Ухвала від 22.04.2021 по справі 2-836/11

Справа № 2-836/11

Провадження № 6/496/73/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді Трушиної О.І.

за участю секретаря Гаращенко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду з даною заявою і просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист по цивільній справі № 2-836/11 за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 про поділ майна.

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.07.2011 року, окрім поділу майна, з неї було стягнуто грошову компенсацію у розмірі 31230 грн. Станом на теперішній час вказане рішення суду не виконано, при цьому ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті правонаступником у виконавчому провадженні стала ОСОБА_3 , якій був виданий дублікат виконавчого листа та поновлений строк для пред'явлення його до виконання. Вважає, що виконавчий лист видано помилково, і він повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки суму боргу, яка стягнута на користь ОСОБА_2 , неможливо стягнути з неї у зв'язку зі смертю останнього. Посилаючись на ст. 608, 1219 ЦК України та ст. 432 ЦПК України, просить визнати вищевказаний виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим звернулася до суду з даною заявою.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суд не повідомили.

Згідно з ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, в провадженні суду знаходилася цивільна справа № 2-836/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна в натурі.

22.07.2011 року по справі було ухвалено рішення, яким позов задоволено, окрім іншого, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто грошову компенсацію у розмірі 31320 грн. з урахуванням різниці в частках, суми сплаченого судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть.

Ухвалою суду від 09.06.2016 року за заявою ОСОБА_4 було замінено сторону виконавчого провадження (по виконавчому документу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 31320 грн.), а саме: стягувача ОСОБА_2 замінено його правонаступником - ОСОБА_3

01.03.2018 року заяву ОСОБА_3 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - задоволено та видано ОСОБА_3 дублікат виконавчого листа № 2-836/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 (після заміни стягувача згідно ухвали суду від 09.06.2016 року) шляхом заліку грошової компенсації у розмірі 31320 грн. з урахуванням різниці в частках, суми сплаченого судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-836/11, виданого на виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2011 року по цивільній справі № 2-836/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна.

Постановою Верховного суду від 21.08.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07.11.2018 року залишено без змін.

Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник посилалася на відсутність підстав для виконання виконавчого листа № 2-836/11, оскільки, на її думку, судом помилково видано виконавчий лист та обов'язок боржника щодо виконання рішення фактично відсутній.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (матеріально-правові обставини), наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність встановлення питань виконання судового рішення (процесуально-правові обставини).

При цьому, словосполучення «або з інших причин» стосується словосполучення «якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням» та не надає розширеного тлумачення підстав, за наявності яких суд може визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

До матеріально-правових обставин відносяться добровільне виконання боржником чи іншою особою рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин (передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 ЦК України).

Отже, закон не передбачає можливості визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом, є належним виконавчим документом і обов'язок боржника не припинився.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід'ємною частиною «права на суд», на ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов'язання адміністративних органів виконувати рішення (пункт 41 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

У даному випадку виконавчий лист, що виданий Біляївським районним судом Одеської області не був виконаний належним чином, відомості про добровільне виконання боржником обов'язку за цим листом відсутні. Інші причини, які можуть бути підставою визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, також відсутні.

Відповідно до положень ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.2 ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Під процесуальним правонаступництвом слід розуміти заміну однієї зі сторін (кредитора або боржника) у зв'язку з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у провадженні.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, який був стороною провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК).

Відступлення права вимоги є договірною передачею зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові, яке відбувається шляхом укладення договору між цими суб'єктами, на підставі якого до останнього переходить право вимагати від боржника вчинити певні дії. Об'єктом договору є майнові права, що належать кредиторові як стороні зобов'язання. Заміна кредитора може здійснюватися на різних стадіях існування зобов'язання, коли сторони ще не виконали зобов'язання.

Судом встановлено, що ухвалою суду від 09.06.2016 року за заявою ОСОБА_4 було замінено сторону виконавчого провадження (по виконавчому документу щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації 31320 грн.), а саме: стягувача ОСОБА_2 замінено його правонаступником - ОСОБА_3 .

Даючи оцінку аргументам заявника з приводу того, що ОСОБА_2 помер та його статус стягувача у виконавчому провадженні припинено, суд вважає їх необґрунтованими та передчасними з огляду на те, що відносини, які виникли між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , є такими, що допускають правонаступництво, тому зобов'язання ОСОБА_1 не припинилися внаслідок смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання виконавчого листа № 2-836/11 таким, що не підлягає виконанню, тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по цивільній справі № 2-836/11 за позовом ОСОБА_2 (правонаступник ОСОБА_3 ) до ОСОБА_1 про поділ майна - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Одеського апеляційного суду, через Біляївський районний суд Одеської області, протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 27.04.2021 року.

Суддя О.І. Трушина