Справа № 573/498/21
Номер провадження 2/573/203/21
29 квітня 2021 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді: Черкашиної М.С.,
з участю секретаря: Терещенко О.В.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Білопілля цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2012 року народження та ОСОБА_3 , 2016 року народження до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав,
30 березня 2021 року Орган опіки та піклування Миколаївської селищної ради звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2012 року народження, ОСОБА_3 , 2016 року народження, до їх матері ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що остання ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання та утримання малолітніх дітей. ОСОБА_4 є одинокою матір'ю, інформація про батька у свідоцтвах про народження дітей записана з її слів. Рішенням Білопільського районного суду від 15 вересня 2017 року малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відібрано у матері без позбавлення її батьківських прав. Також з відповідачки стягнуто аліменти в розмірі 1/2 частки доходу на користь дитячого закладу або опікуна. Розпорядженням голови Білопільської районної державної адміністрації №295-ОД, №296-ОД та №297-ОД ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 надано статус дітей, позбавлених батьківського піклування. Розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації №470-ОД від 21 листопада 2017 року дітей влаштовано до прийомної сім'ї ОСОБА_9 . Відповідачка ніде не працює, заходів щодо покращення матеріального становища сім'ї не вживає, участі у вихованні дітей не приймає, зловживає спиртними напоями та веде аморальний спосіб життя, неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності. ОСОБА_4 проживає на даний час в смт. Улянівка із наймолодшим сином ОСОБА_10 , 2018 року народження, з питаннями щодо повернення своїх старших дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 до служби у справах дітей не зверталася, дітей не відвідує, має заборгованість зі сплати аліментів. Отже, ОСОБА_4 вже своєю поведінкою допустила відібрання у неї дітей без позбавлення батьківський прав, однак з того часу свою поведінку не змінила.
Посилаючись на викладені вище обставини, представник позивача просить позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою від 31 березня 2021 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 44-45).
22 квітня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті (а. с. 50).
У судове засідання представник позивача - Органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради Демченко О.В. не з'явилася, раніше подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а. с. 52 ).
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає (а. с. 54 ).
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що матір'ю малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей. Інформація про батька у свідоцтвах про народження дітей записана з її слів (а. с. 13-18).
Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 15 серпня 2017 року у ОСОБА_4 відібрано дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення її батьківських прав. Крім того вказаним рішення з відповідачки стягнуто аліменти у розмірі 1/2 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дітей, до досягнення найстаршою дитиною повноліття, починаючи стягнення з 17 лютого 2017 року, на користь дитячого закладу або опікуна, де будуть виховуватись діти (а. с. 31-32).
Розпорядженнями голови Білопільської районної державної адміністрації Сумської області №295-ОД, №296-ОД та №297-ОД від 01 вересня 2017 року дітям: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 надано статус дітей позбавлених батьківського піклування (а. с. 19-21).
21 листопада 2017 року розпорядженням голови Липоводолинської районної державної адміністрації № 470-ОД створено прийомну сім'ю на базі родини ОСОБА_9 , в яку влаштовано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 22).
ОСОБА_4 проживає за адресою: АДРЕСА_1 із наймолодшим сином ОСОБА_12 , 06 грудня 2018 року. Стан у будинку не відповідає санітарно- гігієнічним нормам. Рішенням Білопільського районного суду старших дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вилучену із сім'ї та на даний час поміщено в прийомну сім'ю. За час, що діти вилучені, мати не цікавилася їх життям, не відвідувала та не телефонувала. Відповідачка схильна до вживання спиртних напоїв, веде аморальний спосіб життя. Поради фахівців із соціальної роботи не виконує. З приводу повернення дітей ОСОБА_4 в службу у справах дітей не зверталася. За її словами, наміру дітей повертати немає, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. За місцем проживання відповідачки належні умови для проживання старших дітей не створені, а саме: відсутні місця для навчання та відпочинку, немає сезонного одягу та взуття (а. с. 23, 25).
Згідно з характеристикою наданою старостою Улянівського старостату, ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується негативно, на даний час проживає з наймолодшим сином, старші діти виховуються в прийомній сім'ї. ОСОБА_4 зловживає спиртними напоями, після чого виникають конфлікти з рідними та сусідами, які неодноразово телефонували до працівників Улянівського старостату з проханням вплинути на неї, оскільки остання залишає дитину вдома без нагляду. Поведінка ОСОБА_4 неодноразово розглядалася на засіданнях виконавчого комітету, проводилася профілактична робота щодо належного виконання своїх материнських обов'язків та недопустимості зловживання алкогольними напоями. Остання в громадському житті селища участі не приймає, доброзичливих стосунків з односельцями не підтримує, оскільки веде аморальний спосіб життя (а. с. 27).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово протягом 2021 року притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 177, ч. 1 ст. 178 та ст. 183 КУпАП (а. с. 28).
Відповідно до довідки, наданої заступником начальника Білопільського РВ ДВС Опанасенко Н.О. від 01 березня 2021 року, ОСОБА_4 станом на 01 березня 2021 року має заборгованість зі сплати аліментів, розмір якої становить 147 295 грн 20 коп. (а. с. 29).
Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 09 березня 2021 року ОСОБА_4 не створила належних умов проживання для малолітніх дітей, у будинку брудно, відсутній косметичний ремонт, постільна білизна дитини брудна, дитячий одяг брудний та неохайний. Для старших дітей не створені належні умови для проживання, а саме: відсутні місця для відпочинку та навчання, відсутній дитячий одяг та взуття. Мати не виявляє бажання повернути своїх старших дітей в біологічну родину (а. с. 37).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року втручання держави у сімейне життя має не тільки ґрунтуватися на нормах національного права, тобто бути законним, та переслідувати легітимну мету у виді захисту прав дитини, а й бути «необхідним у демократичному суспільстві», а саме відповідати нагальній суспільній потребі такого виняткового втручання у відносини сторін (п. п. 49-51, 59, 60).
Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно з ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області від 26 березня 2021 року, ОСОБА_4 доцільно позбавити батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як мати ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх неповнолітніх дітей (а. с. 6-7).
Вирішуючи питання про позбавлення відповідача батьківських прав, суд бере перш за все до уваги те, що діти є малолітніми. У формуванні самооцінки дітей значну роль відіграє сім'я, стиль сімейного виховання, який визначається батьківськими ціннісними орієнтаціями, установками, емоційним ставленням до дитини. Особливості сприйняття батьків дитиною і способи поведінки з ними обумовлюють засвоєння дітьми основних правил і норм поведінки, виробляють їх позицію по відношенню до світу і самого себе.
З огляду на викладене, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а також з метою попередження негативних наслідків для дітей, суд вважає встановленим той факт, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не піклується про їх стан здоров'я, фізичний, моральний та духовний розвиток, не несе утримання про їх матеріальне забезпечення.
Враховуючи вищевикладене, у якнайкращих інтересах дітей, які потребують постійного супроводу та догляду, з метою забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, суд, оцінюючи докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дітей.
Крім того, позбавлення батьківських прав відповідачів в свою чергу надасть дітям можливість у майбутньому отримати ряд гарантованих державою пільг та допоможе у подальшому самоствердитися у дорослому житті.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 51, 129 Конституції України, ст. ст. 19, 141, 164, 166 Сімейного Кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 7, 19, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12-13, 76, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов органу опіки та піклування Миколаївської селищної ради (місце знаходження: смт. Миколаївка, бульвар Свободи, буд. 2 Сумської області) в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , 2007 року народження, ОСОБА_2 , 2012 року народження та ОСОБА_3 , 2016 року народження до ОСОБА_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про позбавлення батьківських прав, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя