Справа № 11- 440/ 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Орел А.С.
Категорія ст. 186 ч. 2, 395 України Доповідач Дрига А.М.
?28 ” квітня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області у складі :
Головуючого судді - Ященко І.Ю.,
суддів - Дриги А.М., Гайдай Р.М.,
за участю прокурора - Чупринської Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Славутицького міського суду від 01 березня 2010 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Челябінська, Росія, росіянина, громадянина України, освіта повна середня, не одруженого, без постійного місця роботи, що має місце проживання за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 04.08.2004 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі; 14.09.2004 р. Славутицьким міським судом Київської області за ст. 185 ч. 3, 70 ч.4 КК України на 3 роки позбавлення волі; 21.11.2007 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст.185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого 27.10.2009 р. постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області умовно-достроково на 6 місяців 6 днів;
засуджено:
- за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі;
- за ст. 395 КК України - у виді арешту строком на шість місяців;
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 27.11.2007 року у виді 6 місяців 6 днів позбавлення волі і остаточно призначено покарання 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Судом вирішено питання про речові докази по справі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, будучи раніше судимим 21.11.2007 р. Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі та звільнений 27.10.2009 р. постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від невідбутої частини покарання умовно-достроково на 6 місяців 6 днів із встановленням адміністративного нагляду, на шлях виправлення і перевиховання не став і вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) повторно та порушив правила адміністративного нагляду за наступних обставин.
3 січня 2010 року приблизно о 17 годині ОСОБА_1, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, де проживає ОСОБА_2, вживаючи разом з останньою алкогольні напої, побачив, що вона лягла спати і вирішив викрасти її мобільний телефон, який знаходився в кишені куртки. Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_1, направився до кімнати, де спала ОСОБА_2 і наблизившись до неї, почав шукати в кишені її куртки мобільний телефон. Під час цього ОСОБА_2 прокинулась і ОСОБА_1, усвідомлюючи, що крадіжка викрита потерпілою, продовжуючи злочинні дії, забрав з кишені ОСОБА_2-г її мобільний телефон марки "Samsung С 270" вартістю 385 грн., в якому знаходились сим-картка оператора стільникового зв'язку "МТС " вартістю 20 грн. з залишком грошей на рахунку в сумі 15 грн., а також гроші готівкою в сумі 15 грн. і вибіг з квартири, тобто повторно відкрито заволодів чужим майном загальною вартістю 420 грн., яким у подальшому розпорядився на свій розсуд, продавши мобільний телефон та витративши гроші.
Він же, будучи засудженим 21.11.2007 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за ст. 185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, і звільнений 27.10.2009 року постановою Коростенського міськрайонного сулу Житомирської області від невідбутої частини покарання умовно-достроково на 6 місяців 6 днів. Одночасно цією постановою щодо ОСОБА_1 було встановлено адміністративний нагляд строком на 12 місяців та у відповідності до ст. 10 Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" встановлені обмеження: заборона виходу з квартири (будинку) з 21 годин до 05 години щодобово; заборона виїзду за межі району в особистих справах без дозволу органів міліції; реєстрація в міліції кожного першого понеділка місяця.
3 січня 2010 року ОСОБА_1, маючи умисел на ухилення від адміністративного нагляду, самовільно, тобто без повідомлення працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 і до 6 січня 2010 року проживав у знайомих за адресами: АДРЕСА_1.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вирок в частині доведеності винності та вірності кваліфікації його дій, просить пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що судом не враховано, що в нього на утриманні старі та тяжко хворі батьки, які потребують постійного догляду та допомоги, відсутні претензії з боку потерпілої, просить врахувати його допомогу слідству та повне визнання своєї вини.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який заперечував проти апеляції засудженого, вважаючи вирок законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
З протоколу судового засідання вбачається, що суд за погодженням з учасниками процесу в порядку ст. 299 КПК України обмежив дослідження доказів допитом засудженого та дослідженням даних про його особу.
Дії засудженого судом правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно та за ст. 395 КК України за ознаками самовільного залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Доводи апеляції засудженого про призначення йому більш м'якого покарання, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
При призначенні ОСОБА_1 покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених ОСОБА_1 злочинів, особу засудженого, те що засуджений має судимості, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини середньої та невеликої тяжкості, місця роботи не має, врахував обставини, що пом'якшують покарання - що він характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його активне сприяння розкриттю злочину.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Славутицького міського суду Київської області від 01 березня 2010 року щодо нього - без зміни.
Судді : підпис
підпис
підпис
З оригіналом згідно:
Суддя : А. М. Дрига