61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
04 лютого 2010 р. Справа № 2-а-11009/09/1670
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Дюкарєвої С.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. по справі № 2-а-11009/09/1670
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Київського РВ ПМУ УМВС в Полтавській області , Київського районного суду м. Полтави , управління Державного казначейства України у Полтавській області , Прокуратури Київського району м.Полтава < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про відшкодування шкоди,
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області, Прокуратури Київського району м. Полтава, Київського районного суду м. Полтави, Управління державного казначейства України в Полтавській області про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2004 року його визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року вирок суду першої інстанції скасовано, а справа направлена прокурору Київського району м. Полтави для проведення додаткового розслідування. В зв'язку з чим він має право на відшкодування шкоди завданої діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2009 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду скасувати, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції ст. ст. 3. 9, 19, 55, 56, 61, 64 Конституції, ст. 23, 1167, п.6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів попереднього слідства, прокуратури і суду", Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від З 1.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що вироком Київського районного суду м. Полтави від 23 червня 2004 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначено покарання у вигляді 2 років обмеження волі. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25.08.2004 року вирок суду першої інстанції змінений, покарання пом'якшено до 1 року обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік.
З 25 серпня 2004 року по 23 вересня 2005 року ОСОБА_1 перебував на обліку Київського РП КВ1 УДДУПВП у Полтавській області згідно ухвали Апеляційного суду від Полтавської області від
25.08.2004 року знятий з обліку згідно постанови Київського районного суду м. Полтави від 08.09.2005 року по відбуттю іспитового терміну.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 12 вересня 2007 року вирок суду першої інстанції скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування в прокуратуру Київського району м. Полтави.
Згідно довідки Київського РВ ПМУ ГУМВС України в Полтавській області вих. № 10/12518 від 02.07.09 кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 направлена до прокуратури Київського району м. Полтави для затвердження обвинувального висновку та подальшого спрямування до Київського районного суду м. Полтава для розгляду по суті.
Також судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до Полтавського МУ ГУ МВС України в Полтавській області та прокуратури Київського району м. Полтави з письмовою заявою про отримання компенсації за шкоду завдану діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду.
Листом від 19.06.2008 року вих. № Б-304 йому було відмовлено в зв'язку з тим що досудове слідство по справі не закінчено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 1 176 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями лрганів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду". Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 з підстав передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» не закривалася та виправдувальний вирок щодо нього судом не постановлювався, повернення кримінальної справи прокурору для проведення додаткового розслідування відповідно до наведеного закону не є підставою для відшкодування шкоди, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, щодо визначення юрисдикції даного спору з наступних підстав.
Статтею 17 КАС України визначена компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ. Відповідно до п.1 ч.І зазначеної статті, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.1 ч.І ст.З КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Пунктом 7 ч.І ст.З КАС України визначено поняття суб'єкту владних повноважень, відповідно до якого це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Згідно зі ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Аналіз вищезазначених норм закону свідчить про те, що до компетенції адміністративних судів віднесено розгляд тільки тих справ, де предметом спору є порушення прав, свобод чи інтересів конкретної особи з боку суб'єкту владних повноважень саме у сфері публічно-правових відносин. При цьому владні повноваження повинні здійснюватись відповідним суб'єктом саме в сфері публічно правових відносин і стосуватися безпосередньо конкретної особи.
Таким чином, при визначенні питання до юрисдикції якого суду відноситься ця справа, суд першої інстанції мав виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, на захист яких подано позов.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить відшкодувати йому шкоду, завдану незаконними діями та бездіяльністю органами досудового слідства, прокуратури і суду. При цьому, будь яка вимога вирішити публічно правовий спір та визнати рішення, дії чи бездіяльність відповідача неправомірними позивачем не заявлена.
Відповідно ч.2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Відповідно ч.І ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2)якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3)в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ст. 1176 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з приписами ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто, між позивачем та відповідачем існує спір щодо відшкодування шкоди, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.
Отже, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду адміністративними судами та вважає за необхідне закрити провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч. 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям ухвали про закриття провадження у справі.
Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2009р. по справі № 2-а-11009/09/1670 скасувати.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст > до Київського РВ ПМУ УМВС в Полтавській області , Київського районного суду м. Полтави , управління Державного казначейства України у Полтавській області , Прокуратура Київського району м.Полтава < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст > про відшкодування шкоди закрити .< Текст >
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя < підпис > Катунов В.В.
Судді < підпис >
< підпис > Дюкарєва С.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 09.02.2010 р.