27 квітня 2021 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 753/5024/21
номер провадження: 33/824/2122/2021
Суддя Київського апеляційного суду Верланов С.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Пилипця Антона Юрійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року,
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним увчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн 00 коп.
Цією ж постановою стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн 00 коп.
Як зазначено в постанові судді, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №015564 від 06 лютого 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 06 лютого 2021 року о 14 год 40 хв. на вул. Привокзальна, 10 у місті Києві керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідність обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився о 16 год 09 хв. за адресою: місто Київ, вул. Російська, 34, чимпорушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Однак у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР. Матеріали справи не містять постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР. Зазначає, що працівники поліції його не зупиняли, а проїжджали по вул. Привокзальній у місті Києві, де помітили, що він перебуває у транспортному засобі та, нібито, розмовляє по мобільному телефону, однак саме перебування особи у середині транспортного засобу не доводить факт керування цим транспортним засобом. Вказує, що у зв'язку з відсутністю доказів керування ним транспортним засобом він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП через відсутність об'єктивної сторони цього адміністративного правопорушення, а тому, на його думку, провадження у справі щодо нього підлягає закриттю за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Також вказує, що він не перебував у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується наданою ним суду першої інстанції довідкою, що була видана йому через 8 години після складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього, а тому вважає, що у працівників поліції були відсутні підстави для направлення його для проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що він транспортним засобом взагалі не керував. Він знаходився у транспортному засобі, який був припаркований на вул.Привокзальна, 10 у місті Києві і в цей час під'їхали працівники патрульної поліції, які повідомили йому, що він під час керування транспортним засобом розмовляв по мобільному телефону, чим порушив ПДР. В подальшому він був затриманий працівниками поліції за те, що він відмовився на їх прохання надати посвідчення водія та був ними доставлений до відділу поліції, де працівники поліції в присутності свідків склали на нього протокол. Свідки погодились підписатись за те, що він відмовлявся від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, але вони не засвідчували того, що він керував транспортним засобом, оскільки свідки не бачили факту керування ним транспортним засобом.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Пилипця А.Ю., вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав.
Згідно з ч.2 ст.7 КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до положень ст.245 КУпАПзавданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зазначені завдання реалізуються шляхом вчинення низки процесуальних дій органами (посадовими особами), уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення. Передусім це з'ясування наявності факту вчинення правопорушення, установлення особи, що вчинила правопорушення, чи винна ця особа і чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Згідно з вимогами ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Однак, перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що даних вимог закону суддею першої інстанції дотримано не було.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність особи за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №015564 від 06 лютого 2021 року ОСОБА_1 ставиться у вину відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Однією з головних умов огляду водія транспортного засобу на стан сп'яніння є не лише наявність достатніх підстав вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, а й та обставина, що він у такому стані керував транспортним засобом. Тобто, відмова особи від проходження огляду на стан сп'яніння повинна бути в нерозривному зв'язку з керуванням цією особою транспортним засобом в такому стані.
Разом з тим, судом першої інстанції, всупереч положень ст.280 КУпАП не було достеменно з'ясовано чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом.
Згідно з положеннями ст.251 КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАПобов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочинипроти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАПне має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Обґрунтовуючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суддя місцевого суду, як на докази, послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №015564 від 06 лютого 2021 року, письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також на відеозапис бодікамери поліцейського.
Однак із таким висновком судді погодитись безспірно не можливо.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», суд приходить до висновку про те, що протокол не може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Щодо пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду для визначення стану наркотичного сп'яніння, то апеляційний суд вважає, що ці пояснення самі по собі не можуть бути використані у якості доведення вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом, оскільки ці свідки були запрошені працівниками поліції при складанні адміністративного протоколу щодо ОСОБА_1 до приміщення відділу поліції за адресою: місто Київ, вул. Російська, 34, куди було доставлено ОСОБА_1 з місця події, а тому вони особисто не бачили факту керування останнім транспортним засобом.
Окрім наведеного, неможливо визнати у якості належного доказу вини ОСОБА_1 наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, оскільки на вказаному відеозаписі момент зупинення транспортного засобу та керуванням ОСОБА_1 цим транспортним засобом, не зафіксований. Відеокамера фіксувала події затримання ОСОБА_1 працівниками поліції поза межами транспортного засобу. Із указаного відеозапису неможливо зробити висновок про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Наведене указує на неналежність відеозапису як доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Таким чином матеріали справи не містять та під час апеляційного розгляду не було беззаперечно встановлено та підтверджено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у зв'язку з чим відсутні докази на спростування доводів, які викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, про те, що він не керував транспортним засобом.
У відповідності до п.43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Між тим, згідно ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Приймаючи до уваги наведене та відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що транспортний засіб «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції і що ОСОБА_1 ним керував, апеляційний суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведена у поза розумний сумнів.
У зв'язку з цим постанова судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 18 березня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП- скасувати, а провадження у справі щодо нього - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.М.Верланов