20 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
адвоката ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року у кримінальному провадженні № 12020100000020000792, -
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 06.11.2020 року під час особистого обшуку ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 120 201 000 000 007 92 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.3 ст.313, ч.3 ст.369 КК України, зокрема, мобільний телефон «Нокіа» із сім карткою мобільного оператора «Київстар», прикраси, сім картки, візитівка, довідка на ім'я ОСОБА_7 .
Постановивши ухвалу, слідчий суддя погодився з доводами клопотання про необхідність накладення арешту на майно з метою його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні, пославшись на вимоги ст.ст. 98, 170,173 КПК України.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання органу досудового розслідування про накладення арешту. Апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, в клопотанні органу досудового розслідування про арешт майна відсутні правові підстави для накладення арешту на особисті речі ОСОБА_7 при цьому майно не відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, застосування даного виду забезпечення кримінального провадження порушує права власника. Крім того адвокат посилається на те, що майно яке належить ОСОБА_7 не має жодного відношення до обставин, за якими здійснюється досудове розслідування, не вказано яким чином вилучені речі під час обшуку ОСОБА_7 , зокрема прикраси, можуть бути причетні до кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.369 КК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи за клопотанням органу досудового розслідування, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про його арешт.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що слідчий суддя в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.
Відповідно до положень ч. 2 п.1 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено підстави і мету відповідно до положень ст.170 КПК України та належне обґрунтування необхідності арешту.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ Національної поліції у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №112020100000000792 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.3 ст.313, ч.3 ст.369 КК України.
В межах зазначеного кримінального провадження орган досудового розслідування з метою забезпечення збереження речових доказів звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене яке було вилучене 06.11.2020 року під час особистого обшуку ОСОБА_7 , оскільки останнє відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Слідчий суддя районного суду задовольнив дане клопотання та наклав арешт.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, а саме з тих підстав, що воно відповідає критеріям, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, виходячи з того, що ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку. Крім того, постановою органу досудового розслідування від 05 листопада 2020 року вищезазначене майно визнано речовими доказами.
Тому, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
На думку колегії суддів, в клопотанні органу досудового розслідування доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, у відповідності до яких необхідно накласти арешт на майно з метою його збереження, зокрема, оскільки за матеріалами доданими до клопотання вони можуть містити інформацію про об'єкт досудового розслідування.
За таких обставин, посилання апелянта на відсутність будь-яких правових підстав для накладення арешту на майно, вилученого під час проведення обшуку не може прийматися до уваги.
Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170- 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта, слід визнати непереконливими.
Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 листопада 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, яке було вилучене 06.11.2020 року під час особистого обшуку ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 120 201 000 000 007 92 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.3 ст.313, ч.3 ст.369 КК України, зокрема, мобільний телефон «Нокіа» із сім карткою мобільного оператора «Київстар», прикраси, сім картки, візитівка, довідка на ім'я ОСОБА_7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 подану в інтересах ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала Київського апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/796/2021
Єдиний унікальний номер 761/36002/20 Категорія ст. 172 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач - ОСОБА_1