Справа № 686/8761/21
Провадження № 1-кс/686/3934/21
21 квітня 2021 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною діяльність слідчогоТериторіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (далі - ТУ ДБР, у м. Хмельницькому ОСОБА_5 , яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365 КК України, ч.1 ст.366 КК України першим заступником Кам'янець-Подільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 , провести повне, всебічне і об'єктивне досудове розслідування, ознайомити ОСОБА_3 і його сина із пам'яткою про права та обов'язки потерпілих у кримінальному провадженні.
В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі № 686/6170/21 задоволено частково його скаргу та зобов'язано уповноважених службових осіб ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно із заявою ОСОБА_3 від 22.02.2021 року.
Особа, яка подала скаргу зазначає, що у вказаній заві він повідомляв орган досудового розслідування про вчинення прокурором ОСОБА_7 відносно нього та його сина кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365 КК України, ч.1 ст.366 КК України.
Однак слідчим ТУ ДБР у м.Хмельницькому внесені до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.367 КК України.
У отриманому ОСОБА_3 витязі з ЄРДР у розділі «Короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення» відсутні указані статті Кримінального кодексу України, за якими, на його думку слідчим суддею, зобов'язано слідчого внести відомості, а також відсутнє прізвище особи, на яку він вказує як на таку, яка вчинила відносно нього кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий всупереч КПК України, за позицією скаржника, відмовився визнавати ОСОБА_3 і його сина потерпілими у кримінальному провадженні, а тому просить задовольнити скаргу.
З огляду на це, на думку особи, яка подала скаргу, ТУ ДБР у м. Хмельницькому, допущено бездіяльність та не виконані вимоги ст.214 КПК України.
У судовому засіданні ОСОБА_3 висловився про те, що підтримує подану скаргу з підстав викладених у ній.
Представник скаржника - адвокат ОСОБА_4 подану ОСОБА_3 скаргу підтримав та зазначив, що викладені у ній обставини свідчать у його розумінні про невнесення відомостей до ЄРДР.
Крім того зазначив, що він разом із ОСОБА_3 з'явились на виклик слідчого для допиту, однак відмовились давати показання, оскільки слідчий хотів допитати ОСОБА_3 у якості свідка, а не потерпілого.
Уповноважена особа ТУ ДБР у м. Хмельницькому у судове засідання не з'явилася, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду скарги.
До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від ТУ ДБР у м.Хмельницькому надійшли матеріали кримінального провадження №62021240010000013 від 25.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.367 КК України.
Заслухавши скаржника і його представника, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Відомості, які підлягають внесенню до ЄРДР та їх перелік визначені ч. 5 ст. 214 КПК України, відповідно до положень якої до ЄРДР підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлені з іншого джерела.
Аналогічні за змістом норми містяться у п.2 Розділу ІІ Про затвердження Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі - Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020, згідно з яким відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Предметом судового контролю слідчого судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто саме заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення є передумовою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Згідно з ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Такі приписи процесуального закону узгоджуються із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Розглядаючи скаргу, слідчий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, висновки якого з цього приводу відображені, зокрема, в рішенні по справі «Іванов проти України» (Ivanov v. Ukraine), №15007/02, пп.74-75, рішення від 7 грудня 2006), відповідно до якого сумлінність за ініціювання слідчих дій або відмову у кримінально-правовому переслідуванні особи повністю покладається на державу.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985, п.57, Series A, № 93 право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням.
Одним із таких обмежень у розумінні ст.303 КПК України, євідсутніть самостійного права на оскарження дій/бездіяльності слідчого щодо невнесення ним відомостей, або внесення відомостей до ЄРДР за правовою кваліфікацією, відмінною від бажаної особою, яка повідомила про кримінальне правопорушення.
За положеннями ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно із ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як вбачається з матеріалів скарги та заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, він, вважаючи поведінку прокурора ОСОБА_6 під час розслідування кримінального провадження №12014240140000744 кримінально-караною, що полягає, на його думку у приховуванні злочинної діяльності слідчих, які здійснюють досудове розслідування, звернувся до ТУ ДБР у м.Хмельницькому із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно нього та його сина кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.365 КК України, ч.1 ст.366 КК України
За результатом перевірки указаної заяви ОСОБА_3 , уповноважена особа органу досудового розслідування відмовила заявнику у внесенні відомостей до ЄРДР.
Вказану бездіяльність ОСОБА_3 оскаржив до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі № 686/6170/21 задоволено частково скаргу Верещиснького та зобов'язано уповноважених службових осіб ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно із заявою ОСОБА_3 від 22.02.2021 року.
25.03.2021 слідчий ТУ ДБР у м. ОСОБА_8 вніс до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення за №62021240010000013 із правовою кваліфікацією за ч.1 ст.367 КК України.
Інших зобов'язальних дій ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17.03.2021 у справі № 686/6170/21 не містила.
Оскільки на час розгляду скарги права ОСОБА_3 як заявника про кримінальне правопорушення були відновлені, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність бездіяльності уповноваженої особи органу досудового розслідування, яка у порядку ст.303 КПК України може бути предметом оскарження до слідчого судді.
А тому немає підстав для задоволення поданої скарги у частині внесення відомостей до ЄРДР.
У силу ч.3.ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Встановлення ознак складу злочину, його попередня та/або подальша кваліфікація є виключною прерогативою уповноваженої особи органу досудового розслідування.
У слідчого судді при здійсненні у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відсутні повноваження на кваліфікацію кримінальних правопорушень за конкретними складами злочинів, які внесені до ЄРДР.
Здійснюючи повноваження із судового контролю щодо розгляду скарг на бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою про вчинення кримінального правопорушення, слідчий суддя, про що зазначено у наведеному вище висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, зокрема вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Інформацією про кримінальне правопорушення є обставини та конкретні факти, викладені у заяві особи про вчинення кримінального правопорушення, які містять ознаки складу кримінального правопорушення та можуть бути перевірені у кримінально-процесуальному порядку.
З огляду на наведене, слідчий суддя вважає необґрунтованими вимоги скарги та аргументи ОСОБА_3 і його представника адвоката ОСОБА_4 стосовно обов'язку слідчого як уповноваженої особи органу досудового розслідування внести відомості про кримінальне правопорушення ч.2 ст.365 КК України, ч.1 ст.366 КК України, оскільки чинний кримінальний процесуальний закон таких повноважень слідчому судді під час розгляду скарги не надає.
Формулювання резолютивної частини ухвали слідчого судді, якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення згідно із заявою ОСОБА_3 від 22.02.2021 року, яка була зареєстрована в ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому області за № В-780» цілком відповідає встановленим обставинам внесених до ЄРДР відомостей.
Зазначення слідчим-реєстратором кримінального провадження короткого викладу обставин про вчинене кримінальне правопорушення «на виконання ухвали слідчого судді щодо зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому у відповідності до ст. 214 КПК України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення згідно заяви ОСОБА_3 від 22.02.2021 року, яка була зареєстрована в ТУ ДБР розташованого в м. Хмельницькому області за № В-780» не свідчить про неповноту внесених відомостей.
Слушними є аргументи представника скаржника стосовно можливості внесення до ЄРДР прізвища заявника про кримінальне правопорушення.
Разом із тим, слідчий суддя зазначає, що пунктом 1 підрозділу 8 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (далі - Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30.06.2020 визначено, що редагування (зміна) зафіксованих у Реєстрі відомостей здійснюється шляхом внесення Реєстратором оновлених даних до електронних карток.
Проте, можливість реєстратором вносити оновлені дані до ЄРДР не передбачає у силу ст..303 КПК України, можливості звертатися зі скаргою на дії або бездіяльність щодо не вчинення таких дій, у тому числі не свідчить про неповноту внесення відомостей про кримінальне правовпорушення.
Відповідно до п. 1.1 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затверджених наказом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 № 298 відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. До Реєстру підлягають внесенню відомості, які характеризують кримінальне правопорушення (п.2.7 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань).
При внесенні до Реєстру відомостей про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (фабули), в обов'язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілою (потерпілими), дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості. До Реєстру включаються відомості про кримінальні правопорушення, вчинені в громадських місцях. До громадських місць належать місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також громадський транспорт під час перебування в ньому громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань), приміщення вокзалів, пасажирські (приміські) потяги, літаки, катери, пароплави, перони, платформи, пристані та інші місця під час очікування посадки та висадки пасажирів. (п. 2.14, 2.20 розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань).
У разі виявлення помилкових відомостей , або необхідності їх відкорегувати у витязі з ЄРДР ОСОБА_3 не позбавлений можливості поінформувати слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні про вказані обставини.
А тому указані аргументи не є підставою для задоволення скарги.
Щодо вимоги скарги про зобов'язання слідчого ознайомити ОСОБА_3 і його сина із правами і обов'язками потерпілого, слідчий суддя вважає, що вона не підлагає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №62021240010000013,досудове розслідування у ньому перебуває на початковій стадії.
Після початку досудового розслідування слідчий пам'ятку про права обов'язки потерпілого ОСОБА_3 не вручив.
Відповідно до статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (частина третя 55 КПК).
Частиною п'ятою статті 55 КПК передбачено, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Згідно із частиною першою статті 60 КПК заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
Відповідно до частини першої статті 55 КПК фізична особа набуває процесуального становища потерпілої у кримінальному провадженні за умови заподіяння їй кримінальним правопорушенням моральної, фізичної або майнової шкоди.
Виходячи з вимог статті 55 КПК права та обов'язки потерпілої виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження у відповідному процесуальному становищі, якщо тільки слідчим або прокурором не винесено вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим за наявності очевидних і достатніх підстав вважати, що особі не завдано шкоди.
Пунктом 5 частини першої статті 303 КПК передбачено можливість оскарження до слідчого судді рішень слідчого, прокурора, зокрема, про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
На підставі пункту 1 ч.1 ст.303 КПК України може бути оскаржена бездіяльність слідчого у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Статтею 40 КПК установлено, що слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого (частини перша, п'ята статті).
Процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (частини перша, третя статті 110 КПК).
Водночас чинним кримінальним процесуальним законом не передбачений строк вчинення слідчим особі пам'ятки про права і обов'язки потерпілого, крім того закон не вимагає прийняття слідчим процесуального рішення про визнання особи потерпілою.
Отже, невчинення дій слідчим щодо ознайомлення ОСОБА_3 із правами і обов'язками потерпілого не є тією дією чи бездіяльністю, яка може бути предметом перевірки слідчим суддею у порядку ст.303 КПК України.
Невизначеність у процесуальному статусі особи, яка вважає себе потерпілим у кримінальному провадженні за відсутності активних дій з боку уповноваженої на здійснення досудового розслідування особи, спрямованих на проведення слідчих дій із особою у якості потерпілого, зокрема її допиту та/або ознайомлення із правами і обов'язками потерпілого або прийняття процесуального рішення у формі постанови про відмову у визнанні потерпілим, за наявного законодавчого регулювання, може бути усунута шляхом звернення у порядку ст.55 КПК України до слідчого із заявою про залучення її до провадження як потерпілого.
За таких обставин, викладені у скарзі аргументи у цій частині підлягають відхиленню.
А тому підстав для задоволення скарги та процесуального реагування слідчим суддею, немає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 214, 303-307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголошений 23.04.2021 о 14 год. 26 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1