Справа № 22Ц-2262/2010 Головуючий в суді І інстанції Потеряйко С.А.
Категорія 01, 57 Доповідач у суді 2 інстанції Сліпченко О.І.
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.І.,
суддів Корзаченко І.Ф.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У лютому 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із вищеназваним позовом, який обґрунтовував тим, що він є дитиною війни, а тому згідно із ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» йому щомісячно, починаючи з 01.01.2006 року, повинна була виплачуватися соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, на протязі 2006-2007 років йому вказана соціальна допомога не виплачувалась, з розміром допомоги, яку він отримав в 2008 році він не погоджується, а тому, просив визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у проведенні нарахування та виплаті соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, поновити пропущений строк для звернення до адміністративного суду за період з 01.01.2007 року, з 01.01.2008 року та по 31.12.2009 року з послідуючим перерахунком та зобов'язати відповідача управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити на його користь недоплачену йому щомісячну соціальну допомогу за 2007 - 2009 роки з послідуючим перерахунком та виплатою.
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року позов задовольнити частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_3 щомісячної доплати до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 03.02.2009 року по 26.02.2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Таращанському районі здійснити нарахування та виплату недоотриманої щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_3, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, визначеної на підставі ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 03.02.2009 року по 26.02.2010 року. В решті позову відмовлено.
У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є дитиною війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач таке підвищення не отримував, а тому звернуся з позовом до суду за захистом свого порушеного права та інтересу.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову, з висновками якого погоджується і колегія суддів, суд першої інстанції правильно відмовив в задоволенні позову про підвищення пенсії дітям війни за 2007 - 2009 рік, виходячи з наступного.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про державний бюджет України на 2007 рік" , зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 цього закону установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рн/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин право на таке підвищення у позивача відновилось з 09.07.2007 року.
Разом з тим, враховуючи те, що позивач звернувся з адміністративним позовом у жовтні 2010 року, суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що підвищення до пенсії які дитині війни слід проводити в межах річного строку та з урахуванням позовних вимог, з 03.02.2009 року по 26.02.2010 року.
Зі статті 6 вищезазначеного Закону вбачається, що під час визначення розміру підвищення пенсії за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Іншого нормативно - правового акту, який би визначав цей розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і на ці спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Положенням статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , якою передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та на яку посилається суд першої інстанції, обґрунтовуючи, що така виплата повинна бути здійснена за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 88 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України. Тобто цією нормою по - іншому врегульовано питання щодо фінансування забезпечення такої гарантії, як підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. І оскільки ця норма прийнята пізніше, то вона має пріоритет над нормою, закладеною в статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
Також відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії позивачу не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" .
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області - відхилити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді:
27 квітня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Сліпченка О.І.,
суддів Корзаченко І.Ф.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області на постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, -
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А::
Оскільки для виготовлення повного тексту судового рішення необхідних значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частину.
На підставі наведеного та керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області - відхилити.
Постанову Таращанського районного суду Київської області від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: