Ухвала від 26.04.2021 по справі 756/4531/21

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року, відносно

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одесі, зареєстрований в АДРЕСА_1 , із середньою освітою, перебуває у цивільному шлюбі, має неповнолітнього сина 2014 року народження, доньку 2016 року народження та сина 2021 року народження, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Суворовського районного суду міста Одеси від 03 квітня 2014 року за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2, 4 ст. 187, частинами 2, 5 ст. 186, ст. 395 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 6 місяців з конфіскацією майна, 06 лютого 2020 року звільнений по відбуттю строку покарання, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю: прокурора захисника підозрюваного - ОСОБА_7 , - ОСОБА_5 , - ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 24 травня 2021 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_6 виконувати процесуальні обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно ухвали, слідчий суддя врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані, які характеризують особу останнього, його вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан, наявність у останнього не знятих та непогашених судимостей, ризиків того, що ОСОБА_6 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що вважав необхідним застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу якою застосувати відносно ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту на певний період доби, з 22:00 по 06:00 год, за місцем його реєстрації : АДРЕСА_1 , або за місцем реєстрації його цивільної дружини (їх спільного проживання): АДРЕСА_2 та покласти на ОСОБА_6 обов'язки визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Сторона захисту вважає ухвалу слідчого судді не обґрунтованою та не вмотивованою і як наслідок не законною, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам встановленим у кримінальному провадженні, які не підтверджують необхідність застосування такогозапобіжного заходу.

Як зазначає апелянт, в додатках до клопотання маються суперечливі дані, які мають істотне значення для висновків суду, та слідчим суддею у своєму рішенні не зазначено, чому взято до уваги одні докази і відкинуто інші.

На думку захисника, ухвала слідчого судді постановлена без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування всіх обставин та дослідження доказів.

Сторона захисту вказує на відсутність обґрунтованої підозри і не причетність ОСОБА_6 до придбання, носіння, та зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, які були знайдені свідком ОСОБА_9 і ним же розміщені у автомобілі який йому ж і належить.

Захисник зазначає, що слідчим суддею взято до уваги лише ті докази, які можуть вказувати на причетність ОСОБА_6 до інкримінованого йому злочину і не надано належної уваги та оцінки тим доказам, які вказують на непричетність останнього до придбання носіння і зберігання пістолета та набоїв.

Також апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено будь яких даних які б вказували або доводили «поза розумним сумнівом», що ОСОБА_6 може ухиляться від слідства/суду, планує впливати на свідків у кримінальному провадженні шляхом, підкупу, погроз, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, сторона захисту посилається на те, що ОСОБА_6 перебуває у цивільному шлюбі із ОСОБА_10 та в них є спільна дитина 2021 року народження. Також ОСОБА_6 утримує і доглядає інших дітей, працює в автосервісі та мийці машин, має ряд захворювань.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисникане підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Оболонським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100050000713 від 25 березня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 у невстановлений день, час та місці незаконно придбав пістолет «МР-371», № НОМЕР_1 , кал. 9 мм Р.А. та 7 патронів з маркуванням «СОВА П 9 мм», які зберігав без передбаченого законом дозволу в транспортному засобі, а саме автомобілі марки Volkswagen Golf (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код: НОМЕР_3 ), яким керував.

25 березня 2021 року ОСОБА_6 було затримано в порядку ст. 208 КПК України та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

26 березня 2021 року слідчий СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року зазначене клопотання слідчого задоволено та застосованодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 24 травня 2021 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.

Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, а також дані про особу ОСОБА_6 в їх сукупності.

Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.Зокрема, обґрунтованість підозри підтверджена долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: протоколом огляду місця події за адресою: м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, 6, відповідно до якого, на момент приїзду слідчо-оперативної групи було зупинено транспортний засіб марки Volkswagen Golf, яким керував ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . На запитання працівника поліції ОСОБА_6 повідомив, що автомобіль він взяв в оренду на час перебування у м. Києві. На пропозицію добровільно видати для вилучення речі і документи, здобуті злочинним шляхом, або предмети, обіг яких заборонено, ОСОБА_6 повідомив, що ані при ньому, а ні в авто таких предметів немає. Разом із тим ОСОБА_6 повідомив, що він при собі має предмет схожий на пневматичну зброю (пістолет), який він придбав на базарі «Привоз» у м. Одесі, та який зберігав при собі для самозахисту, при цьому зазначив, що він готовий добровільно видати його для дослідження, після цього добровільно дістав з салону автомобіля предмет схожий на пістолет з маркуванням «Пистолет сигныльный МР-371 КВ Жевело-Н № НОМЕР_1 » без обойми, який лежав на передньому сидінні водія. Після чого, ОСОБА_6 із салону автомобіля дістав обойму без маркування, в якій знаходились набої із маркуванням «СОВА П 9 мм», в кількості 7 шт. та видав їх для вилучення; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 25.03.2021; протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_11 від 25.03.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 25.03.2021; протоколом пред'явлення особи до впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_12 від 25.03.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 25.03.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; висновком експерта №СЕ-19/111-21/13733-БЛ від 25.03.2021;іншими матеріалами в їх сукупності.

На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозруОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.

Таким чином, як вважає колегія суддів доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що ґрунтуються на матеріалах справи.

Колегією суддів встановлено, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, підозрюваний ОСОБА_6 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Крім цього, ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, з огляду на існування щодо нього іншого кримінального провадження, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.

Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.

З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 80розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень.

Такий розмір є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Згідно ухвали, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України. Підстав вважати його завідомо непомірними, у колегії судді немає.

Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження в апеляційної скарги про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу. При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Посилання захисника на те, що до підозрюваного ОСОБА_6 можливо застосувати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема домашній арешт, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно, з урахуванням вимог закону, а також практики Європейського суду з прав людини, застосував даний запобіжний захід, взявши до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, в тому числі майновий стан підозрюваного, а також доведені прокурором ризики неправомірної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .

Доводи захисника про наявність цивільної дружини та трьох дітей на утриманні, а також про наявність хвороб у ОСОБА_6 не є достатніми підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки у даному випадку інтереси суспільства вимагають застосування саме такого запобіжного заходу на даній стадії досудового розслідування.

Всі інші доводи сторони захисту підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті, зокрема і ті, що бойові припаси, які були знайдені свідком ОСОБА_9 ним же розміщені у автомобілі який йому належить.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу в обранні підозрюваній особі - ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 26 березня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Оболонського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, а саме до 24 травня 2021 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 600 гривень, -залишити без змін, а апеляційну скаргузахисника ОСОБА_5 , інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

_______________ _______________ _____________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/2555/2021

Єдиний унікальний номер 756/4531/21

Категорія: ст. 183 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_15

Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1

Попередній документ
96596305
Наступний документ
96596307
Інформація про рішення:
№ рішення: 96596306
№ справи: 756/4531/21
Дата рішення: 26.04.2021
Дата публікації: 27.01.2023
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Виконання рішення (26.05.2021)
Дата надходження: 26.03.2021
Предмет позову: -
Учасники справи:
головуючий суддя:
КАСЬЯН АЛІНА ВІКТОРІВНА
суддя-доповідач:
КАСЬЯН АЛІНА ВІКТОРІВНА