Ухвала від 13.04.2010 по справі 22Ц-3936/09

Справа № 22Ц-3936/09 Головуючий в суді І інстанції Литвиненко О.Л.

Категорія 01,02,05 Доповідач Сліпченко О.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Лащенка В.Д.,

суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,

при секретарі Бистрій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Баришівська районна державна нотаріальна контора, управління земельних ресурсів в Баришівському районі Київської області, Баришівська селищна рада Київської області про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку недійсним, визнання права власності на 1/2 частину спільного сумісного майна подружжя та виділення в натурі 1/2 частини майна, що перебуває у спільній сумісній власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, витребування із незаконного володіння частини земельної ділянки та виділення її, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Баришівська селищна рада Київської області, ОСОБА_4, Баришівська районна державна нотаріальна контора про визнання майна спільною сумісною власністю та частковою власністю, визнання права власності на частину майна, поділ даного майна, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи: Малиновська Наталія В'ячеславівна нотаріус Баришівської районної державної нотаріальної контори, управління земельних ресурсів в Баришівському районі Київської області, Баришівська селищна рада Київської області про визнання права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) за добросовісним набувачем, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів , -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулась з названим позовом, який обґрунтовувала тим, 22.10.1983 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, - 25.10.2005 року шлюб між сторонами розірвано. Під час шлюбу придбали автомобіль ВАЗ-2109 1992 року випуску та земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,138 га. Вважає, що вказане є спільною сумісною власністю подружжя. Вважає, що державний акт на право приватної власності на землю є частково недійсним, так як власник 1/2 частини спільно набутого майна на земельну ділянку, вважає, що має право на виділ її в натурі.

Також просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2007 року укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, витребувати із незаконного володіння добросовісного набувача ОСОБА_4 та виділення їй в натурі 1/2 частину спірної земельної площею 0,069 га з західного боку ділянки, мотивуючи тим, що внаслідок незаконного укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і відчуження без її дозволу та згоди належного праві спільної сумісної власності майна вона фактично була позбавлена права володіння спірне земельною ділянкою не з її волі.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом, згідно якого просить визнати домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та частковою власністю ОСОБА_5, визнати право власності на 1/3 частину домоволодіння та поділ, мотивуючи тим, що після реєстрації шлюбу та народження дітей переїхали проживати в смт. Баришівку. До грудня 1999 року проживали у будинку ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, вели спільна господарство, ними був придбаний автомобіль ВАЗ-2109 1992 року випуску, спільно вносили кошти в національній та іноземній валюті на депозитні рахунки Ощадбанк України та комерційний банк «Правекс-Банк», почали будувати двоповерховий житлом будинок по АДРЕСА_3 на земельній ділянці ОСОБА_5. З грудня 1999 року перейшли проживати сім'єю у даний будинок, який був добудований лише в 2004 році. Свідоцтво про право власності на даний будинок було оформлено на ОСОБА_5. Але вона участі в будівництві будинку не брала. Відповідачка в 2001 році виїхала за кордон. І лише в червні 2006 року між сторонами було досягнуто домовленості про поділ спільного майна. ОСОБА_2 дозволила позивачу розпорядитись на його розсуд земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та автомобілем, а за собою залишила право розпорядитись збудованим ними будинком.

ОСОБА_4 звернулась до суду з зустрічним позовом про визнання права власності на земельну ділянку за добросовісним набувачем, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 02 червня 2007 року уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,138 га, Згідно державного акту на спірну земельна ділянку від 31.05.2007 року, ОСОБА_3 був вказаний єдиним власником та перебував у розірваному шлюбі. Договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки нотаріально посвідчений державним нотаріусом та вчинено за 33 300 гривень, які ОСОБА_3 отримав при укладанні договору. В подальшому позивачка отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку. Вважає, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки та правомірно набула право власності.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 02.06.2007 року земельної ділянки, що знаходиться в смт. Баришівка по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майна подружжя.

Поділено майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та виділено ОСОБА_2 1/2 частину вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ-21091992 року випуску.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 4750 грн. - вартість 1/2 частини автомобіля ВАЗ-2109 та 16 650 гривень вартості 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Державного акту про право власності на спірну та витребування із незаконного володіння добросовісного набувача ОСОБА_4 1/2 частини спірної земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,069 га західного боку ділянки.

Позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вкладу на особовому рахунку ОСОБА_2 у ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 894 гривні 92 копійки 1/2 частину суми вкладу на рахунку в Бориспільському відділенні ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 ОСОБА_2 та частковою власністю ОСОБА_5, про визнані права власності на 1/3 частину домоволодіння по АДРЕСА_3 та про визнання права власності на 1/2 частину вкладу на карткових рахунках в АКБ «Правекс-Банк» і їх розділі.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - земельну ділянку; площею 0,138 га в смт. Баришівка по АДРЕСА_1 як за добросовісним набувачем, придбану по договору купівлі продажу від 02 червня 2007 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням апелянти звернулись з апеляційними скаргами, в якій просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги в повному обсязі .

Колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і сторонами не заперечується, що сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 22.10.1983 p., який розірвано 25.10.2005 року. Під час шлюбу вони придбали згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.07.2003 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, останній купив спірну земельну ділянку та отримав 17.05.2006 року державний акт на право власності на земельну ділянку серії, де він зазначений власником земельної ділянки. Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2007 року, - ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купила спірну земельну ділянку за 33 300 грн. та остання відповідно отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 125 , ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтями 317 , 321 ЦК України , ст. 41 Конституції України передбачено, що права володіння, користування та розпорядження своїм майном належить власнику.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності на землю гарантується Конституцією України . Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 на час укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2007 року, - був законним власником спірної земельної ділянки та відповідно підстав у суду першої інстанції для визнання недійсним договору купівлі-продажу укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було.

Разом з тим, суд першої інстанції правомірно визнав за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майна подружжя та виділив останній вартість 1/2 частини спірної земельної ділянки та правомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Державного акту про право власності на спірну та витребування із незаконного володіння добросовісного набувача ОСОБА_4 1/2 частини спірної земельної ділянки.

Крім того, згідно ст. 10 п.3 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наданих сторонами доказів.

Відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та частковою власністю ОСОБА_5, про визнані права власності на 1/3 частину домоволодіння по АДРЕСА_3 та про визнання права власності на 1/2 частину вкладу на карткових рахунках у в АКБ «Правекс-Банк» і їх розділі.

З таким висновком судова колегія повністю погодитись не може в частині грошового вкладу, враховуючи наступне.

Колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції в частині висновків суду першої інстанції, що кошти в розмірі 4 450 євро та нараховані відсотки в сумі 394 євро, а всього 4 844 євро, що знаходились на рахунку ОСОБА_2 в АКБ «Правекс-Банк», не є спільною сумісною власністю подружжя і не підлягають поділу, оскільки вони внесені в банк після розірвання шлюбу.

Згідно довідки АКБ „Правекс-Банк" від 12.03.2009 року (том 2 а.с. 105-106) станом на 24.06.2005 року, - шлюб розірвано 25.10.2005 року, - ОСОБА_2 мала банківський вклад в іноземній валюті на суму 4 450 євро, 27.06.2006 року зазначена сума депозиту разом з належними відсотками у розмірі 394 євро, тобто 4 844 євро були перераховані на картковий рахунок.

Відповідно до вимог ч.2 та ч. З ст.61 СК України, - об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну установу). Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи з вище наведеного, суд першої інстанції повинен був стягнути із ОСОБА_2 на мою користь ОСОБА_2 кошти в іноземній валюті у розмірі 2 422 євро.

Враховуючи наведене колегія суддів визначає суму в гривнях за курсом НБУ на день слухання справи (2 422 євро х10,77 грн.) = 26 084 грн. 54 коп.

А оскільки з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3 - 389 грн. 92 копійки 1/2 частину суми вкладу на рахунку в Бориспільському відділенні № 3036 ВАТ «Державний Ощадний банк України» та 26 084 грн. 94 коп., - 1/2 частину вкладу в іноземній валюті №1486 у Південному відділені АКБ»Правекс-Банк». що разом становить 29 979 грн. 86 коп., з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто 1/2 частину вартості автомобіля 4 750 грн. та 16 650 грн. вартості ? частини земельної ділянки, що разом становить 21 4000 грн. 00 коп., - колегія суддів вважає за доцільне провести взаємозалік та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 (29 979 грн. 86 коп. - 21 400 грн. 92 коп.) = 8 589 грн. 86 коп.

Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за доцільне ухвалити нове рішення.

Керуючись ст.ст. 305, 309, 312-314 ЦПК країни, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - задоволити частково.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 09 червня 2009 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

У визнанні недійсним договору купівлі-продажу від 02.06.2007 року земельної ділянки, що знаходиться в смт. Баришівка по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Баришівської районної державної нотаріальної контори - відмовити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину майна подружжя.

Поділити майно подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2, виділивши ОСОБА_2 - 1/2 частину вартості земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ-2109 1992 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 - 4 750 гривень вартість 1/2 частини автомобіля ВАЗ-2109 1992 року випуску, 16 650 гривень вартості 1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 242625 від 17.05.2006 року по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,138 га, про виділення в натурі та витребування із незаконного володіння добросовісного набувача ОСОБА_4 Л.1/2 частини земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,069 га з західного боку ділянки.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вкладу на особовому рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 у ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 389 грн. 92 коп. 1/2 частину суми вкладу на рахунку НОМЕР_2 в Бориспільському відділенні № 3036 ВАТ «Державний Ощадний банк України».

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вкладу в іноземній валюті №1486 у Південному відділені АКБ»Правекс-Банк».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину суми банківського вкладу в іноземній валюті №1486 у Південному відділені АКБ»Правекс-Банк» в сумі 29 979 грн. 86 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 - 8 579 грн. 86 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.

Головуючий:

Судді: