, що б спростовували пояснення ОСОБА_1 стосовно того, що він не обслуговував осіб, які знаходилися на терасі, біля магазину «Олівер» за адресою м. Ужгород, вул. Корзо, 12.
До протоколу додано рапорт ДОП СДОП ВП Ужгородського РУП ГУНИ в Закарпатській області лейтенант поліції К. Жовтані. Зі змісту якого вбачається, що 28.03.2021 року, близько 18 год. 20 хв. під час відпрацювання м. Ужгород, щодо дотримання правил карантину, працівниками Ужгородського РУП спільно працівником Держпродспоживслужби С.Коханюк, було виявлено, що в закладі «Олівер», за адресою: м. Ужгород, вул. Корзо, 12, здійснюється прийом відвідувачів на терасі, на якій знаходилося близько 6 осіб, в порушення вимоги пп. 1 п.3-5 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236. Встановлено, що відповідальним за організацію роботи даного закладу є ФОП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1
Проте вказаний рапорт не може вважатись належним та допустимим доказом у даній справі. Аналогічну позицію висловив у своїй Постанові від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а Верховний Суд, згідно якої в п.53 зазначено, що «рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень...».
Інші докази на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_1 , який є власником магазину випічки « ІНФОРМАЦІЯ_2 », здійснював прийом відвідувачів на терасі, що знаходиться біля магазину випічки «Олівер» за адресою м. Ужгород, вул. Корзо, 12 - в матеріалах справи відсутні.
Частиною 2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд не вправі самостійно збирати докази.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
До протоколу,на доведеність вини ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.44-3КУпАП, уповноваженою особою не було надано жодних належних та допустимих доказів.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в законодавчих актах України, зокрема, в КПК України, в ст. 17 якого зазначається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже, діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно роз'яснень, які містяться в абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду а викладене, враховуючи докази по справі, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №432894 від 28.03.2021, не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 44-3 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В.Фазикош