Справа № 2-336/10
02 червня 2010 року
Богуславський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Кіхтенка С.О.,
при секретарі Симоненко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богуславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за 2006 - 2009 роки та подальшу виплату допомоги,-
Позивач, звернувшись до суду з даним позовом, просить визнати неправомірною відмову управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті йому належних сум державної соціальної грошової допомоги як "дитині війни" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року, стягнути із відповідача на його користь недоплачену державну соціальну допомогу як "дитині війни" за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в розмірі 4489 гривні 50 коп. та зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області нараховувати і виплачувати йому надалі надбавку до пенсії як "дитині війни" у відповідності до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він народився 15 червня 1939 року, на даний час являється пенсіонером за віком і відповідно до ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "дитина війни". Згідно ст. 6 вказаного закону управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі повинно виплачувати йому щомісячну державну соціальну грошову допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач, діючи всупереч законодавству, не проводить йому нарахування відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і не виплачує державну соціальну допомогу, а тому він змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надіслав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника та подав заперечення на позов, в яких зазначено, що позов не підлягає задоволенню, так як не можливо в даних правовідносинах застосовувати вимоги ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року стосовно розміру мінімальної пенсії за віком для позивача, який отримує державну пенсію та додаткову пенсію як дитині війни, оскільки абзац перший частини першої статті 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
Крім того ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України, а тому не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного фонду України. Також відповідач просить застосувати строк позовної давності.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає за необхідне позов задовольнити частково, виходячи із наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач являється пенсіонером за віком і перебуває на даний час на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області як дитина війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення з відповідною відміткою "дитина війни".
Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком, яку призначають та виплачують управління Пенсійного Фонду України за місцем проживання осіб, які мають статус дитини війни.
Із письмової відповіді відповідача від 19.04.2010 року вбачається, що управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі виплатило позивачу державну соціальну допомогу з 01.01.2008 року - по 47 грн., з 01.04. 2008 року - по 48 грн. 10 коп., з 01.07.2008року - по 48 грн.20 коп., з 01.10.2008 року - по 49 грн.80 коп., тобто із врахуванням змін, які були внесенні до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року.
Не погоджуючись з розміром отримуваної соціальної допомоги як «дитині війни» позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплатити недоотримані суми такої допомоги у відповідності до чинного законодавства, проте в задоволенні його вимоги відповідачем було відмовлено.
Суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення ст. 19 ч. 2 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
З огляду на викладене суд вважає, що при прийнятті ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", були значною мірою звужені, гарантовані Конституцією України та ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" право позивача на соціальний захист, зокрема на отримання державної соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Крім того, відповідно до ч .2 ст. 3 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційним п. 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни в ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни". Конституційний суд дійшов до висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина, а тому з 22 травня 2008 року позивач має право на отримання соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп було визнано неконституційними деякі положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і п. 12 ст .71, яким зупинено дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», та ст. 111, за якою підвищення до пенсії дітям війни виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, а тому позивач мав право на отримання соціальної допомоги як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року.
Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даного підвищення до пенсії позивача застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Слід також зауважити, що у розумінні ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Статтею 2 цього Закону визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України (254/к/ 96-ВР) та законів України.
А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання підвищення до пенсії в розмірах, передбачених Законом "Про соціальний захист дітей війни".
Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаного підвищення до пенсії у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, виплата підвищення до пенсії дітям війни проводиться саме органами Пенсійного фонду України починаючи з 01.01.2008 року.
Таким чином, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо не проведення позивачу нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни у відсотках до розміру мінімальної пенсії за віком, що визначені ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 62 ЗУ "Про державний бюджет України на 2007 рік" в редакції від 15.03.2007 року на 2007 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Згідно ст. 58 ЗУ "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Відповідно до ст. 54 ЗУ "Про державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Відповідно до ЗУ "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 6.11.2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 листопада 2009 року становить 573 гривні.
Отже, враховуючи наведене, управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі повинно було виплачувати позивачу державну соціальну грошову допомогу як дитині війни, встановлену ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 58 ЗУ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та протягом 2008-2009 років, за виключенням періоду з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, коли діяла нова редакція ст.6 вказаного закону, яка в послідуючому була визнана неконституційною згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, оскільки відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Про це також вказано і в п. 5 зазначеного рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Таким чином позивачу не доплачено допомогу до пенсії як дитині війни 2563,09 гривень (за 22 дні липня 2007 року - 90,36 гривень; серпень-вересень 2007 року - 406х30%= 121,80 х2 = 243,60 грн.; жовтень-грудень 2007 року - 411х30%= 123,30 х 3 = 369,90 грн.; 10 днів травня - 31,03 грн.; червень 2008 року - 481х30%=144,30 - 48,10 =96,20 грн.; липень-вересень 2008 року - 482х30%=144,60 х 3 - 48,20 х 3 = 289,20 грн.; жовтень 2008 року - жовтень 2009 року - 498х30%=149,40х13-49,80 х13= 1294,80 грн.; листопад-грудень 2009 року - 573х30%=171,90 х2 - 49,80 х 2 = 244,20 грн.)
Оскільки статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у 3 роки і відповідач просить застосувати позовну давність, то вимоги позивача про виплату грошової допомоги як дитині війни за 2006 рік не підлягають задоволенню в зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 209 ч. 3, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 22, 24, 46, 55, 58 Конституції України, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" в редакції від 15.03.2007 року, Законом України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року, ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року із змінами від 06.11.2009 року, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6рп-2007 та від 22.05.2008 року № 10- рп/2008, суд -
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, та стягнення недоплаченої державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни за 2006 - 2009 роки та подальшу виплату допомоги,- задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі Київської області у виплаті ОСОБА_1 належних сум державної соціальної грошової допомоги як "дитині війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по травень 2010 року неправомірною.
Стягнути із управління Пенсійного Фонду України у Богуславському районі Київської області на користь ОСОБА_1 недоплачену державну соціальну допомогу як "дитині війни" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 2563 (дві тисячі п'ятсот шістдесят три) гривні 09 коп.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Богуславському районі Київської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 надалі надбавку до пенсії як "дитині війни" у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В решті позовні вимоги про виплату державної соціальної грошової допомоги як "дитині війни" за період з 1 січня 2006 року по 9 липня 2007 року залишити без задоволення.
Сторони звільнити від сплати судового збору (державного мита).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Богуславський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку визначеному ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: суддя (підпис) С.О.Кіхтенко