20 квітня 2021 р.Справа № 1840/3634/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 (суддя Шаповал М.М.; м. Суми; повний текст рішення складено 13.11.2020) по справі № 1840/3634/18
за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення боргу з відшкодування пільгових пенсій,
Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі - відповідач, АТ "СМНВО") в якому просить суд стягнути з відповідача борг з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за червень 2018 року за списками № 1, № 2 в загальній сумі 2458222,08 грн.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області - задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) борг з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 1 і списком № 2 за червень 2018 року в загальній сумі 2 458 222,08 грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 по справі № 1840/3634/18 в частині задоволення позовних вимог у розмірі 259 041,22 грн. та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що встановлений законодавством обов'язок підприємства відшкодувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій безпосередньо пов'язаний саме з фактом понесення таких витрат, а не лише зі своєчасним виставленням розрахунку цих витрат. Крім того, судом не надано оцінки висновку експертів за результатами проведення судової економічної експертизи № 2050/726-740 від 29.05.2020, який є належним та допустимим доказом у справі. Вказує, що в ході проведення комісійної судової економічної експертизи по матеріалам справи документально не підтверджена сума витрат по списку № 1 та списку № 2 у загальному розмірі 259041,22 грн., відтак з огляду на ненадання позивачем в обґрунтування вимог щодо стягнення боргу з відшкодування пільгових пенсій документального підтвердження оплати фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій фізичним особам, що вказані в розрахунках за червень з2018 за списком № 1 та списком № 2 у заявленому до стягнення розмірі, відповідач вважає, що позовні вимоги ГУПФУ в Сумській області на суму 259 041,22 грн. не підлягають задоволенню.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і знаходиться на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ (т. 1 а.с. 40-42).
На час звернення до суду з цим позовом за відповідачем обліковувалась заборгованість по фактичним витратам на виплату і доставку пільгових пенсій за червень 2018 року за списками № 1, № 2 в загальній сумі 2458222,08 грн.
Враховуючи, що відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 2458222,08 грн. за вказаний період, позивач звернувся до суду цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що предметом позовних вимог є стягнення узгоджених сум заборгованості за червень 2018 року в розмірі 2458222,08 грн. і на момент розгляду справи відповідачем така заборгованість не сплачена, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Спеціальними законами, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - "Закон № 1058-IV") та Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).
Статтею 13 Закону № 1788-XII визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Відповідно до п. "а" ст.13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що для платників збору, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та призначених після дня набрання чинності зазначеним Законом відповідно до пунктів 2 - 8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у період до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду у порядку, визначеному законодавством України.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності Законом № 1058-IV (з 01 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-XII особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначається Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція).
Згідно з п. 6.1. Інструкції, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Також відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6.4. Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.8 Інструкції).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції №21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Зазначені норми чинного законодавства передбачають наявність у підприємств обов'язку відшкодовувати Пенсійному органу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам таких підприємств.
При цьому, підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зауважує, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, оформлений належним чином у відповідності до Інструкції 21-1 (додаток 8-а), є єдиним документом, який підтверджує фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за списками №1 та № 2.
Судом встановлено, що місячна сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, визначена в розрахунках від 18.06.2018 № 423 за списком № 1 складає 1077922,89 грн, по списку № 2 - 1 1354637,48 грн.
Вказані розрахунки були отримані відповідачем нарочно (т. 1 а.с. 7-22).
Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій позивачем оскаржені не були, а отже є узгодженими.
Таким чином, всі розрахунки щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період за червень 2018 року в загальному розмірі 2458222,08 грн, надіслані позивачу та підлягають сплаті.
Зазначені висновки колегії суддів узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними в постановах від 29.09.2020 по справі № 820/1957/18, від 10.09.2020 820/6674/15, від 31.07.2019 № 820/829/17, від 31.10.2019 № 815/1929/14, від 22.06.2020 № 820/9134/15, від 13.05.2020 № 812/957/17, від 03.10.2018 по справі № 807/571/17.
Між тим, як встановлено судом, сума фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у строки, встановлені Інструкцією, відповідачем не сплачена.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем обґрунтованості вимог щодо стягнення боргу з відшкодування пільгових пенсій на суму 259041,22 грн., з огляду на висновок судової економічної експертизи № 2050/726-740 від 29.05.2020, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 призначено у справі за позовом ГУ ПФУ в Сумській області до АТ "СМНВО" про стягнення заборгованості судову економічну експертизу, проведення якої доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.
Згідно з висновком експертів № 2050/726-740 від 29.05.2020, копія якого міститься в матеріалах справ т. 2 а.с. 15 -62, підтверджуються фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за червень 2018 року за списком № 1 із загальної суми в 1046952,86 грн документально підтверджується 959269,75 грн, та не підтверджується документально 87683,11 грн, понесення витрат на виплату й доставку пільгових пенсій за списком № 1 за червень 2018 року не можуть бути документально підтверджені ГУ ПФУ в Сумській області в сумі 31175,81 грн оскільки ці витрати є витратами інших територіальних органів Пенсійного фонду України.
Витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за червень 2018 року із загальної суми в 1345818,4 грн документально підтверджуються на суму 1241621,89 грн, не підтверджуються на суму 105907,29 грн, а також неможливо ні підтвердити ні спростувати витрати на суму 1710,78 грн. Витрати на виплату й доставку пільгових пенсій за списком № 2 за червень 2018 року не можуть бути документально підтверджені ГУ ПФУ в Сумській області в сумі 34275,01 грн оскільки ці витрати є витратами інших територіальних органів Пенсійного фонду України.
Колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 6.8 Інструкції № 21-1, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства.
Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що у випадку призначення особам пільгової пенсії не за місцем набуття стажу роботи, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок для підприємства через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства та в такому випадку відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства, в даному випадку, ГУПФУ в Сумській області.
Також необґрунтованими посилання відповідача на факт ненадання ГУ ПФУ в Сумській області доказів оплати фактичних витрат на доставку пенсій особам, зазначеним в розрахунках червень 2018 року, оскільки підтвердженням фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є долучені до матеріалів справи розрахунки, суми по яким є узгодженими.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення невідшкодованої суми витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених за списками №1 та № 2, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення невідшкодованої суми у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності включення до розрахунків певних сум не може бути предметом доказування, оскільки не є предметом позову у даній справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати його правовий аналіз.
Відповідачем доказів оскарження правомірності здійснення розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій по спискам № 1, 2 надано не було.
За таких обставин, враховуючи, що предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача сум по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по спискам №1 та № 2 на підставі відповідних розрахунків, у суду відсутні повноваження на надання правової оцінки таким розрахункам.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.06.2018 року по справі №804/9020/13-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оскільки предметом позовних вимог є стягнення узгоджених сум заборгованості і на момент розгляду справи відповідачем така заборгованість не сплачена і за червень 2018 року складає 2458222,08 грн, що підтверджується матеріалами справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 року по справі № 1840/3634/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 27.04.2021 року