Справа № 22Ц-2488/2010 Головуючий в суді І інстанції Подрєзова Г.О.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді 2 інстанції Сліпченко О.І.
11 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
14 січня 2010 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відповідач проводить доплати до пенсії в порушення діючого законодавства, в значно нижчому розмірі. Просить визнати відмову відповідача, - управління Пенсійного Фонду України в м. Біла Церква, надалі (УПФУ в м. Біла Церква) щодо перерахунку доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення неправомірною та зобов'язати відповідача провести перерахунок і виплатити доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши її на рівні мінімальної заробітної плати починаючи з 01.01.2008 року та в подальшому здійснювати перерахунок та виплату згідно до чинного законодавства.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010року позов задоволено частково. Визнано дії Управління пенсійного фонду України в м. Біла Церква щодо відмови в перерахунку та виплаті доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення неправомірними та зобов'язано УПФУ в м. Біла Церква провести перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу за проживання на території радіоактивного забруднення за період з грудня 2008 року по грудень 2009 року, включно, відповідно до розміру мінімальної заробітної плати. В іншій частині в позові відмовлено.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області як непрацюючий пенсіонер та зареєстрована і постійно проживає в м. Біла Церква, згідно постанови КМ України від за № 106 від 23.07.1991 року (додаток № 1) віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю та що відповідачем виплачувалась доплата до пенсії відповідно до вимог постанови КМ України № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 5,20 грн.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, а апеляційна інстанція погоджується з такими висновками оскільки.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ).
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 39 вищезазначеного Закону , а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин правильним є висновок судді першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача по виплаті доплати до пенсії в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 .
Крім того, відповідно до ст. 22 Конституції України про прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп, встановлено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших Законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших Законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбаченого Законом України, не відповідає ст. 1,3, ч. 2 ст. 6, ч.2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст. 21,22, п. 1 ч. 2 ст. 92 і ч. 1,2,3 ст. 95 Конституції України, тому Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, або будь-яким чином змінювати визначене іншими Законами України правове регулювання суспільних відносин.
22 травня 2008 року Конституційний Суд України своїм рішенням №10-рп визнав пункт 28 розділу II „Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" таким, що не відповідає Конституції України і тому ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" знову почала діяти у попередній редакції.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно вважав неправомірною відмову відповідача щодо проведення перерахунку доплати до пенсії позивача за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати, так як рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в п.5 зазначеного рішення вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Також, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" , судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 "Про незалежність судової влади" зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі мінімальної заробітної плати.
Крім того, суд першої інстанції правильно застосував ст.ст. 99, 100 КАС України та вважав, що позивач має право на доплату до пенсії на рівні однієї мінімальної заробітної плати з грудня 2008 року по грудень 2009 року в межах річного терміну з дня звернення до суду по день ухвалення рішення, відповідно до ст. 59 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" установленого розміру мінімальної заробітної плати з 01.12.2008 року - 605 грн. та ст. 55 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" установленого розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2009 року - 605 грн., з 01.04.2009 року - 625 грн., з 01.07.2009 року - 630 грн., з 01.10.2009 року - 650 грн., з 01.11.2009 року - 744 грн.
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання відповідачем своїх зобов'язань, встановлених законодавством.
Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква - відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді:
11 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Корзаченко І.Ф., Сліпченка О.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква Київської області про зобов'язання відповідача провести перерахунок доплати до пенсії, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Оскільки для виготовлення повного тексту судового рішення необхідних значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частину.
На підставі наведеного та керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Біла Церква - відхилити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: