Справа №756/2761/20 Головуючий у І інстанції Луценко О.М.
Провадження №22-ц/824/3478/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.
26 квітня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука,
У лютому 2020 року позивачка звернулась до суду першої інстанції з вказаним позовом посилаючись на те, що після розірвання шлюбу між її сином ОСОБА_3 та відповідачкою, остання неодноразово порушувала її права, як бабусі дитини, щодо спілкування з онуком. У зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом свого права на виховання онука та спілкування з ним.
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2018 року у справі №756/6595/18 визначив порядок участі ОСОБА_1 у вихованні онука таким чином: першої та третьої неділі кожного місяця з 12.00 години до 18.00 години у присутності матері дитини; місцем зустрічі бабусі та онука - є місце проживання/ перебування дитини з можливістю відвідування інших місць відпочинку та розвитку за погодженням з матір'ю дитини та самою дитиною.
Однак, після набранням судовим рішенням законної сили 03 квітня 2019 року, відповідачка продовжує чинити перешкоди у спілкуванні з онуком. Так, зустрічі бабусі з онуком завжди проходять в присутності матері та сторонніх осіб і відбуваються тільки на вулиці протягом 20-30 хвилин, а державний виконавець і боржник вважають вулицю адресою визначеною виконавчим документом та рішенням суду. Коли вона приходить на зустрічі для спілкування з онуком, їй з різних причин не надають можливості спілкуватися з дитиною подруга та адвокат відповідачки. У зв'язку з чим вона була змушена неодноразово звертатись до правоохоронних органів із відповідними заявами.
Також зазначила, що зверталася до виконавчої служби з приводу примусового виконання рішення суду та невиконання рішення суду боржником, на що отримала відповідь від державного виконавця, що відповідно до рішення суду місцем зустрічі бабусі і онука є місце перебування дитини, тобто дитячий майданчик, вулиця, церква, і, як зазначив виконавець, що якщо мама з дитиною будуть на вихідні у м. Львові, то місцем перебування дитини в той вихідний є місто Львів. Таким чином вважає, що фактично участь бабусі у вихованні онука в присутності матері не відбувається, а у визначені судом дні бабуся може лише спостерігати за онуком.
Просила суд змінити спосіб та порядок участі бабусі у вихованні онука, визначивши його наступним чином:
кожної першої та третьої неділі місяця з 11-00 год. до 19-00 год. за місцем фактичного проживання бабусі за адресою: АДРЕСА_1 , без присутності матері ОСОБА_2 ,
один місяць влітку з 01 по 31 липня для спільного відпочинку із онуком, без присутності матері ОСОБА_2 ,
щорічно під час осінніх, зимових, та весняних канікул - кожну їх першу частину, без присутності матері ОСОБА_2 ,
на день народження дитини - чотири години спільного святкування у місцях відпочинку без присутності матері ОСОБА_2 , та просила стягнути понесені судові витрати.
ОСОБА_2 пред'явила зустрічний позов про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука та просила змінити спосіб та порядок участі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його наступним чином:
за попередньою згодою дитини та у присутності матері кожна перша неділя кожного місяця з 10:00 год. до 14:00 год., або в інший час, обраний дитиною; місцем зустрічі бабусі та онука - є місце перебування дитини з можливістю відвідування інших місць відпочинку та розвитку за вибором самої дитини та погодженням з матір'ю дитини (а.с.239-245 том1).
Заявлені вимоги мотивувала тим, що позивачка невірно тлумачить рішення суду в частині визначення місця зустрічей та вважає, що спілкування позивачки із її сином ОСОБА_4 негативно відображається на психоемоційному здоров'ї дитини та завдає його розвиткові значної шкоди. Бабусине виховання та надмірна опіка шкодили нормальному розвиткові дитини, оскільки вона самостійно ставила різні медичні діагнози дитині та самостійно надмірно годувала онука таблетками й іншими ліками та постійно ігнорувала думку матері дитини.
Відповідачка вказує, що дитячий психолог своїм висновком порадив обмежити спілкування бабусі із онуком до того моменту, поки дитина сама не виявить бажання спілкуватися із нею, аби не завдати ще більшої шкоди психічному розвиткові дитини. Дитина сама не виявляє бажання зустрічатися із бабусею, й навіть відмовляється розмовляти з нею по телефону.
Упродовж тривалого часу (з серпня 2018 року), відповідачка періодично вимушена звертатися за медичною допомогою для стабілізації невротичного стану дитини, а також продовжувати психокоректуючі заняття із дитячим психологом МГЦ «Розрада», де Івану надають психологічну допомогу та допомагають дитині справитися з його тривогою, страхам. Відповідно до висновків психодіагностичних обстежень дитини таких обстежень дитина перебуває в стані стресу, що викликаний зустрічами з бабусею в присутності батька та примусом його до таких зустрічей, і в таких умовах в дитини сформувався негативний образ бабусі та батька.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року в задоволенні позовів відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, сторони подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_1 в доводах апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції були повністю проігноровані письмові докази того, що рішення суду із визначеним способом участі бабусі у вихованні онука не виконується, виконавче провадження на сьогоднішній день не закінчено, всі зустрічі відбуваються в присутності сторонніх осіб, бабуся не може навіть підійти до онука, онук в присутності матері не зводить з неї очей і завжди чекає відповіді матері, чи може він підійти до бабусі.
Акти складені державним виконавцем свідчать про фактичне невиконання рішення суду, зустрічі відбувають лише незначний проміжок часу на відстані від онука і потім розпочинається марафон бігу бабусі за відповідачкою, адвокатом та онуком, які повідомляють, що вони поїхали і якщо бабуся бажає, нехай їде в те ж місце громадським транспортом.
Також судом не було враховано висновок Служби у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, тоді, як той же суддя при визначенні вперше способу і порядку участі бабусі у вихованні онука керувався виключно висновком Служби у справах дітей Печерської районної у місті Києві державної адміністрації.
Вважає, що через невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, рішення суду підлягає частковому скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення її позовних вимог.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що вона частково не погоджується із постановленим рішенням та переконана, що оскаржуваним рішенням порушені її матеріальні права, передбачені чинним законодавством України.
В частині відмови у задоволенні первісного позову рішення суду не оскаржується.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука винесене із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, а отже є таким, що підлягає скасуванню в цій частині судом апеляційної інстанції.
Зазначає, що неправомірно відмовивши у задоволенні зустрічного позову, предметом якого є зміна способу та порядку участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_4 та визначення його у такий спосіб, щоби було обов'язково враховано думку дитини, в своєму рішенні суд першої інстанції абсолютно правильно встановив, що сама дитина не бажає спілкуватися з бабусею.
На спростування доводів позивачки, відповідачка надала суду докази про психологічний тиск, який чиниться позивачкою відносно дитини, про участь дитини у відповідних психокорекційних заходах, які судом визнаються належними та допустимими.
ОСОБА_1 та її представник - адвокат Басараб Н.В. апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримали. В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 просили відмовити.
ОСОБА_2 та її представники - адвокат Рябенко О.В. та адвокат Морозова Т.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримали. Проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечували.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, які з'явилися в судове засідання, доходить висновку що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 - відповідач по справі, ОСОБА_3 - третя особа по справі, син позивачки.
Оболонський районний суд міста Києва рішенням від 13 грудня 2018 року у справі №756/6595/18 визначив порядок участі бабусі ОСОБА_1 у вихованні онука ОСОБА_4 таким чином: першої та третьої неділі кожного місяця з 12.00 години до 18.00 години у присутності матері дитини; місцем зустрічі бабусі та онука - є місце проживання/ перебування дитини з можливістю відвідування інших місць відпочинку та розвитку за погодженням з матір'ю дитини та самою дитиною (т.1 а.с.20-25).
На виконання рішення суду, Оболонський районний суд міста Києва у справі №756/6595/18 видав виконавчий лист (т1. а.с.83-84), який ОСОБА_1 направлено у Печерський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва для примусового виконання. Даний виконавчий документ старшим державним виконавцем Диких О.О. прийнятий до виконання та відкрито виконавче провадження №59430541 від 02.07.2019 року. (т.1 а.с.80-81)
На даний час, малолітня дитина проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 .
Між сторонами склалися неприязні стосунки щодо участі бабусі у вихованні дитини.
Як позивачка так і відповідачка неодноразово звертались до відділу поліції та державної виконавчої служби з приводу виконання рішення суду від 13 грудня 2018 року.
Так, 06.10.2019, 20.10.2019, 17.11.2019, 16.02.2020, 15.03.2020, 06.09.2020 року за результатами перевірки головним державним виконавцем Диких О.О. складено акти, відповідно до яких рішення суду виконується у повному обсязі, а невиконання рішення суду мало місце один раз, а саме - 21.07.2019, та як пояснила відповідачка з причин перебування дитини на оздоровленні в період літніх канікул.
Відповідно до психологічного висновку Міжнародного Гуманітарного Центру «Розрада» (вих. №47 від 17.08.2018 року), розлад у психоемоційному здоров'ї дитини підтверджується результатами дослідження психоемоційного стану ОСОБА_4 , 2011 року народження, проведеного, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_4 не включає батька до свого уявлення про свою сім'ю і не висловлює бажання із ним бачитись, «не рекомендується, щоб дитина бачилася із батьком агресором» (Конвенція Ради Європи «Про запобігання насильства стосовно жінок та домашнього насильства та боротьбу з цими явищами», Стамбул, 2011 р., яка ратифікована Україною).
Згідно висновку №105/01-1852/В-140 від 17.09.2020 року Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування, вважає за можливе визначити способи участі ОСОБА_7 у спілкуванні та вихованні малолітнього онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 таким чином: в першу та третю неділю місяця з 11.00 до 19.00 години за фактичним місцем проживання бабусі - АДРЕСА_1 , без присутності матері та два тижні влітку з 01 липня до 14 липня щороку для спільного відпочинку бабусі, без присутності матері.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази не підтверджують, що саме матір'ю дитини чиняться перешкоди у спілкуванні та вихованні з онукою, способи яких визначено рішенням суду.
На спростування доводів позивачки, відповідачка надала суду докази про психологічний тиск, який чиниться позивачкою відносно дитини, про участь дитини у відповідних психокорекційних заходах, які судом визнані належними та допустимими.
Суд вважав, що зміни порядку спілкування бабусі з онуком, запропоновані позивачкою при зверненні з позовом до суду, призведуть до порушення прав відповідачки по справі, як матері дитини, яка має переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та самої дитини, через повне нехтування її інтересів.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані ОСОБА_2 докази на підтвердження зміни порядку та способу участі бабусі у вихованні та спілкуванні з дитиною на даний час є не підставою для зміни попереднього порядку участі бабусі у вихованні онука, встановленого судовим рішенням від 13 грудня 2018 року.
Суд вважав, що спосіб участі позивачки у вихованні онука, визначений рішенням суду від 13 грудня 2018 року, найбільше відповідає інтересам малолітньої дитини, дозволяє налагодити психологічний контакт дитини з бабусею, та не порушує звичайних для дитини умов життя і саме такий чіткий порядок буде відповідати не тільки якнайкращим інтересам дитини, а і інтересам позивачки і відповідачки.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно із частинами восьмою, дев'ятою та десятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються, зокрема, і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв'язки (Рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року, п. 108). ЄСПЛ зазначає, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує. Відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема, вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року, п. 82).
Положеннями статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки та інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.
Відповідно до статті 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 159 СК України суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особистої прихильності дитини, її віку, стану здоров'я та інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, охоплює щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідом, бабою та внуком, оскільки такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль.
У пункті 100 рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» (заява № 2091/13) та у пункті 76 рішення Європейського суду з прав людини від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383) зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Із матеріалів справи вбачається, що рішення Оболонського районного суду м.Києва від 13 грудня 2018 року належним чином не виконується відповідачкою. Це вбачається із того, що зустрічі відбуваються на вулиці, навіть у холодну пору року. Тому ці зустрічі не тривають протягом визначеного судом часу, оскільки знаходитись на вулиці з 12 до 18 години в холодну пору року складно і дитині і позивачці. Наявність поряд матері дитини, яка знаходиться у неприязних відносинах із бабусею дитини, також не сприяє спілкуванню дитини із бабусею. Також, оскільки судом визначене місце для побачень бабусі із дитиною як місце перебування дитини, це призводить до зловживання відповідачкою її правами, отже дитина переміщується разом із матір'ю по місту, а бабуся змушена слідувати за ними.
Наведене підтверджується і актами, складеними державним виконавцем, які містяться в матеріалах справи. Державний виконавець фіксував лише те, що зустріч відбулась, оскільки дитина та бабуся зустрілися о 12-й годині. Однак тривалість цієї зустрічі, отже виконання рішення суду у повному обсязі, державний виконавець не контролює, що обмежує права бабусі та дитини на повноцінне спілкування.
Крім того, як пояснила в судовому засіданні позивачка ОСОБА_7 вона не може телефоном зв'язатись із онуком, оскільки відповідачка змінила номер телефону онука і не повідомила цей номер бабусі. Ці обставини не заперечувала в судовому засіданні і відповідачка, але обіцяла суду надати позивачці номер телефону сина ОСОБА_4 .
Колегія суддів погоджується із висновком органу опіки та піклування про встановлення такого порядку участі бабусі у вихованні дитини, коли дитина буде знаходитись за місцем проживання бабусі два рази на місяць, а саме в першу та четверту неділю місяця з 11.00 до 19.00 за місцем проживання ОСОБА_7 . При цьому колегія суддів не погоджується із судом першої інстанції в тому, що орган опіки та піклування пристав на позицію бабусі і не врахував інтересів дитини. Позивачка бажала визначити їй більше днів і можливостей для спілкування з онуком, але орган опіки та піклування прийняв виважене рішення, з яким колегія суддів погоджується.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що присутність матері дитини під час зустрічей позивачки з дитиною не сприятиме перебуванню дитини у цей час у спокійному та стійкому середовищі, з огляду на неприязні стосунки сторін у справі.
Також колегія суддів вважає за можливе визначити два тижні влітку з 01 липня до 14 липня щороку для спільного відпочинку позивачки разом з онуком без присутності матері.
При цьому колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містить даних про те, що зустрічі дитини з бабусею впливають негативно на психоемоційний стан дитини. Такі висновки містяться лише щодо батька дитини ОСОБА_3 . Як вбачається із пояснень сторін, до розірвання шлюбу між відповідачкою а ОСОБА_3 , онук позивачки ОСОБА_4 постійно находився за місцем проживання позивачки, має там багато друзів. Тобто с середовище для нього є звичним. Зустрічі онука з бабусею за місцем її проживання не можуть зашкодити дитині, а направлені насамперед на захист інтересів ОСОБА_4 мати сім'ю, яка складається не тільки із матері, а і з інших родичів і зростати в атмосфері любові, взаємної підтримки і поваги один до одного. Зв'язок поколінь в сім'ї для виховання малолітньої дитини є важливим, а тому позбавляти дитину можливості у ранньому дитинстві виховуватись бабусею і відкладати таку можливість до досягнення дитиною певного віку і обрання ним свідомого рішення на таке спілкування, є неправильним і таким, що шкодить інтересам дитини. Тому не можуть бути задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 про зустрічі бабусі з онуком лише за умови його бажання. При відсутності бажання таких зустрічей з боку матері дитини, яка є авторитетом для дитини і має вплив на дитину, дитина може і не виявити бажання на зустрічі з бабусею в присутності матері або державного виконавця.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що обставини, які суд вважав встановленими не були доведені в судовому засіданні, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_7 з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у даній справі скасувати в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , про зміну способу та порядку участі бабусі у вихованні онука задовольнити частково.
Змінити спосіб та порядок участі бабусі, ОСОБА_1 , у вихованні онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши його таким чином:
В першу та третю неділю місяця з 11.00 год. до 19.00 год. за фактичним місцем проживання бабусі - гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) без присутності матері ОСОБА_2 ;
два тижні влітку з 01 липня до14 липня щороку для спільного відпочинку ОСОБА_4 з бабусею ОСОБА_1 , без присутності матері.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року у даній справі в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2021 року.
Суддя-доповідач
Судді: