Справа № 757/15478/21 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/2650/2021 Доповідач: ОСОБА_2
21 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - крім випадків звернення за невідкладною медичною допомогою, цілодобово.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду на визначений час;
- не відлучатися з місця свого постійного проживання, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Визначено строк дії ухвали по 24 травня 2021 включно.
Виконання ухвали покладено на органи національної поліції за місцем проживання ОСОБА_6 .
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора ОСОБА_8 .
Роз'яснено підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органів Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою. ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12021100060000492 від 20.03.2021, оскільки повідомлення про підозру ОСОБА_6 складено і погоджено 23.03.2021 року. Проте вручено це повідомлення про підозру було всупереч ч. 1 ст. 278 КПК України не в день його складення, а наступного дня 24.03.2021. При цьому перед врученням підозри, вірогідно, слідчий, який вручав підозру - ОСОБА_11 або інша особа виправили дату в повідомленні про підозру на 24.03.2021. При чому жодного застережувального напису з цього приводу немає. Тобто очевидно, що виправлення дати здійснювалось вже після підписання документу і іншими особами.
Додатковим підтвердженням того, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного є відсутність в матеріалах клопотання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в якому ОСОБА_6 було б зазначено серед осіб, яких повідомлено про підозру. При цьому, відповідно до Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затвердженого наказом Генерального прокурора 30.06.2020 № 298, інформацію про повідомлення особи про підозру вноситься протягом 24 годин з моменту повідомлення.
Також апелянти зазначають, про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, оскільки всі докази, які на думку слідчого обґрунтовують підозру і матеріали клопотання не можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_6 , міг вчинити інкримінований йому злочин. Зміст повідомлення про підозру і фактичні обставини, які в ній зазначені, а також фігурують в матеріалах клопотання не відповідає правовій кваліфікації - ч. 4 ст. 296 КК України. З тексту підозри і матеріалів клопотання випливає, відсутність цього складу злочину у жодного учасника акції, зокрема - відсутність кваліфікуючої ознаки - використання предметів, заздалегідь заготовлених для заподіяння тілесних ушкоджень. Кваліфікація дій учасників акції протесту, як хуліганство - є не вірним, оскільки відсутній хуліганський мотив «явна неповага до суспільства». Однак така неправильна (надмірна) кваліфікація дій протестувальників з боку слідства слідчою суддею була проігнорована. Вагомість і наявність доказів причетності ОСОБА_6 до таких дій слідчою суддею не перевірено.
Висновок про обґрунтованість підозри - про можливу причетність ОСОБА_6 до інкримінованого правопорушення очима об'єктивного спостерігача, слідча суддя робить виключно на підставі того, що ОСОБА_6 сам чесно повідомив суд, що приймав участь в акції і при цьому був в темній курточці, як і інші учасники тієї акції.
Однак за таких обставин обраний запобіжний захід є нічим іншим, як покаранням за сам факт участі особи у акції протесту. Тобто прямим порушенням ст. 11-ї Європейськоїконвенції з прав людини. Більш того слідчим суддею позбавлено право ОСОБА_6 , реалізувати своє право на відвід.
Крім того апелянти зазначають, що при винесенні оскаржуваної ухвали і обранні запобіжного заходу ОСОБА_6 слідчий суддя повністю проігнорувала свій обов'язок дослідити наявність ризиків, зазначених в статті 177 КПК України та оцінити обставини, передбачені ст. 178 КПК України, лише формально згадала їх в ухвалі і переписала ризики, передбачені в клопотанні, однак дані ризики слідчим в клопотанні не доведені та необґрунтовані, тобто відсутні.
Підводячи підсумки обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти зазначають, що під час розгляду клопотання слідчого захистом доведено відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 і порушення порядку вручення йому повідомлення про підозру, що тягне за собою відсутність набуття ним статусу підозрюваного. Також захистом доведено відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, на які вказав прокурор в клопотанні.
В порушення ст. 196 КПК в оскаржуваній ухвалі не зазначено обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини.
Крім того, слідча суддя проігнорувала пряму норму закону, що міститься в ч. 2 ст. 194 КПК України - обов'язок постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою ст. 194 КПК України. Відтак, дана ухвала є незаконною і необґрунтованою і підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вислухавши поручителів, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши документи надані стороною захисту, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у місті Києві знаходяться матеріали кримінального провадження №12021100060000492 від 20.03.2021 року, за підозрою, зокрема, ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.03.2021 в вечірній час ОСОБА_6 , діючи групою разом із невстановленим слідством особами, під час акції протесту «Волю Стерненку. Не чуєш? Побачиш», яка проводилась у період приблизно з 19 год. до 22 год. в місті Києві, біля будівлі Офісу Президента України по вул. Банковій, 11, - тримаючи в руках предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме принесений із собою піротехнічний засіб, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, в присутності інших учасників акції протесту, представників ЗМІ та співробітників правоохоронних органів, здоров'ю яких створював загрозу своїми діями, підпалив вказаний піротехнічний засіб та кинув його в напрямку будівлі Офісу Президента України по вул. Банковій, 11 в м. Києві, внаслідок чого пошкодив фасад та спричинив матеріальну шкоду.
24.03.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
25.03.2021 слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , за погодженим з прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підозрюваному ОСОБА_6 , з забороною залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням до підозрюваного електронного засобу контролю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту: заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - крім випадків звернення за невідкладною медичною допомогою, цілодобово, із покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, які визначені в даній ухвалі, строк дії ухвали визначено по 24.05.2021 року включно.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя встановив наявність в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження достатніх фактичних даних (фактів та інформації), які свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. При цьому, слідчий суддя взяв до уваги позицію ОСОБА_6 в даному судовому засіданні, який зазначив, що він дійсно приймав участь 20.03.2021 у вечірній час у акції протесту біля Офісу Президента України по вул. Банковій, 11 у м. Києві, перебував при цьому у темній куртці, проте жодних дій, які йому інкримінує орган досудового розслідування, не вчиняв.
При цьому, слідчий суддя не взяв до уваги посилання захисників та підозрюваного щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_6 підозри і неправильність кваліфікації його дій, як підставу для відмови в задоволенні клопотання слідчого, оскільки перевірка цих обставин і їх оцінка повинні бути дані під час досудового розслідування і прийшов до висновку про наявність в кримінальному провадження обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Оцінивши в сукупності тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 за інкримінованою статтею, оскільки він підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 7 років, конкретні обставини його вчинення, особливу зухвалість дій учасників акції протесту і їх наслідки, хоча і приймаючи дані про особу ОСОБА_6 , який зареєстрований і має визначене місце проживання, виключно позитивно характеризується, активно займається громадською діяльністю, слідчий суддя вважав наявними в кримінальному провадженні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні і доведені прокурором в судовому засіданні, а саме те, що ОСОБА_6 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, та прийшов до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку з чим задовольнив клопотання слідчого.
Відповідно до ст. 177 КПК Українипередбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При апеляційному перегляді ухвали слідчого судді встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримано не в повній мірі.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», « 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Таким чином, обґрунтованість підозри передбачає наявність фактів чи свідчень, здатних переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
В апеляційній скарзі захисник стверджує про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , інкримінованого йому кримінального правопорушення, але ці твердження сторони захисту апеляційний суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів, ОСОБА_6 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, що підтверджується доказами, які існують на даній стадії досудового розслідування, які долучені до клопотання слідчого.
Розглядаючи апеляційну скаргу сторони захисту, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
На думку апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, на даній стадії досудового розслідування, підтверджується зібраними по справі доказами, які долучені до матеріалів клопотання.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання або продовження відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Апеляційний суд вважає, що фактів і інформації, які на даній стадії досудового розслідування свідчать про можливу причетність ОСОБА_6 , до вчинення кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої підозри.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що висунута ОСОБА_6 , на даній стадії досудового розслідування підозра, є обґрунтованою.
Відповідно до 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного повинно містити:
1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа;
2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу;
5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини;
6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів;
7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу.
Відповідно до змісту клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий послався на те, що під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 , покладається необхідність запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, може знищити, сховати та спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (відеозаписи з місця події, переписку з іншими співучасниками щодо підготовки до вчинення хуліганських дій тощо), незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення, експертів під час проведення ряду призначених експертиз чи вчинити інше кримінальне правопорушення, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки останнього. На даний час перелічені вище ризики не зменшились і не перестали існувати.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею не перевірено наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення. А саме ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказані у клопотанні, зокрема те, що ОСОБА_6 зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто не надано їм оцінки, ймовірності їх настання, не звернуто уваги, що в клопотанні слідчого вони жодним чином не обґрунтовані, будь-яких доказів на їх підтвердження до матеріалів клопотання не долучено.
При вирішенні клопотання щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею не дано оцінку обставинам, що характеризують особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Ризик же, в свою чергу, - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм і застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Колегію суддів під час апеляційного розгляду з наданих матеріалів клопотання не встановлено ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається сторона обвинувачення. Оскільки такі ризики жодним чином не обґрунтовані в клопотанні про застосування запобіжного заходу, а лише зазначено про їх існування, що є неприпустимим. Так як виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини, покладається на сторону обвинувачення. Більш того, існування даних ризиків не доведено прокурором і під час апеляційного розгляду.
Як встановлено колегією суддів, з моменту повідомлення ОСОБА_6 про підозру, 24.03.2021 року та на час апеляційного розгляду будь-які відомості щодо впливу підозрюваного на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або ж знищення доказів у органу досудового розслідування відсутні.
Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтування твердження про можливу втечу цієї особи ("Piruzyan v. Armenia" п. 95).
Також колегію суддів встановлено, що за матеріалами клопотання та оскаржуваної ухвали не вбачається доведеним прокурором недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, з урахуванням того, що ризики про які зазначалось вище є недоведеними.
Крім того під час апеляційного розгляду сторона захисту посилається на те, що в повідомленні про підозру ОСОБА_6 спочатку було зазначено, що повідомлення про підозру було складено та підписано 23.03.2021 року та виправлено на 24.03.2021, на підтвердження цього надано висновок № 15014 за результатами проведення технічного дослідження документів за заявою та адвокатським запитом ОСОБА_7 . При цьому, прокурор під час апеляційного розгляду не зміг спростувати дану обставину, пояснення останнього будувалися на припущеннях. Тому колегія суддів вважає, що дана обставина є суттєвою для подальшого досудового розслідування, та на думку суду, за даною обставиною має бути проведено службове розслідування, під час якого має бути усунено всі сумніви та протиріччя.
Більш того колегія суддів звертає увагу на те, що до клопотання долучено витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с. 5-6/, в якому відсутні будь-які відомості про підозрюваного ОСОБА_6 , на що також не звернуто увагу слідчим суддею.
Частина 2 статті 194 КПК України визначає, що слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та постановити нову ухвалу.
З урахуванням викладеного, ухвала слідчого судді місцевого суду, як така, що постановлена з порушенням вимог кримінального процесуального закону України, підлягає скасуванню, з постановленням нової ухвали, якою клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_6 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням до підозрюваного електронного засобу контролю, підлягає залишенню без задоволення, а для покладення зобов'язань на підозрюваного ОСОБА_6 , відповідно до ч. 3 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає підстав, виходячи з того, що це право суду, а не обов'язок. ОСОБА_6 має постійне місце проживання, виключно позитивно характеризується, активно займається громадською діяльністю, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, що свідчить про те, що останній добровільно буде прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади.
Враховуючи зазначене, колегією суддів не встановлено обставин для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу, тому і не підлягають задоволенню письмові заяви ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та інших про особисту поруку підозрюваного ОСОБА_6 , однак вони ураховуються колегію суддів на користь ОСОБА_6 та характеризують його виключно позитивно.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 184, 193, 194, 309, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 березня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , - крім випадків звернення за невідкладною медичною допомогою, цілодобово, із покладенням на підозрюваного ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, які визначені в даній ухвалі по 24 травня 2021 включно, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , про застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із застосуванням до підозрюваного електронного засобу контролю, - залишити без задоволення.
В задоволенні клопотань ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , та інших про передачу підозрюваного ОСОБА_6 їм на особисту поруку - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3