01 червня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
Головуючої: Вакарук В.М.,
Суддів: Беркій О.Ю., Павлишиної А.Т.
Секретаря: Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Радчанської сільської ради, Тисменицької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення виконкому Тисменицької районної ради, свідоцтва про право власності та визнання права власності на майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 13 квітня 2010 року, -
Рішенням Тисменицького районного суду від 13 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, Радчанської сільської ради, Тисменицької районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення виконкому Тисменицької районної ради від 19.12.1999 року в частині
Справа № 22-ц-1392/10р. Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Категорія 5 Доповідач Вакарук В.М.
визнання права власності на АДРЕСА_1, свідоцтва про право власності від 15.06.1990 року,виданого на їх матір - ОСОБА_8 та визнання права власності на кожного із них по 1/7 його частині.
На дане рішення ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, судом не взято до уваги той факт до спірне будинковолодіння відносилось до категорії ''колгоспний двір'', а 1978 року був переведений у робітничий двір, а тому кожен із членів цього двору -стали його співвласниками в рівних частках. За таких обставин оскаржуване ними рішення районної ради за 1989 рік та видане на його підставі свідоцтво про право власності на їх маму є незаконним, а тому остання не вправі була на користь відповідачки - їх сестри ОСОБА_9 складати заповіт на все майно. Оскільки про своє порушене право дізналися тільки після смерті матері в 2009 році, то вважають що не пропустили строк звернення до суду за захистом свого порушеного права. Тому просили рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення їх позовних вимог та визнати за позивачами права власності на кожного по 1/7 частині спірного будинковолодіння.
В засіданні Апеляційного суду апелянти та їх представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, представники відповідачів вимоги скарги заперечили.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі , звернувшись в суд через 20 років після видачі оскаржуваних ними рішення районної ради та виданого на його підставі свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння, пропустили строк звернення до суду без поважних причин, а тому з цих підстав відмовив у задоволенні їх вимог.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тисменицької районної ради № 233 від 19.12.1989 року визнано право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_8, про що 15.06.1990 року видано їй Радчанською сільською радою свідоцтво про право власності на нього/ а.с.12,43/. 13.03.2009 року ОСОБА_8 померла, залишивши заповіт на все своє майно на дочку - ОСОБА_7
Із матеріалів справи вбачається, що ніхто із позивачів не оспорювали вищезазначений заповіт, однак, оскаржують рішення виконкому Тисменицької районної ради № 233 від 19.12.1989 року та видане на його підставі свідоцтво про право власності на їх матір на спірне будинковолодіння за 1990 рік, зазначаючи про те, що про порушене право дізналися тільки у вересні 2009 року, а оскільки вони були членам колгоспного двору станом на 1977 рік, і, незважаючи на переведення цього двору в 1978 році до типу ''робітничий'' двір, кожен із них претендує на 1/7 його частину.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги їх пояснення з приводу поважності причин порушення ними строку звернення до суду, оскільки з цього приводу ними не представлено суду жодних доказів і вони суперечать встановленим по справі обставинам. Зокрема, із рішення Тисменицького районного суду від 12.04.2006 року, яке вступило в законну силу, вбачається, що суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_8, матері сторін, про визнання такими що втратили право на проживання у спірному будинковолодінні ОСОБА_1 та ОСОБА_10, які не проживали в ньому з 1999 року/а.с.40/. Крім того, позивачами втрачено право на витребування своєї частки в колгоспному дворі після досягнення ними повноліття згідно діючого на той час законодавства.
Таким чином, рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ґрунтується на зібраних по справі доказах, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому з мотивів, наведениях в апеляційній скарзі, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст.307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча: В.М.Вакарук
О.Ю.Беркій
Судді: А.Т.Павлишина