Справа № 4с-3/2008
28 травня 2010 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі
головуючого судді Гарбуз О.А.
при секретарі Полоз Я.Ю.
адвоката Хахіної Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції, заінтересована особа ОСОБА_2 про визнання дій незаконними в частині складання розрахунку по заборгованості, -
Скаржник, як боржник у виконавчому провадженні по виконанню рішення Новоукраїнського районного суду від 05 липня 2004 року звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції(ДВС) про визнання дій державного виконавця незаконними, що призвели до винекнення великої заборгованості та складання розрахунку заборгованості по аліментам.
В скарзі посилається на те, що державним виконавцем Луговою В.В. 09 жовтня 2009 року зроблено нарахування заборгованості по аліментам станом на 07 жовтня 2010 року в сумі 14968.20 грн., починаючи з червня 2004 року, але разом із стягувачкою вони до цього часу проживали разом, працював, не ухилявся від утримання дітей, мав офіційні доходи і всю заробітну плату в тому числі натуроплату приносив додому. Отримані кошти йшли на утримання та навчання доньок, а про заборгованість стало відомо лише у жовтні 2009 року при проходження техогляду службового транспорту за місцем роботи- Приютівської сільської ради. До відділу ДВС по питанню стягнення аліментів не викликався, будь-який претензій ні державний виконавець, ні дружина не пре»являли і лише у зв»язку з розлученням стало відомо про борг за 5 років, тому дії державного виконавця при виконанні рішення суду та в частині складання розрахунку по заборгованості вважає незаконними.
Скаржник спільно із представником підтримали скаргу в судовому засіданні у повному обсязі, поставивши під сумнів заяву про відкриття виконавчого провадження від імені стягувачки ОСОБА_2., яка знаходиться у виконавчому провадженні та просять поновити строк оскарження до суду, так як подану скаргу від 14 жовтня 2009 року на підставі ухвали Новоукраїнського рсуду залишено без розгляду про що стало відомо в січні 2010 року, але ухвала суду стороні не направлялася як і не було відомо про заочне рішення про розірвання шлюбу, яке на підставі його заяви скасовано Новоукраїнським районним судом..
Представник Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції -державний виконавець Лугова В.В. скаргу не визнала, подавши письмові заперечення, і з яких вбачається, що в жовтні 2009 року скаржнику стало відомо про нарахування заборгованості, та звертався до суду із скаргою, яку було залишено без розгляду згідно ухвали від 10 грудня 2009 року, тому просить залишити скаргу без розгляду.
Заінтересована особа ОСОБА_2. спільно із представником просить у задоволення скарги відмовити, так скаржником пропущено строк оскарження дій державного виконавця, які вважають правомірними.
Свідок ОСОБА_3. в судовому засіданні посвідчив, що з 2003 по 2010 рік займав посаду державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції і дна виконання із Новоукраїнського районного суду надійшов виконавчий лист із супровідним листом та заявою стягувачки, було відкрито виконавче провадження. Державним виконавцем вживалися заходи щодо стягнення аліментів на підставі рішення, але чи приходили сторони не пам»ятає. При виїзі в с. Приют сторони не заставав дома.
Заслухавши пояснення учасників процесу, представників, свідка та дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження В2-239/2010, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов»язаний вживати заходів примусового виконання рішеннь, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
На підставі рішення Новоукраїнського районного суду від 05 липня 2004 року, яке набуло законної сили видано виконавчий лист, згідно якого із скаржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. стягнено аліменти на утримання доньок ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження в розмірі 1\3 від усіх видів доходу( заробітку), але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян, щомісячно, розпочавши стягнення з 08 червня 2004 року до досягнення ОСОБА_4 повноліття- 2008 року.
Судом встановлено при огляді виконавчого провадження В2-239/2010 та пояснень державного виконавця, що виконавчий лист надійшов до відділу ДВС із Новоукраїнського рсуду 08 липня 2004 року із заявою стягувачки, 09 липня 204 року відкрито провадження та викликано сторони на 16 липня 2004 року, проте сторони до відділу не з»являлися. 01 вересня 2006 року складено розрахунок заборгованості по аліментам, який направлялвся сторонам, винесено постанову про арешт майна 25. 09. 2006 року, який направлено боржнику при цьому на конкретне майно арешт не накладався, так як його не було встановлено, боржник жодного разу до відділу ДВС не звертався до жовтня 2009 року, стягувач також по питанню виконання рішення суду отримання довідок не зверталася. Виходячи із середньомісячного заробітку проведено нарахування заборгованості, станом на 07 жовтня 2019 року заборгованість становила 14 968.20 грн., станом на 15 лютого 2010 року складає 16 337.50грн.. Виконавчий лист направлено за місцем роботи боржника -Приютівська срада з розпорядженням стягнення заборгованості по аліментам в розмірі 70% до погашення заборгованості.
Статтею 30 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено порядок та умови здійснення добровільного виконання рішень, відповідно до якої державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Також судом при огляді заяви про прийняття виконавчого листа встановлено, що стягувачка писала заяву в суді, але особистий підпис на пред»явленій для огляду заяві поставила під сумнів, відповівши на запит, що підпис схожий на її, що підтверджує пояснення представника скаржника про особисте неписання та неподання заяви до відділу ДВС. Зазначені обставини також підтверджуються тим, що за період липень 2004 року-жовтень 2010 року стягувачка не зверталася до відділу ДВС по питанню стягнення заборгованості по аліментам. Також судом встановлено, що жодного підтверджуючого доказу про вручення постанови про відкриття виконавчого провадження, чи інших постанов, як і розрахунку станом на 01 вересня 2006 року сторонам виконавчого провадження не вручалися, що підверджує неправомірність дій державного виконавця по виконанню рішення суду по питанню стягнення аліментів та нарахуванню заборгованості по аліментам. При нарахуванні заборгованості державним виконавцем не перевірено місце роботи божника, лише з поданих доказів вбачається, що скаржник ОСОБА_1 з 26 травня 2005 року по 25 квітня 2007 року працював водієм -слюсарем в ТОВ «Рассвет» Новоукраїнського району, отримував заробітну плату, з травня 2009 року працює водієм в Приютівській сраді, але при нарахуванні заборгованості докази державним виконавцем не враховувалися, не вживалися заходи, щодо встановлення особи платника, місця його проживання, роботи та не враховано довідки про доходи, які подати платника не зобов»язували.
Згідно ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців підряд, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника. Розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості. Державний виконавець у разі надходження виконавчого документа повинен підрахувати розмір заборгованості по аліментах і повідомити про нього стягувача і боржника.
За наявності спору питання про розмір заборгованості по аліментах вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.
Державний виконавець зобов'язаний здійснювати систематичний контроль за правильним і своєчасним відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачам.
Як встановлено судом до серпня 2009 року подружжя ОСОБА_2 проживали однією родиною, спільно виховували та утримували дітей, здійснювали ремонт будинку, утримували підсобне господарство, отримували доходи в тому числі на ім»я скаржника натуроплатою: силос у 2008 році на суму 540 гривень, цукор в розмірі 1.5 тон, який продали, кошти витратили на навчання доньки, чого не заперечувала стягувачка в судовому засіданні. Зазначеним обставинам державний виконавець на дав оцінки та не врахував при виконанні рішення суду про стягнення аліментів та нарахування заборгованості, що свідчить про невжиття державним виконавцем систематичного контролю за правильним і своєчасним виконанням рішення суду на підставі виконавчого документу та відрахуванням утриманих сум аліментів стягувачу та порушення пнорм ст.ст. 5,30,74 ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, як вбачається із змісту виконавчого листа (а.с.4) стягнення аліментів розпочато з 08 червня 2004 року і до досягнення донькою ОСОБА_4 повноліття -2008 року, але державний виконавець не звернувся до суду по питанню роз»яснення рішення, сторони виконавчого провадження не могли так як до жовтня 2009 року не знали про перебуванні на виконанні зазначеного листа, чого жодна із сторін на підставі досліджених доказів не оспорювала, продовжуючи нарахування заборгованості станом на травень 2010 року.
Відповідно до положень ст. 368, 369 ЦПК України питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження. Замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Отже, із зазначених вище підстав, державним виконавцем у 2004 році не перевірено належним чином відповідність поданого виконавчого листа вимогам Закону і прийнято неправомірне рішення про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа не відповідаючого повною мірою вимогам Закону та на підставі заяви, яка подана та не підписана особисто стягувачкою, так з її слів «підпис схожий на її», суд приходить до висновку, що дії державного виконавця є неправомірними.
Згідно ст. 387 ч. 2 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов»язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 передбачено, що суд не вправі зобов»язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно з Законом можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.
Тому, суд не вправі зобов»язувати державного виконавця виносити постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих чи інших підстав, так як подано заяву не стягувачкою і підпис лише схожий на підпис стягувачки.
Скарга в частині визнання недійсним розрахунку, який відповідно до ст.202 ЦК України не є правочином та до нього не можуть бути застосовані підстави встановлені ст.215 ЦК України, суд приходить до висновку є обгрунтована.
Скаргу подано до суду 11 січня 2010 року - це повторне звернення, перше звернення зареєстроване 14 жовтня 2009 року, яку на підставі ухвали суду від 10 грудня 2009 року залишено без розгляду, повідомлення про належне вручення ухвали суду в матеріалах справи відсутні, представниками ДВС та заінтересованої особи не надано доказів, які б спростували своєчасність вручення, тому на підставі ч.2 ст. 385 ЦПК України, суд приходить до висновку, що строк пропущено з поважних причин та підлягає поновленню судом.
Керуючись ст. 5, 30, 75, 38, 85 Закону України “Про виконавче провадження”, ст.ст. 387 ч. 2 ЦПК України, суд -
Скаргу задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції Лугової В.В. в частині нарахування заборгованості по аліментам станом на 07 жовтня 2009 року ОСОБА_2 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ОСОБА_2 згідно рішення Новоукраїнського районного суду від 05 липня 2004 року про стягнення аліментів та скасувати розрахунок.
В іншій частині скарги відмовити за необґрунтованістю.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 5 (п”яти) днів з моменту проголошення.
Апеляційна скарга на ухвала суду подається протягом 10 (десяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: О.А. Гарбуз