Справа № 22ц-2037/2010 Головуючий в суді І інстанції Божок С.К.
Категорія 01,37 Доповідач у суді 2 інстанції Сліпченко О.І.
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Волохова Л.А., Сліпченка О.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс», треті особи на стороні відповідача: Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення про стягнення невиплаченої частини заробітної плати ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У червні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з названим позовом.
Зазначала, що вона працює в зоні відчуження в Державному підприємстві по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" (далі - ДП "Чорнобильсервіс").
Відповідно до ст. 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ) відповідач повинен був виплачувати їй щомісячну доплату, розмір якої в період з 1 січня 2003 року до 31 грудня 2005 року визначався постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 137 "Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів" і складав 9-кратний розмір доплати, встановленої для громадян, які працюють в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, та додаткової премії в розмірі 50 відсотків від цієї суми.
Оскільки встановлена ст. 39 Закону № 796-ХІІ доплата громадянам, які працюють в зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить три мінімальні заробітні плати, розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження за період з січня 2003 року до 31 грудня 2005 р. повинен був дорівнювати 27 мінімальним заробітним платам і додаткової премії в розмірі 50 відсотків від цієї суми.
Однак ДП "Чорнобильсервіс", посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 і розпорядження Державного департаменту -Адміністрації зони відчуження і зони безумовного (повного) відселення (далі -Адміністрація), здійснювало доплату за роботу в зоні відчуження в розмірі 118 грн. 80 коп. і додаткової премії в розмірі 50 відсотків від цієї суми.
Оскільки внаслідок неправильного нарахування відповідачем цієї доплати вона отримувала заробітну плату не в повному обсязі, ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з ДП "Чорнобильсервіс" на її користь 261897 грн. 63 коп. недоплаченої заробітної плати та премії за період з 1 січня 2003 року до 1 січня 2006 року.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року в позові відмовлено.
У апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення ухвалити нове рішення, яким задоволити вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційні скарги не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише з формальних міркувань.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наданих сторонами доказів.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що роботодавець не встановлював розмірів спірної доплати за роботу в зоні відчуження, вирішення цього питання віднесено до повноважень Адміністрації, проводиться за рахунок коштів державного бюджету, а тому відповідач трудових прав позивачки не порушував.
З таким висновком погоджується і судова колегія.
Крім того, ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( Закон від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ ) встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється за рішенням Адміністрації зони відчуження згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України ( ч.3 ст.39 Закону), а не самими об'єктами господарювання, яким являється відповідач, Державне підприємство по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс".
Враховуючи наведене, немає підстав вважати, що при проведенні доплат позивачці за роботу в зоні відчуження відповідачем допущені порушення її прав, а тому немає правових підстав для задоволення заявленого до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення "Чорнобильсервіс" позову.
Інших доводів, які спростовували б законність і обґрунтованість постановленого судом рішення апеляційна скарга в собі не містить.
При таких обставинах судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, доказам дана належна правова оцінка, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді:
18 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого Лащенка В.Д.,
суддів Волохова Л.А., Сліпченка О.І.,
при секретарі Бистрій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс», треті особи на стороні відповідача: Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державний департамент - Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення про стягнення невиплаченої частини заробітної плати ,-
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А::
Оскільки для виготовлення повного тексту судового рішення необхідних значний час, колегія суддів вважає за доцільне оголосити вступну та резолютивну частину.
На підставі наведеного та керуючись ст. 209 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий:
Судді: