01 червня 2010 року. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Вакарук В.М.
Суддів: Беркій О.Ю., Павлишиної А.Т.
секретаря: Сурмачевської У.С.
розглянувши у відкритому удовому засіданні, справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської РДА про визнання неправомірними дій щодо відмови нарахування і виплати сум соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зобов'язання та виплату цієї допомоги, за апеляційною скаргою начальника Управління праці та соціального захисту населення Городенківської РДА на постанову Городенківського районного суду від 13 січня 2010 року,-
Постановою Городенківського районного суду від 13.01.2010 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Городенківської РДА, визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6-ти років відповідно до ст.15 Закону України ''Про державну допомогу сім'ям з дітьми'' за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, яка обчислюється відповідно до прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого Законом України ''Про Державний бюджет України на 2007 рік'', із врахуванням раніше виплачених їй сум за цей період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Справа № 22-ц-1364/2010 р. Головуючий в 1 інстанції: Ничик Г.І.
Категорія: 57 Суддя-доповідач: Вакарук В.М.
В апеляційній скарзі на дану постанову Управління праці та соціального захисту населення Городенківської РДА посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, вказує на те, що покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Відповідно до ст. 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і спрямування цих видатків визначаються виключно законом про Держаний бюджет України. На 2007 рік розмір такої допомоги було визначено у 90 гривень, на 2008 та 2009 роки- 130 гривень і такі виплати позивачу проведені. Задовольняючи вимоги позивача, суд посилався на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, яким визнані неконституційними положення п.п.12 п.25 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно яких зупинено дію ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням». Однак при цьому суд не врахував, що допомога з приводу якої виник спір відповідачем не призначається; відповідно до ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи за рахунок сплачених страхових внесків.
Апелянт вважає, що підстав для задоволення позову суд не мав; оскаржувану постанову просить скасувати, ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити.
Представник апелянта в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про день та час розгляджу справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка народила сина - ОСОБА_4, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і їй виплачується допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За змістом ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції 2001 р.) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років.
Положенням п.14 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію ч.1 ст.15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»; абз.3 ч.2 ст.56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. У зв'язку з цим рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 наведені положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнані неконституційними. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного Рішення воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України відповідно до вимог ч.2 статті 152 Конституції України.
Отже, з 09.07.2007 р. відновлено дію ч.1 ст. 15, п.3 Розділу VIII Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
За даними відповідача позивачка в 2007 році отримала щомісячну грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:в липні - 129,03 грн.,в серпні- 132,63 грн.,у вересні- 134,34 грн., в жовтні-листопад по 135,35 ГРН.,в грудні - 144,1 грн. , в той час як прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років складав: з 01.04.2007 р. - 463 грн., з 01.10.2007 р. - 470 грн.
Доводи відповідача про те, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, застрахованим особам призначаються та надаються за місцем основної роботи за рахунок сплачених страхових внесків на увагу не заслуговують, оскільки відповідно до постанови КМ України № 32 від 16.01.2007 р. «Питання виплати застрахованим особам допомоги при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку» функції призначення та виплати допомоги з 01.04.2007 р. покладені на органи праці та соціального захисту населення за місцем проживання застрахованих осіб.
Відповідно до вимог ч.2. ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що постанова судом першої інстанції ухвалена з додержанням вимог процесуального законодавства і правильно застосовані норми матеріального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307,308, 314-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу начальника Управління праці та соціального захисту населення Городенківської РДА відхилити, а постанову Городенківського районного суду від 13 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.
Головуючий: В.М. Вакарук
Судді: О.Ю.Беркій
А.Т.Павлишина