13 квітня 2010 року. м. Івано-Франківськ.
Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцького П.І.
Суддів: Меленко О.Є., Стефанів Н.С.
За участю секретаря: Балагури М.О.
Сторін: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Максиміва Я.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства (далі ПАТ) «Страхова група «ТАС», про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування наземного транспорту, за апеляційною скаргою ПАТ «Страхова група ТАС», на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2010 року,-
29 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом посилаючись на те, що 30 березня 2006 року ним було укладено із ЗАТ «Страхова група ТАС» договір добровільного страхування наземного транспортного засобу, а 11 серпня 2006 року додаткову угоду №1 до зазначеного договору. Об'єктом договору добровільного страхування був автомобіль MERCEDES-BENZ E 240, 2003 року випуску, оціночною вартістю 217 150 гривень. Строк дії договору було визначено до 31 березня 2007 року.
01 березня 2007 року, він звернувся до Івано-франківського МВ УМВС про заволодіння його автомобілем невідомими особами і 09 березня 2007 року було порушено кримінальну справу, досудове слідство по якій зупинено.
Справа № 22-ц-613/2010 рік. Головуючий у 1 інстанції: Антоняк Т.М. Категорія 25 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.
Зазначений випадок, відповідно до укладеного ним договору добровільного страхування, є страховим, а тому він звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, про те виплату спочатку було затримано а 03.12.2007 року було перераховано 20 941 гривня 58 коп., заборгованість склала 196 208 гривень 42 коп.
Просив стягнути на його користь заборгованість по договору добровільного страхування в сумі 196 208 гривень 42 коп., пеню в сумі 5 077 гривень 70 коп. та судові витрати по справі.
06 квітня 2009 року позивач доповнив свої позовні вимоги і просив стягнути страхове відшкодування та пеню в розмірі 10 591 гривню 17 коп. з Приватного акціонерного товариства (Далі ПАТ) «Страхова група «ТАС» у зв'язку з перейменуванням відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2010 року, позов задоволено частково і стягнуто з відповідача 196 208 гривень 42 коп. страхового відшкодування та судові витрати по справі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ПАТ «Страхова група «ТАС» подало апеляційну скаргу в якій посилається на порушення судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
При укладенні договору, позивач самостійно зазначив дійсну (ринкову) вартість автомобіля, яку заявив як страхову суму 217 150 гривень. Згідно з п.3.2.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» від 10.09 2003 року страхова сума дорівнює дійсній вартості транспортного засобу. В порушення вимог ст. 21 Закону України «Про страхування» страхувальник свідомо подав неправдиві відомості про об'єкт страхування, тому йому може бути відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Позивач свідомо, з метою отримання страхового відшкодування в розмірі більшому ніж дійсна вартість застраховано майна, не повідомив що транспортний засіб не розмитнений і тимчасово ввезений в Україну а звернувся як громадянин України, вказавши дійсну вартість транспортного засобу як розмитненого, вказані відомості стали відомі відповідачу тільки після його викрадення. За обставин подачі об'єктивних даних про транспортний засіб, позивачу могло бути відмовлену у страхуванні. Навіть за таких умов, відповідач виплатив першу частину страхового відшкодування. Посилання в рішенні суду на те, що а в обв'язки позивача входила перевірка відомостей про об'єкт страхування, не ґрунтується на законі і в обов'язки страхувальника, не входить перевірка відомостей про автомобіль перед укладенням договору страхування. Згідно із звітом Національного центру незалежних експертиз, транспортирний засіб на ринку подібних автомобілів в Німеччині становить 79324 гривні 16 коп., висновок про вартість автомобіля, яким керувався суд суперечить, обставинам справи та дійсній вартості транспортного засобу. Договір купівлі-продажу про придбання застрахованого автомобіля за 29900 Євро, не може бути допущений як письмовий доказ, він є довільним, в ньому не співпадають відомості про народження позивача тому він не є належним доказом.
У разі заволодіння транспортним засобом відповідно до п. 11.17 Правил та п. 14.8 Договору, у разі заволодіння застрахованим транспортним засобом, перед отриманням страхового відшкодування , Страхувальник зобов'язаний передати Страховику технічний паспорт і повний комплект ключів від цього транспортного засобу, неможливість виконання цієї умови позивачем повинна бути пояснена . Зазначеної умови договору позивачем не було виконано. Згідно листа Державної митної служби України, застрахований транспортний засіб перебуває на постійному обліку в реєстраційних органах Німеччини і в Україну був ввезений тимчасово а відповідно до п.3, ст. 11 Закону України про порядок ввезення в Україну, товарів та транспортних засобів, транспортні засоби, тимчасово ввезені під письмове зобов'язання про зворотне вивезення, не можуть бути передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків і зборів, передбачених законодавством. За наведених обставин, страхова компанія не має підстав для виплати другої частини відшкодування.
Просять рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові а судові витрати покласти на позивача.
Колегія суддів, вислухавши доповідача. представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається із договору страхування, укладеного між позивачем та відповідачем об'єктом страхування є транспортний засіб, яким страхувальник вправі володіти, користуватись та розпоряджатись вартістю 217 150 гривень. Відповідно до п.11.3.2, при укладенні договору страхування, страхувальник зобов'язаний надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини що мають значення для оцінки страхового ризику. Позивач придбав автомобіль в республіці Німеччина і ввіз його на митну територію України тимчасово, під зобов'язання про зворотне вивезення і зареєстрував його в Калуському МРЕВ ДАІ ГУ-МВС України. На автомобіль було видано свідоцтво про реєстраціє тимчасово до 09.03.2007 року, через відсутність дозволу митниці. Після укладення договору страхування, позивач користувався автомобілем і не здійснював його митне оформлення. Перед укладенням договору страхування транспортного засобу, позивач не повідомив страховій компанії, що він, до врегулювання митних процедур, на території України, не вправі відчужити транспортний засіб. За умовами договору страхування позивач також зобов'язаний вказати дійсну ринкову вартість об'єкту страхування, оскільки зазначені відомості мають суттєве значення для оцінки страхового ризику. Суд першої інстанції в підтвердження обставин вартості застрахованого транспортного засобу, за основу взяв укладений в довільній формі, за межами України, договір купівлі продажу між продавцем і покупцем, який не зареєстрований в установленому порядку як в компетентних органах по місцю його укладення, чи по місцю використання транспортного засобу. Відповідно до поданих суду звітів про оцінку автомобіля, його вартість значно відрізняється від вартості, заявленої позивачем при укладенні договору страхування. Згідно з укладеним між сторонами договором страхування, надання відомостей про об'єкт страхування є обов'язком страхувальника а страховик має право а не обов'язок перевіряти інформацію, подану страхувальником. Зазначений обов'язок страхувальника закріплений в ч.1, п.3, ст. 989 ЦК України. Відповідно до п. 11.3.10 Договору, у разі заволодіння об'єктом страхування, страхувальник, для отримання страхового відшкодування зобов'язаний здійснити відмову від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика, якщо транспортний засіб застрахований на повну вартість. Позивач зазначеної умови договору не виконав, а також не дотримався вимог ст. 11 Закону України «Про порядок ввезення в Україну, митного оформлення й оподаткування речей, товарів та транспортних засобів що ввозиться (пересилаються) громадянами на митну територію України». Наявність такого зобов'язання і його невиконання позивачем є перешкодою для виконання умов п.14.8 Договору, згідно з яким, безпосередньо перед отриманням остаточного відшкодування, Страхувальник зобов'язаний здійснити документальну передачу права власності на втрачений об'єкт.
Згідно з п.3,ч.1, ст. 26 Закону України «Про страхування», в редакції що діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставою для відмови у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей або про факт настання страхового випадку. Зазначені положення врегульовані ч.1, п.3 ст. 991 ЦК України. Невиконання обов'язків страхувальником, які визначені договором і законом, дають підставу страхувальнику, для відмови від здійснення страхової виплати. Невідповідність висновків суду обставинам справи, призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Розглянувши справу, в межах пред'явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307; 309; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» задовольнити, рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова група ТАС» 850 гривень судового збору та 120 гривень збору з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення але може бути оскаржене в касаційному порядку. безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: О.Є. Меленко
Н.С. Стефанів