Справа № 242/1807/21
Провадження № 3/242/813/21
28 квітня 2021 року суддя Селидівського міського суду Донецької області Переясловська Ю.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від відділення поліції №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працює завідуючою аптеки “Добрі ліки”, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст. 44-3 КУпАП,
До Селидівського міського суду Донецької області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 127078 від 07.02.2021 року, ОСОБА_1 07.02.2021 року о 18 год. 00 хв., за адресою: м.Авдіївка, пр-т Центральний, буд.15А у приміщенні аптеки «Добрі ліки» була відсутня розмітка для соціальної дистанції між громадянами, чим порушила п.п. 13, п. 10 постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 року, та вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КУпАП.
ОСОБА_1 роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що в аптеці розмітку біло нанесено, але вона стерлась, наступного дня розмітку було оновлено. Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України,у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.44-3 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України"Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозиція зазначеної статті є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАПі в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Зокрема, конкретизований зміст зазначеного правопорушення розкривається у постанові Кабінету Міністрів України № 1236 від 09 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
В протоколі про адміністративне правопорушення від 23.12.2020 р. працівник поліції посилається на порушення ОСОБА_1 п. п. 13 п.10 зазначеної постанови КМУ.
Заборона діяльності суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра, передбачена п. п. 12 п. 3 зазначеної постанови КМУ.
В протоколі не зазначено інших актів законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, які порушила ОСОБА_1 .
Також до матеріалів справи не додано жодного доказу, який би підтверджував обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, зокрема, фото і відео фіксації, свідків тощо.
Відповідно до ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 ст.251КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.61Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За змістом ст.252КУпАП та загальних норм Європейської конвенці їз прав людини та основоположних свобод, вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути доведена належними доказами, а будь-які сумніви і протиріччя повинні трактуватися на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
За вказаних обставин, відомості, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, суд оцінює критично, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КУпАП, не доведена та не аргументована, доказів вини останнього не надано, обставини, зазначені в протоколі, є суперечливими та не відповідають фактичним обставинам справи.
У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Відповідно до п.1 ч.1ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути відкрито, а відкрите підлягає закриттю в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.44-3КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю доказів наявності в її діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 44-3 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Скарга на постанову суду в частині закриття провадження до Донецького апеляційного суду може бути подано через Селидівський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя Ю.А. Переясловська