27 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/4772/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя Колісник І.І.)
від 09.11.2020
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Кощеєв І.М., Чус О.В.)
від 16.03.2021
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011"
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
про стягнення 8 189,62 грн,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021, у справі № 904/4772/20 позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 8 048,71 грн заборгованості, 92,62 грн 3% річних, 2 089,61 грн судового збору; у решті позовних вимог відмовлено.
30.03.2021 Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021 у справі № 904/4772/20 з викладеним у ній клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження. Скаржник просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Також Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області до касаційної скарги додало заяву про зупинення дії судових рішень, що оскаржуються.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа, що розглядається, є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 2270,00 грн).
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник зазначає, що справа є малозначною, проте підлягає оскарженню за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки відсутній висновок Верховного Суду в аналогічних справах щодо застосування норм Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції від 24.06.2004 №1875-IV у спірних правовідносинах двох суб'єктів господарського права в частині стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги за відсутності відповідного письмового договору.
Вивчивши доводи скаржника щодо наявності підстав для оскарження судових рішень у справі за підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, які фактично були надані. При цьому, суди врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що незважаючи на відсутність цивільно-правових угод між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" та Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, вони фактично є виконавцем та споживачем житлово-комунальних послуг. Отже, навіть за відсутності договору, втім, з належним підтвердженням матеріалами справи факту надання житлово-комунальних послуг споживачу, останній не звільняється від обов'язку їх оплати.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наявна сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо стягнення заборгованості за фактично надані житлово-комунальні послуги без укладення договору (у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17, від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17 та від 10.12.2019 у справі № 907/563/18 з урахуванням фактичних обставин у кожній справі).
Зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, і в цілому до заперечення результату розгляду справи.
Отже, Верховний Суд вважає, що скаржник у касаційній скарзі не довів обґрунтованість питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на конкретні обставини цієї справи та відсутність випадків, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області у справі № 904/4772/20 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 цього Кодексу, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та заяву про зупинення дії судових рішень.
Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини 3 статті 287, пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 904/4772/20 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2021.
2. Касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко