465/8306/20
2/465/1860/21
Іменем України
14.04.2021 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Мартинишин М.О.
за участю секретаря Терлецького В.М.
представника відповідача Дяківа Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу -
Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» (далі також - ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на свою користь суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5 096,32 грн. та сплачений судовий збір 2 102,00 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що між ОСОБА_1 укладено 28.09.2016 року договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений полісом №АК/4836432, забезпечений транспортний засіб Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_1 .
15.05.2017 року по вул. Личаківська у м.Львові відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення транспортного засобу KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , яку визнано винною постановою Франківського районного суду м.Львова від 30.05.2017 року у справі №465/2860/17. Оскільки, автомобіль KIA Rio застрахований за договором добровільного страхування наземного транспорту в ПрАТ «АХА Страхування», останньою було виплачено страхове відшкодування 5 096,32 грн. Згідно зі ст.29, 12, 9, 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив 15.12.2017 виплату страхового відшкодування ПрАТ «АХА Страхування» за пошкодження автомобіля KIA Rio у розмірі 5 096,32 грн. У зв'язку з тим, 26.12.2017 року відповідачу направлено претензію із вимогою добровільної сплати цих коштів в порядку регресу, яку досі не виконано. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача в порядку регресу 5 096,32 грн. та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак 15.03.2021 року подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, не заперечував проти ухвалення заочного рішення в разі відсутності відповідача, звернув увагу, що відповідач самовільно залишив місце ДТП, що є підставою для регресу до нього. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача - адвоката Дяків Д.І. у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав того, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є суброгацією, а оскільки ДТП відбулася 15.05.2017 року, то на момент звернення до суду із даним позовом сплили строки позовної давності. Подав заяву про застосування строку позовної давності. У зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП».
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що 28.09.2016 року між ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений страховим полісом від 28.09.2016 року №АК/4836432 зі строком дії з 30 вересня 2016 року до 29 вересня 2017 року. Страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого, зокрема, за шкоду, заподіяну майну, становить 100 000,00 грн., розмір франшизи - 0 грн. (а.с.4).
15.05.2017 року по вул.Личаківська, 157 у м.Львові сталася ДТП за участю автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , унаслідок чого автомобіль KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зазнав механічних пошкоджень.
Постановою Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі №465/2860/17 ОСОБА_1 , яка не врахувала дорожньої обстановки, не зайняла відповідне крайнє положення на проїжджій частині, чим порушила п.10.4 Правил дорожнього руху України та здійснила зіткнення з автомобілем KIA Rio, реєстраційний номер НОМЕР_2 , будучи причетною до ДТП покинула місце події, не повідомивши про це органи поліції, чим порушила п.2.10 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 та 124 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, зібраними у справі доказами підтверджується наявність вини водія ОСОБА_1 у завданні автомобілю KIA Rio пошкоджень.
На момент ДТП автомобіль KIA Rio, яким керував ОСОБА_2 , перебував у власності юридичної особи - Представництва «Фармацевтичний завод «Польфарма» С.А., та був застрахований у ПрАТ «АХА Страхування» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 29.08.2019 №235а6к2 (а.с.10-11).
Відповідно до страхового акта від 06 червня 2017 року №АХА2210918 (а.с.17) та розрахунку страхового відшкодування (а.с.16) сума страхового відшкодування становила 5 096,32 грн.
На виконання умов договору добровільного страхування та згідно зі страховим актом №АХА2210918 ПрАТ «АХА Страхування» сплатило страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. Факт сплати підтверджується платіжним дорученням від 07 червня 2017 року №340062 (а.с.18).
ПрАТ «АХА Страхування» звернулося до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» із заявою від 24.11.2017 року №СУ/004256/3 про виплату страхового відшкодування у розмірі 5 096,32 грн. (а.с.9).
За наслідками розгляду зазначеної заяви, відповідно до страхового акта від 13.12.2017 року №170000137557 (а.с.20), ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» сплатило на користь ПрАТ «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 5 096,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15 грудня 2017 року №ЗР077441 (а.с.21).
Оскільки, водій автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 після ДТП самовільно залишила місце пригоди, керуючись п.«в» ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до відповідача з претензією від 26.12.2017 року №170000137557 про відшкодування в порядку регресу суму 5 096,32 грн. (а.с.22).
Однак, відповідач вказану суму не сплатив, у зв'язку з чим 16.12.2020 року ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулося до суду із даним позовом.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст.1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст.979 ЦК України).
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (ст.980 ЦК України).
Розрізняють добровільну та обов'язкову форми страхування (ст.5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (п.6 ч.4 ст.6 Закону України «Про страхування»).
Види обов'язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Предметом позову є вимога, заявлена позивачем, як він визначає, в порядку регресу, про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 5 096,32 грн.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Під час застосування наведених норм права підлягає урахуванню правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі 755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18), відповідно до якого стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією (пункти 68-70).
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування, до ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації.
Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (ст.12 ЦПК України).
Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст.120 ЦПК України).
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Відповідно до постанови Франківського районного суду м.Львова від 30 травня 2016 року у справі №465/2860/17 дорожньо-транспортна пригода по вул.Личаківська, 157 у м.Львові за участю автомобіля Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , сталася 15 травня 2017 року, а виплата страхового страховик відшкодування відбулась 15 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням №ЗР077441 від 15.12.2017 року.
Отже, ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» звернулось до суду з вказаним позовом лише 16 грудня 2020 року, тобто поза межами загального строку позовної давності.
У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності заявлено представником ОСОБА_1 - адвокатом Дяківим Д.І.
Підсумовуючи наведене, виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, для досягнення мети справедливого вирішення спору по суті, оскільки, позивач звернувся до суду з указаним позовом з пропуском строку позовної давності, визначеного ст.257 ЦК України, що є самостійною підставною для відмови у позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу слід відмовити.
Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП», Код ЄДРПОУ 24175269, місцезнаходження: м. Київ, вул. Глибочицька,44В.
Відповідач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 26.04.2021 року.
Суддя Мартинишин М.О