Постанова від 17.02.2010 по справі 2-а-1449/09/1511

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2010 р. Справа № 2-а-1449/09/1511

Категорія: 2.19.6 Головуючий в 1 інстанції: Максимович Г.В.

< Текст >

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Єщенко О.В.

суддів - Димерлій О.О.

-Домусчі С.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ на постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 19 листопада 2009 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та про стягнення соціальної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ про визнання дій протиправними, зобов'язання відповідача нарахувати недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни за період 2007 -2008 роках та стягнення 2601 грн. 30 коп.

Постановою Іллічівського міського суду Одеської області від 19 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області, як особі, що має статус дитини війни, у виплаті підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком) за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ Одеської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, як особі, що має статус дитини війни (у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком) з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року. Та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, як особі, що має статус дитини війни (у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком) з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є пенсіонером за віком, дитиною війни, тому має право на отримання до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням положень Закону України про державний бюджет України на відповідний рік. Судом першої інстанції встановлено, що після прийняття Конституційним Судом України рішень від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, дитиною війни, та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року, який набув чинності з 01 січня 2006 року, має право на отримання щомісячної надбавки до пенсії у розмирі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до п. 15 Положення про Пенсійний фонд України, суд першої інстанції правильно встановив, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, покладено на управляння Пенсійного фонду України в Одеській області. Суд першої інстанції правильно дійшов висновку про застосування ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні надбавки до пенсії , встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком»у ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»застосовується до визначення пенсії, що призначаються виключно за цим Законом, і не стосується дітей війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», є безпідставними, тому що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення на 2007 рік дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, згідно з якою у 2007 році підвищення дітям війни пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам які є інвалідами, (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмирі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

22 травня 2008 року, Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані неконституційними, та відновлено право позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з дати прийняття рішення.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд повинен був врахувати, що річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії. Позивач звернувся до суду з позовом 29 травня 2009 року. Враховуючи положення ст. 99 КАС України, позивачем було порушено строк для звернення до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Як вбачається з заперечень відповідача заявник наполягає на застосуванні до спірних відносин положення КАС України щодо звернення до суду, а тому колегія суду не вважає за можливе залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Доводи позивача щодо необізнаності не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 29 травня 2008 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ -задовольнити частково.

Постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 19 листопада 2009 року по справі № 2-а-1449/09/1511-скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 підвищення розміру пенсії за віком в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 29 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Іллічівськ нарахувати та виплатити ОСОБА_2 доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 29 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Суддя:

Суддя:

Попередній документ
9662171
Наступний документ
9662173
Інформація про рішення:
№ рішення: 9662172
№ справи: 2-а-1449/09/1511
Дата рішення: 17.02.2010
Дата публікації: 12.07.2010
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Одеський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: