Справа №718/2093/20
Провадження №2/718/52/21
26.04.2021 року м. Кіцмань Чернівецька область
Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря Пентелюк І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Кіцмань цивільну справу за позовом адвоката Поклітар Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення,-
за участю: представника позивача та третіх осіб ОСОБА_4
представника відповідача ОСОБА_5
ОСОБА_4 , яка діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 , звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтувала тим, що рішенням Неполоковецької селищної ради №49-6/219 від 12 вересня 2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » затверджено протокол комісії з питань земельних відносин природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою від 10.09.2019 року. Цим же рішенням відмовлено у погодженні межі земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що «землекористувачі самовільно захопили» земельну ділянку селищної ради та встановили ворота, а також зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та демонтувати ворота у десятиденний термін.
Зазначає, що вказане рішення органу місцевого самоврядування є протиправним та підлягає скасуванню в повному обсязі, оскільки ніякого самовільного зайняття земельної ділянки, як зазначено у оспорюваному рішенні, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не було, а на земельній діляціпо АДРЕСА_1 , щодо погодження меж якої і зверталася позивачка до селищної ради, розташований житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами. Право спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що роташовані по АДРЕСА_1 , набуто ними у 2006 році внаслідок реалізації права на приватизацію житла, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.03.2006 року, копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно та копією рішення виконавчого комітету Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 17 квітня 2005 року.
Посилається на те, що згідно інформації про об'єкт права власності у технічному паспорті та свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 13.03.2006 року, житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , збудований у 1989 році, його загальна площа 132,10 кв.м, житлова площа 64,20 кв.м. та складається з житлового будинку літ А-І, 132,40 кв.м, літня кухня літ. Б,літ.б, сараї літ.В, літ.Г, гараж літ. Д, огорожа 1-3.
Крім цього вказує, що фактичне користування житловим будинком з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 співвласником ОСОБА_2 триває з часу вселення як члена сім'ї працівника колгоспу ОСОБА_6 з 5 грудня 1989 року, що встановлено рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.12.1998 року.
Співвласник ОСОБА_3 користувався цим житловим будинком з 1989 року як неповнолітня дитина ОСОБА_2 і ОСОБА_6 , а співвласник ОСОБА_1 з часу народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіямисвідоцтв про народження та паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .
Також посилається на те, що жодного самочинного будівництва у вказаному будиковолодінні користувачами житлового будинку з 1989 року, а у подальшому співвласниками з 2006 року не здійснювалося, що підтверджується схематичними планами із матеріалів технічного паспорта на будинок, схематичним планом земельної ділянки, а також підтверджується висновком судового експерта.
Рішенням Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 19.04.2012 року №21/10-12 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проектної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,18 га, що розміщені в с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області.
В ході виготовлення проектної документації землевпорядники розробили проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням існуючих будівель і споруд, які обслуговують житловий будинок, з урахуванням площі земельної ділянки, що необхідна для забезпечення безпечної експлуатації та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Фактична площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування житлового будинку і споруд за існуючими державними будівельними нормами і правилами, склала 0,2044 га., що підтверджується копією проектної документації із землеустрою та висновком судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 10.07.2020 року №523, відповідно до якого загальна площа земельної ділянки, що є необхідною для обслуговування будинку, господарських будівель і споруд становить 0,2044 га.
Також вказує, що оскаржуваним рішенням Неполоковецької селищної ради №49-6/2019 від 12 вересня 2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » порушено право співвласників житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , на набуття у власність земельної ділянки під спорудами, які є складовою частиною житлового будинку та необхідні для належної та безпечної експлуатації житла співвласниками, зокрема, орган місцевого самоврядування безпідставно визначив частину земельної ділянки площею 0,0244 га. як самовільно захоплену одним із співвласників житлового будинку, а саме ОСОБА_2 .
Посилається на те, що на частині земельної ділянки, яка на план-схемі інвентарної справи на будинок позначена як проїзд, знаходяться очисні споруди - вигрібні ями, які обслуговують житловий будинок, тобто забезпечують потреби усіх співвласників житлового будинку, а влаштований проїзд по вказаній частині земельної ділянки праворуч від будинку, здійснено з порушенням Державних будівельних норм і правил, оскільки відсутня необхідна ширинадля проїздуміж стіною будинку огорожею сусіднього домоволодіння, тобто зазначена частина земельної ділянки, не може використовуватись як проїзд.
Вважає, що встановлення обмеження для руху великогабаритного транспорту для припинення руйнування єдиного житла виключає караність діяння особи, яка вчинила цю дію для самозахисту свого права на житло, тому це не є самочинним захопленням земельної ділянки площею 0,02 га. одноосібно ОСОБА_2 і не є використанням цієї земельної ділянки співвласниками житлового будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не за цільовим призначенням, оскільки цільове використання цієї землі - землі громадської та житлової забудови.
Враховуючи наведене, просила позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Неполоковецької селищної ради №49-6/219 від 12.09.2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_7 »
Представник позивачки ОСОБА_8 та третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адвокат Поклітар Г.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Представник відповідача Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області, адвокат Петренко В.О., в судовому засіданні позов не визнав, подавши відзив на позовну заяву у якому зазначив, що Неполоковецька селищна рада позов не визнає, вважає неогрунтованим та безпідставним.
Зазначає, що оскаржуване рішення селищною радою прийнято на підставі та у зв'язку з поданням позивачкою відповідної заяви.
Вказує, що позов не містить обґрунтувань з посиланням на докази, що саме при виконанні владних управлінських функцій, як суб'єкт владних повноважень Неполоковецька селищна рада допустила порушення, розглянувши заяву позивачки.
Крім цього зазначає, що жоден з пунктів оскаржуваного рішення безпосередньо не зачіпає і не порушує прав чи законних інтересів позивачки.
Посилається на те, що Неполоковецька селищна рада, як власник, має право вільно володіти, користуватись і необмежено розпоряджатись власністю, вирішувати питання як землекористування так і виносити рішення відносно юридичних та фізичних осіб, якщо вони своїми діями чи бездіяльністю порушують норми закону землекористування.
Крім того наполягав, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити.
Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_6 в судовому засіданні вказали, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 1989 року побудови, в тому числі і вигрібні ями, які були споруджені для обслуговування потреб жителів вказаного будинку. Вказали, що жодного проїзду на спірній частині земельної ділянки небуло.
Свідок ОСОБА_6 вказав, що у 2006 році ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та позивачкою ОСОБА_1 , як співвласниками спільної сумісної власності майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , набуто право власності на вказане домогосподарство. Право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування вказаного будинковолодіння, не набувалося і тільки у 2012 році розпочато процидуру приватизації - виготовлення технічної документації, яке завершено у 2019 році. Зазначив, що його донька ОСОБА_1 звернулася до Неполоковецької селищної ради з заявою про погодження меж земельної ділянки, оскільки сусід ОСОБА_10 відмовився підписувати погодження. Вважає, що вигрибні ями, які обслуговують житловий будинок, є невідємною частиною будинковолодіння і мають знаходитися безпосередньо на території земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку.
Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши подані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В судовому засіданні встановлено, що рішенням Неполоковецької селищної ради №49-6/219 від 12 вересня 2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 » затверджено протокол комісії з питань земельних відносин природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам'яток, історичного середовища та благоустрою від 10.09.2019 року, згідно якого встановлено, що згідно земельно-облікових документів селищної ради за ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 обліковується 0,18 га, по факту наміряно 0,2044 га. Земельна ділянка 0,0244 га самовільно закрита металевими воротами, яка є підїздом до земельних ділянок сусідніх землекористувачів;
відмовлено у погодженні межі земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що «землекористувачі самовільно захопили» земельну ділянку селищної ради та встановили ворота;
зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та демонтувати ворота у десятиденний термін (а.с.65).
Протоколом постійної комісії з питань земельних відносин природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони памяток, історичного середовища та благоустрою від 10.09.2019 року в присутності членів комісії вирішено звільнити (відкрити ворота) самовільно зайняту земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с.66).
Згідно рішення Х сесії VI скликання Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 19.04.2012 року №21/10-12 надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проектної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,18 га, що розміщена за адресою в с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області (а.с.69).
Відповідно до рішення Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 17.04.2005 року №39/04 вирішено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 видати свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , збудований у 1989 році, загальна площа 132,10 кв.м, житлова площа 64,20 кв.м., який складається з житлового будинку літ А-І, 132,40 кв.м, літня кухня літ. Б, літ.б, сараї літ.В, літ.Г, гараж літ. Д, огорожа 1-3 (а.с.70).
Довідкою Берегометської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області від 03.05.2018 року №252 підтверджується те, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 є власністю в рівних долях ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.71).
Згідно рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 08.12.1998 року відмовлено у задоволенні позову колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_11 про виселення з наданням іншого житла за безпідставністю (а.с.72).
16.08.1977 року ОСОБА_6 та ОСОБА_12 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 16.08.1977 року (а.с.74).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 25.12.1988 року батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.73).
Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 09.08.1980 року батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с.75).
Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13.03.2006 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10066493 від 13.03.2006 року підтверджується, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 являються власниками житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.121-122).
Згідно матеріалів польових топографо-геодезичних робіт вбачається привязка та встановлення межових знаків земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 , переданих на зберігання (а.с. 123-138).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 242322789 від 29.01.2021 року ОСОБА_1 являється співвласником спільної сумісної власності житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с.171-172).
Відповідно до Технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , огорожа №1-2 та очисні споруди - ями вигрібні №3-4 є частиною вказаного будинковолодіння (а.с. 173-179).
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст. 78 Земельного кодексу України).
За нормою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
Частиною першою статті 121 Земельного кодексу України визначено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянами України. Так, за нормою частини 1 «в» статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 га.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначенні статтею 122 Земельного кодексу України.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Згідно п. «б» ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради (пункт 34 частини 1 статті 26).
Статтею 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ч.5 ст. 46 Закону України «Про місцеве самоврядування» сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно ч.5 ст.158 Земельного кодексу Україниу разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Згідно ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Отже, підставами для визнання правового акту органу державної влади протиправним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відповідно до ст.ст. 77, 81 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтується на припущеннях. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Враховуючи встановлені судом обставини в їх сукупності, а саме набуття у 2006 році права спільної сумісної власності позивачем ОСОБА_1 та співвласниками ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, зокрема невідємну їх чтину очисні споруди -вигрібні ями та огорожу, які є складовими частинами будинковолодіння і не підлягають відокремленню, що розташовані по АДРЕСА_1 (а.с.121-122) та надання дозволу одному із співвласників ОСОБА_2 на розробку проектної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки орієнтовною площею 0,42 га, в тому числі для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,18 га, що розміщена за адресою в с.Берегомет Кіцманського району Чернівецької області (а.с.69), суд приходить до висновку про порушення Неполоковецькою селищною радою Кіцманського району порядку надання земельної ділянки у власність, що свідчить про протиправність оспорюваного рішення, прийнятого 12.08.2019 року, а тому позов підлягає до задоволення.
Суд вважає безпідставним твердження представника відповідача адвоката Петренко В.О. про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства так як дане питання було вирішено судом апеляційної інстанції та, відповідно до постанови Чернівецького апеляційного суду від 14.01.2021 року, скасовано ухвалу Кіцманськогорайонного суду від 12.10.2020 рку про відмову у відкритті провадження, справу направлено до суду для продовження розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому із Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області слід стягнути на користь ОСОБА_1 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. сплачений судовий збір.
Щодо вимоги представника позивача про відшкодування витрат понесених ОСОБА_1 за проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, то суд вважає, що у її задоволенні слід відмовити, оскільки такі витрати не пов'язані з розглядом вимог даної справи.
Представником позивача, адвокатом Поклітар Г.О., у судових дебатах заявлено про надання доказів щодо витрат на правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов адвоката Поклітар Ганни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення 6 сесії VII скликання Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області №49-6/2019 від 12 вересня 2019 року «Про розгляд заяви ОСОБА_1 ».
Стягнути з Неполоковецької селищної ради Кіцманського району Чернівецької області (ЄДРПОУ: 04417033, адреса: смт.Неполоківці вул.Головна, 7, Кіцманського району Чернівецької області, 59330) на користь ОСОБА_1 , РНКОПП: НОМЕР_4 , мешканки АДРЕСА_1 , 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп. сплачений судовий збір.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 29.04.2021 року.
Суддя Кіцманського
районного суду: Масюк Л.О.