29 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/3414/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Привалова А.І.
від 08.12.2017
та постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Пономаренка Є.Ю., Руденко М.А., Майданевича А.Г.
від 18.01.2021
за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»
до Національного банку України
про стягнення 8 797 987,39 грн
Публічне акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» 15.02.2021 звернувся до Верховного Суду, через Північний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021) у справі № 910/3414/17.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.03.2021 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.
За розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.04.2021 № 29.3-02/985 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/3414/17 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.04.2021 для розгляду справи визначено склад суду: Баранець О.М. - головуючий, судді - Мамалуй О.О., Кондратова І.Д.
Згідно з частиною третьою статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Brualla Gоmez de la Torre v. Spain (рішення від 19.12.1997, Reports of Judgments and Decisions 1997-VIII, § 35) наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
При цьому, процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» (Diya 97 v.) від 21.10.2010, заява № 19164/04, § 47).
Перевіривши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, у зв?язку з чим ухвалою від 23.03.2021 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків, а саме запропоновано протягом десяти днів з дня з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху надати суду: оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 263 939,62 грн; надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.
На виконання зазначеної ухвали Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» 12.04.2021 звернулось до Верховного Суду з заявою про усунення недоліків, до якої додано касаційну скаргу в новій редакції.
Однак доказів сплати судового збору Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» суду не надало, натомість заявило клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», яке мотивовано тяжким фінансовим станови позивача.
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Закону України «Про судовий збір», які набрали чинності з 15.12.2017.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18.
Скаржник не відноситься до переліку суб'єктів, визначених Законом України «Про судовий збір», щодо яких допускається відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Таким чином, вимоги ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 про залишення касаційної скарги без руху у повному обсязі Публічним акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія» не виконано, а саме судовий збір у сумі 263 939,62 грн за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021) у справі № 910/3414/17 не сплачено.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні «Креуз проти Польщі» у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору з огляду на те, що скаржником не зазначено обставин та доказів поширення на нього умов, передбачених в статтею 8 Закону України «Про судовий збір».
Пунктом 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
З огляду на те, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги зазначені в ухвалі Верховного Суду від 23.03.2021 у встановлений законом строк, вона вважається неподаною та підлягає поверненню.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021) у справі № 910/3414/17.
2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.2017 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 (повний текст складено 25.01.2021) у справі № 910/3414/17 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 Господарського процесуального кодексу України. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з доданими до скарги матеріалами, а касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді О. Мамалуй
І. Кондратова