Справа № 638/14471/20
Провадження № 2-з/638/246/21
28.04.2021 року суддя Дзержинського районного суду міста Харкова Цвірюк Д.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно, -
встановив:
В провадження Дзержинського районного суду м.Харкова надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно.
Ухвалою суду від 26.04.2021 року за клопотанням позивача було замінено відповідача на належного.
В подальшому 26.04.2021 року позивачем надано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 .
В обґрунтування заяви зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_4 . Під час складання нотаріально - посвідченої заяви про прийняття спадщини після смерті дядька, ПНХМНО Васіковою Ю.В. було встановлено, що приватним нотаріусом ХМНО Свергуновою В.А. було відкрито спадкову справу №66261505 після смерті ОСОБА_4 за заявою відповідача ОСОБА_3 , яка вказала, що є дружиною покійного дядька. ОСОБА_4 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , після смерті якої, у 2010 році, він проживав один, шлюб, як відомо, не з ким не укладав, заповіт не складав. При оформленні заяви про прийняття спадщини, з'ясувалось, що заяву про прийняття спадщини також подала ОСОБА_2 , про яку від дядька ніколи не чув. Матеріали спадкової справи містять заповіт від 28.12.2019 року, підпис у якому взагалі не схожий з підписом, яким розписувався ОСОБА_4 , та заповіт від 06.07.2009 року, складений ОСОБА_4 на ім'я своєї дружини ОСОБА_5 , підпис у якому зовсім не співпадає з підписом, який міститься в заповіті від 28.12.2019 року. Після смерті ОСОБА_4 залишилась спадщина у вигляді трикімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 2 426 360,00 грн., трикімнатної квартири АДРЕСА_2 вартістю 637 000,00 грн., трикімнатної квартири АДРЕСА_3 вартістю 755 555,00 грн., однокімнатної квартири АДРЕСА_5 , вартістю 1 066 600,00 грн., двокімнатної квартири АДРЕСА_4 , а також грошових вкладів в ПАТ КБ «Приват Банк» на суму 97 780,62 доларів США та 804 356,34 грн. На все вищезазначене спадкове майно ПНХМНО ОСОБА_6 01.03.2021 року видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_2 . 16.04.2021 року ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 з ОСОБА_7 . Крім того, на сайті OLX розміщене оголошення про продаж квартири АДРЕСА_1 . Вважає, що відповідач має реальну можливість відчуження спірного майна на користь третіх осіб, що у майбутньому утруднить виконання рішення суду про визнання права власності в порядку спадкування за законом або взагалі зробить його виконання неможливим.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. (ч.2 ст.149 ЦПК України).
При цьому, виходячи з правової природи забезпечення позову, під останнім слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача та спрямованих проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати, знецінити або вчинити інші дії, що можуть призвести в майбутньому до певних складнощів при виконанні рішення суду.
Разом з тим, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, шляхом заборони вчиняти певні дії.
Зі змісту заяви вбачається, що позивачем подано позов про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Також суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, а також є необхідними і для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів та безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.
Позивач просить накласти заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , квартиру АДРЕСА_2 , квартиру АДРЕСА_3 , квартиру АДРЕСА_4 .
Як роз'яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем не надано суду належних підтверджуючих відомостей на обґрунтування доцільності вжиття заходів забезпечення позову, а лише висловлене припущення про подальшу неможливість виконання рішення суду. При цьому, судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149-150, 153, 260, 261 ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та визнання права власності на майно - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя: Д.В.Цвірюк