Ухвала
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 607/11828/17
провадження № 61-17142св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, Державна казначейська служба України,
третя особа - прокуратура Тернопільської області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року у складі судді Дзюбича В. Л., та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Шевчук Г. М., Міщій О. Я., Ткач З. Є.,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позов мотивований тим, що 25 квітня 2007 року щодо нього було порушено кримінальну справу № 1146259, матеріали якої 07 вересня 2015 року надіслано для проведення додаткового розслідування у Тернопільський РВ УМВСУ в Тернопільській області. За даним фактом 07 вересня 2015 року внесено відомості до ЄРДР № 12015210180000458. 31 грудня 2015 року вказане кримінальне провадження було закрите у зв'язку із встановленням відсутності події кримінального правопорушення. Таким чином, у відповідності до положень статті 56 Конституції України, він має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за час перебування під слідством, втраченого заробітку та вартості втраченого майна, а також стягнення на його користь понесених витрат на правову допомогу за рахунок коштів державного бюджету.
Вказав, що розмір завданої йому моральної шкоди складає 329 600,00 грн, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2017 року у сумі 3200,00 грн. Також завдано моральну шкоду у розмірі вартості втраченого ним майна -ТзОВ «ВІК», яка станом на 20 вересня 2017 року становить 718 500,00 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 767 220,00 грн. Розмір втраченого ним через незаконні дії посадових осіб прибутку за період 2007 року по 2017 рік складає 1 725 893,50 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 45 080 338,22 грн.
Крім цього, за час перебування під слідством він був незаконно усунутий з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «ЛІК» (надалі- ТОВ «ТВК «ЛІК») у зв'язку із чим втратив заробітну плату у розмірі 329 600,00 грн, розмір якої обчислено ним виходячи із розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2017 року у сумі 3 200 грн. Також, за час перебування під слідством ним понесено витрати на отримання правової допомоги на загальну суму 30 000 доларів США, що станом на 20 вересня 2017 року еквівалентно 783 600,00 грн.
Вказує на те, що постановою слідчого в ОВС ГСУ МВС України Гунько В. Ю. від 12 вересня 2012 року накладено арешт на належне йому майно: земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; земельну ділянку площею 0,0078 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; житловий будинок загальною площею 56,6 кв. м., житловою площею 32,5 кв. м. і на момент звернення до суду дане майно продовжує залишатись під арештом.
Із врахуванням збільшення позовних вимог просив:
стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь:
487 713,00 грн відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;
487 713,00 грн втраченої заробітної плати на посаді директора ТОВ «ТВК«ЛІК» за перебування під слідством, судом та додатковим розслідуванням;
718 500,00 доларів США вартості втраченого ним підприємства - ПМП «ВІК», що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;
718 500,00 доларів США моральної шкоди завданої втратою підприємства ПМП «ВІК», що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 18 739 917,00 грн;
782 460,00 грн витрат на правову допомогу за час перебування під слідством;
1 900 963,90 доларів США втраченого прибутку ПМП «ВІК» за 11 років, що станом на 18 квітня 2018 року згідно офіційного курсу НБУ еквівалентно 49 580 940,44 грн;
25 000,00 грн за проведені розрахунки суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди;
25 000,00 грн за проведення нових розрахунків, оскільки за час штучного затягування відповідачем розгляду справи зросла мінімальна заробітна плата та змінився курс долара США по відношенню до гривні;
зобов'язати ГУНП в Тернопільській області подати всі необхідні документи в Управління державної реєстрації Тернопільської міської ради (та інших державних установ) для зняття усіх арештів з належного йому майна.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 432 044,60 грн грошового відшкодування завданої моральної шкоди та 160 000 грн сплачених позивачем сум за надання юридичної допомоги.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року апеляційні скарги прокуратури Тернопільської області та Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволено частково.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року змінено в частині стягнення сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги зменшено суму стягнення.
Стягнуто із Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 40 300 грн сплачених позивачем сум за надання правничої допомоги.
В задоволенні іншої частини позовних вимог рішення суду залишено без змін.
У вересні 2019 року представник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - Стукало М. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині відшкодування матеріальної шкоди, а провадження у справі в цій частині закрити. Змінити рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 березня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року в частині визначення періоду перебування позивача під слідством і судом та відповідно до вказаного періоду зменшити розмір відшкодування моральної шкоди.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.
На час подання позову (21 вересня 2017 року) орган, який прийняв рішення про закриття кримінального провадження відносно позивача не виніс постанову про відшкодування матеріальної шкоди.
Суд не врахував, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, припустився помилки та частково задовольнив позов про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді правової допомоги, незважаючи на те, що справа у цій частині не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а позов поданий передчасно, і суд мав застосувати правовий механізм підпункту першого пункту першого статті 255 ЦПК України, яким передбачено обов'язок суду закрити провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Ці вимоги процесуального закону безпідставно залишилися без уваги суду при вирішенні цього спору в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 лютого 2016 року у справі № 6-2089цс15, та Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 700/304/16-ц.
Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, припустився помилки у визначенні суми відшкодування матеріальної шкоди, оскільки неправильно дослідив та оцінив докази витрат на правову допомогу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів сплати суми в розмірі 40 300 грн.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
У грудні 2019 року представник прокуратури Тернопільської області Осядач Н. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити та визнати її обґрунтованою.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/11828/17 та витребувано справу з суду першої інстанції. У задоволенні клопотання Головного Управління Національної поліції в Тернопільській області про зупинення виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 березня 2019 року відмовлено.
У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду та 07 серпня 2020 року передана судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
На підставі частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб'єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб'єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із обґрунтуванням підстав, визначених у частині шостій статті 403 цього Кодексу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Головного управління Національної поліції в Тернопільській області оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної та суб'єктної юрисдикції, виключних випадків, за яких справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, передбачених частиною шостою статті 403 ЦПК України, не встановлено.
Керуючись частиною шостою статті 403, частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу № 607/11828/17 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов