465/2584/21
2-з/465/124/21
судового засідання
22.04.2021 р. м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі
головуючого-судді - Мартинишин М.О.
з участю секретаря судового засідання - Терлецького В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 465/2584/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лисенка Сергія Олексійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню -
встановив:
позивач звернувся в суд із вищевказаним позовом.
Разом з уточненим позовом, позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису №14017, вчиненого 21.12.2020 року ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 11 750 гривень, стверджуючи, що не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів його, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Відтак, суд вважає, що слід заяву про забезпечення позову розглядати без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.
У постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 року, прийнятій за результатами розгляду справи №6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.149 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується:
1 накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Натомість процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Крім цього, відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов'язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову та враховуючи вищезазначене, суд вважає, що така заява не підлягає до задоволення, оскільки ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 08.04.2021 року було заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 14017, вчиненого 21 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігорем Вікторовичем про стягнення з ОСОБА_1 11 750 гривень.
А відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про аналогічне забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 149-153, 247, 258-261, 353 -355 ЦПК України -
постановив:
У задоволені заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДИТ-КАПІТАЛ», з участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Баршацького Ігора Вікторовича, приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Лисенка Сергія Олексійовича про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.
Суддя: М.О. Мартинишин