Справа ‡‚ 2-50/10
13 травня 2010 року Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ДЕНИСЕНКО Н.О.
при секретарях КУЗЬМИЧІ С.С.
ЖЕЛАЗІ Г.М.
за участю представників
позивача ОСОБА_1
відповідача ГРАЧ І.П.
ПОПОВОЇ О.В.
ГРИБЕНЮКА Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка справу за позовом ОСОБА_5 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, третя особа ? Згурівський районний відділ головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_5 11 січня 2010 року звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що згідно наказу від 15 лютого 2003 року ‡‚ 10/с його було призначено на посаду начальника варти Згурівської ППЧ-30, наказом від 11 грудня 2009 року ‡‚ 127 його було звільнено від займаної посади на підставі п.3 ст.40 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього Правилами внутрішнього трудового розпорядку, дане звільнення вважає незаконним з тих підстав, що він не допускав систематичного невиконання службових обов”язків. Вважає, що підставою звільнення стало його звернення до Генеральної прокуратури України зі скаргою на дії ОСОБА_6, тому просить поновити його на посаді начальника варти 30-ППЧ 3-ї групи смт.Згурівка, стягнути із відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2153,03 грн. та допустити негайне виконання рішення.
В своїх письмових запереченнях проти позову третя особа посилається на те, що під час перевірки ОВ ОКЦ ГУ 13 листопада 2009 року позивач допустив ряд порушень. Крім того, ОСОБА_5 займався підробкою підписів, не змінив свого відношення до служби, що потягло застосування заходів дисциплінарного впливу.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали повністю, представники відповідача позов не визнали повністю, третя особа заперечує проти задоволення позову.
В судовому засіданні позивач пояснив, що він з 1999 року по день звільнення 11 грудня 2009 року працював в ППЧ-30, при цьому дотримувався статуту та вимог посадової інструкції, порушень, які б були підставою для звільнення, не допускав, тому звільнення вважає незаконним. На зборах профспілкового комітету 28 жовтня 2009 року начальник районного відділу ОСОБА_6 оголосив йому догану за допущені ним в роботі недоліки, яку він не оскаржував. Начальник вимагав оформлення службових документів без виїзду на місце та без проведення відповідних занять, однак дозволу на виїзди не давав, дані вимоги він вбачає протизаконними, так як на об'єктах могли відбутися зміни. Та до 11 грудня 2009 року він зробив картки. Відповідальність за ведення рукавного господарства була покладена на нього усним розпорядженням. Підставою для звільнення, на його думку, також стало звернення його та декількох членів колективу (всього сім чоловік) до Генеральної прокуратури України 11 листопада 2009 року щодо незаконних дій ОСОБА_6 Він має відзнаки за хорошу роботу, приймав участь у змаганнях, де неодноразово займав призові місця, дисциплінарні стягнення за весь період його роботи до 28 жовтня 2009 року на нього не накладались. Він не вчиняв на роботі крадіжок та дій, що загрожували б безпеці життя та здоров'я п рацівників відділу. Його було обрано членом профспілкового комітету райвідділу, по питанню звільнення його не запрошували на засідання ні даного комітету, ні профкомітету головного управління, письмових пояснень щодо порушення трудової дисципліни у нього також ніхто не відбирав, в тому числі, і роботодавець.
В судовому засіданні представник позивача дав пояснення, аналогічні поясненням позивача.
В судовому засіданні представник відповідача ГРАЧ І.П. та третя особа пояснили, що позивач працював у Згурівському РВ на посаді начальника варти з 2003 року. Оголошення догани позивачу на підставі висновку за результатами службової перевірки від 21 жовтня 2009 року та його звільнення на підставі висновку за матеріалами службового розслідування від 1 грудня 2009 року є законними, оскільки позивач протягом тривалого часу порушував статутні правила несення служби. Профспілка дала згоду на звільнення позивача. Фактичними обставинами, з якими пов'язано звільнення позивача з роботи стали
систематичні порушення: крадіжки пожежних рукавів, пального, не коригування карток та відсутність планів, підробка підписів у документах, створення напруженої моральної обстановки в колективі, перешкоджання працівникам виконувати службові обов'язки, приниження підлеглих, недотримання форми. Начальник райвідділу пропонував відповідачу звільнити позивача за ч.2 ст.40 КЗпП України, однак відповідач, повноважний приймати відповідні рішення,
2
звільнив позивача за ч.3 ст.40 КЗпП України. Позивач не оскаржив до роботодавця догану, а звернувся до Генеральної прокуратури України. Головне управління за специфікою своєї роботи не має Правил внутрішнього трудового розпорядку, Дисциплінарного Статуту, Положення про атестаційну комісію в головному управлінні не приймалось. В своїй роботі відповідач та його підрозділи керуються Тимчасовим порядком організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби.
В судовому засіданні представники відповідача ПОПОВОЇ О.В. та ГРИБЕНЮКА Ю.В. пояснили, що звільнення позивача із займаної посади є законним, яке проведено на підставі висновку від 1 грудня 2009 року. На засідання профспілкового комітету позивача не запрошували.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів у їх сукупності , суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 з 24 травня 1999 року був прийнятий в Згурівську ППЧ-30 на посаду пожежного, з 21 липня 1999 року переведений на посаду начальника караулу, з 14 лютого 2003 року переведений до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, де з 15 лютого 2003 року прийнятий на посаду начальника караулу в 30-ППЧ по охороні смт.Згурівка (МНС України) згідно з наказом від 15 лютого 2003 року ‡‚ 10/с, з 1 квітня 2003 року призначений на посаду начальника варти 30-ППЧ згідно наказу начальника управління пожежної безпеки в Київській області Держбезпеки МНС України від 14 квітня 2003 року ‡‚ 8 о/с (а.с.137 - витяг з наказу), наказом по даній установі від 11 грудня 2009 року ‡‚ 127 о/с позивач був звільнений з посади з 13 грудня 2009 року згідно з п.3 ст.40 КЗпП України (а.с.6-9 ? копія трудової книжки колгоспника ‡‚ 485 від 15 грудня 1982 року, а.с.15 ? копія витягу з наказу від 11 грудня 2009 року ‡‚ 127 о/с, а.с.67-69 - копія протоколу засідання атестаційної комісії головного управління МНС України в Київській області від 11 грудня 2009 року ‡‚ 12).
Перебуваючи на посаді, позивач діяв на підставі посадової інструкції начальника ІУ караулу 30 ППЧ ОСОБА_5, затвердженої начальником Згурівського райвідділу 27 грудня 2008 року, в його основні обов'язки входило акуратно й повному обсязі вести документацію караулу, організовувати випробування пожежно-технічного озброєння, насосів пожежних автомобілів, апаратів і приладів, устаткування та спорядження, організовувати складання та коригування оперативних планів та карток з пожежегасіння, вести облік їх наявності, контролювати виконання графіка (а.с.12-14 ? копія посадової інструкції).
Рішенням загальних зборів особового складу Згурівського райвідділу від 1 лютого 2008 року позивач був обраний членом профспілкового комітету райвідділу (а.с.138-139 ? копія протоколу загальних зборів від 1 лютого 2008 року ‡‚ 1).
Наказом начальника по Згурівському райвідділу від 28 жовтня 2009 року № 72 позивачу була оголошена догана за неодноразові порушення службової дисципліни протягом року та невиконання належним чином своїх функціональних обов'язків (а.с.30 - копія наказу). Даний наказ був винесений на підставі висновку за результатами службової перевірки, затвердженої начальником райвідділу 21 жовтня 2009 року за допущені недоліки в роботі (а.с.141-143 - копія висновку від 21 жовтня 2009 року).
За результатами службової перевірки по фактах порушення службової та особистої дисципліни ОСОБА_5 комісія райвідділу на підставі висновку від 1 грудня 2009 року порушила клопотання перед керівництвом головного управління про звільнення з органів МНС позивача на підставі п.2 ст.40 КЗпП України за ті ж порушення, що були підставою для застосування догани (а.с.24-25).
На виконання ухвали Згурівського районного суду від 26 березня 2010 року профспілковий комітет головного управляння дав згоду на розірвання трудового договору із позивачем на підставі п.3 ст.40 КЗпП України. При цьому, на своє засідання позивача не запрошував, письмових пояснень від останнього не відбирав (а.с.198 - витяг із протоколу від 30 квітня 2010 року ‡‚ 28).
Трудові відносини особового складу професійної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій регулюються законодавством про працю, що зазначено в п.1.3 Тимчасового положення про професійну пожежну охорону МНС України (далі ? Тимчасове положення), затвердженого наказом МНС України від 31 жовтня 2008 року ‡‚ 794 .
Згідно з п.3.6 Тимчасового положення територіальними органами управління МНС України відповідно до діючого трудового законодавства розробляються та узгоджуються з профспілковими комітетами правила внутрішнього трудового розпорядку для підрозділів ППО.
Згідно з ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Згідно з ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
3
Згідно з ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Згідно з ч.1 ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Згідно з ч.2 ст.149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Згідно з ч.3 ст.149 КЗпП України при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Згідно зі ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Згідно з ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно з ч.2 ст.60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року ‡‚ 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається лише за попередньою згодою профспілкового органу, крім випадків, передбачених статями 43 і 43-1 КзпП. Звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.
Заслухавши пояснення сторін та їхніх представників, третьої особи, свідків, оглянувши Тимчасовий порядок організації внутрішньої, гарнізонної та караульної служби, Книгу служби за 2009 рік, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, так як в судовому засіданні доведено, що діями відповідача було порушено конституційне право позивача на працю. Доводи представників відповідача та третьої особи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Зокрема, при звільненні позивача з роботи було порушено вимоги ст.43 КЗпП України, оскільки подання власника було розглянуто виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої був позивач, за відсутності позивача чи його представника та надана згода на звільнення не є обґрунтованою, що вбачається із витягу з протоколу та пояснень позивача та представників відповідача ПОПОВОЇ О.В. та ГРИБЕНЮКА Ю.В., тому суд визнає дану згоду профспілкового комітету на звільнення такою, що не має юридичного значення.
В порушення вимог ст.149 КЗпП України перед звільненням ні власник, ні третя особа не зажадали від позивача письмових пояснень, не врахували ступінь тяжкості вчиненого проступку, попередню роботу позивача, яка була тривалою, належною, без стягнень та сумлінною, про що свідчать відзнаки (а.с.164-166).
Суд не може визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник не пов'язував звільнення. Відповідач, звільняючи позивача з посади, послався на п.3 ст.40 КЗпП України та будь-яких доказів та обґрунтування, що свідчать про систематичне невиконання позивачем без поважних причин трудових обов'язків, в наказі не зазначив, наказ жодним чином не мотивований. З тексту наказу про звільнення не вбачається підстав його видачі, які інші правопорушення допустив позивач після винесення догани та їх наслідки. Це суд оцінює як загальні фрази без вказівки на конкретні порушення. Звільнення проведено за результатами засідання атестаційної комісії за відсутності відповідних підстав, а тому всупереч правовим нормам. Наказ про звільнення позивача не містить посилання на висновок від 1 грудня 2009 року, на який посилаються представники відповідача в судовому засіданні. Зі змісту даного висновку вбачається, що звільнення застосовано за ті проступки, за які вже застосована догана, інших доказів суду не надано, тому не може мати місця систематичність та за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.
Ступінь тяжкості проступків позивача та розмір заподіяної шкоди службовою перевіркою комісії встановлено не було, що також вбачається із висновку від 1 грудня 2009 року, представник відповідача ГРАЧ І.П. вважає їх тяжкими, не зазначаючи, які ж саме тяжкі наслідки вони потягли.
Суд вбачає за необхідне зазначити, що начальник райвідділу - третя особа, який повинен був діяти в межах повноважень, визначених Положенням про райвідділ, затвердженим наказом начальника ГУ МНС України в Київській
4
області від 11 березня 2008 року, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин (а.с.199-204), під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки дане Положення не наділяло його дисциплінарною владою, а тому зазначене дисциплінарне стягнення всупереч вимогам ст.147-1 КЗпП України є таким, що застосоване неправомочною особою.
В порушення вимог ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення позивача застосовано власником пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, що вбачається із висновку службової перевірки від 1 грудня 2009 року.
Суд відхиляє доводи представника відповідача ГРАЧ І.П. щодо звільнення позивача з тих підстав, що після оголошення догани позивач не виправив свого ставлення до своїх обов'язків, в зв'язку з чим надавав свої письмові пояснення від 13 листопада 2009 року (а.с.63), оскільки представники відповідача та третя особа посилаються на висновок службової перевірки від 1 грудня 2009 року як підставу для звільнення, який не містить зазначення інших порушень, які б були допущені після застосування стягнення у вигляді догани. Натомість, зі змісту рапорту начальника зміни ОВ ОКЦ ГУ стосовно проведеної перевірки 13 листопада 2009 року вбачається, що виявлені недоліки не стали перешкодою для визнання особового складу караулу ‡‚ 4, начальником якого був позивач, готовим до виконання дій за призначенням (а.с.205-206).
Також суд не приймає як належні докази копії пояснень ОСОБА_5 щодо порушень при здачі чергувань караулом, так як в них відсутні дати, тому із змісту неможливо встановити час їх вчинення (а.с.62, 64. 65).
Суд критично оцінює акти про відмову позивача від їх підписання, оскільки частина актів була складена в ті дні, коли він був відсутній на роботі у зв”язку з вихідними днями, що вбачається із Книги служби за 2009 рік, зокрема, 6 квітня 2009 року, 29 квітня 2009 року та 4 травня 2009 року (а.с.57-59).
У даному випадку наявна неспівмірність між діями позивача та звільненням його з посади начальника варти. А тому суд оцінює обставини звільнення позивача з роботи як такі, що не давали власнику права на звільнення.
Стосовно вчинення крадіжок пожежних рукавів та пального, підробки підписів у документах, то суд вважає, що позивача звинувачують в тому без жодної правової підстави, встановленої чинним законодавством України, оскільки немає вироку суду чи постанови органу щодо позивача, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.
Сторонам та їхнім представникам було роз'яснено обов'язок надання наявних та належних доказів суду та наслідки його порушення.
Вбачається, що звернення позивача 11 листопада 2009 року наряду із іншими працівниками райвідділу до Генеральної прокуратури України вплинуло певною мірою на звільнення позивача, що підтвердив свідок ОСОБА_7, попереджений в судовому засіданні про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання (а.с.17-18 - копія звернення).
Враховуючи з'ясовані обставини та аналізуючи вище названі положення законодавства України, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача щодо звільнення відповідачем позивача з роботи прийнятті без належної перевірки і ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.
Позивач просить суд стягнути на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу. Визначаючи розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наданої самим відповідачем довідки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року ‡‚ 100 щодо середньомісячного розміру заробітної плати позивача, який становить 2204 грн. 38 коп. (а.с.194). Враховуючи, що час вимушеного прогулу становив 5 місяців (з 13 грудня 2009 року по 13 травня 2010 року), тому розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен становити 11021 грн. 90 коп. (2204 грн. 38 коп. х 5 міс.).
Підлягає стягненню із відповідача судовий збір в доход держави та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
Згідно з ч.5 ст.235 КЗпП України та ст.367 ЦПК України вбачається за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та в частині та стягнення заробітної плати за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.43 Конституції України, ст.ст.40, 147-1, 149, 232, 233, 235 КЗпП України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року ‡‚ 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 367 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_5 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА УКРАЇНИ З ПИТАНЬ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА У СПРАВАХ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, третя особа ? Згурівський районний відділ головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області, про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.
5
Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника варти 30-пожежної професійної частини 3-ї групи смт.Згурівка з 13 (тринадцятого) грудня 2009 року.
Стягнути із головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області (розрахунковий рахунок ‡‚ 35228005000665 в ГУДКУ в Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 08588721) на користь ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 13 (тринадцятого) грудня 2009 року по 13 (тринадцяте) травня 2010 року в розмірі 11021 (одинадцять тисяч двадцять одна) грн. 90 коп.
Стягнути із головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Київській області судовий збір в доход держави в розмірі 110 (сто десять) грн. 22 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_5 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили згідно зі ст.223 ЦПК України.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
ГОЛОВУЮЧИЙ Н.О.ДЕНИСЕНКО