23 квітня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/344/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., при секретарі судового засідання Скороход А.О., розглянувши матеріали справи за заявою
кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", код ЄДРПОУ 32460749, вул. Миру, 14, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
боржник: Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ 00729847, вул. Незалежності, буд. 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580
про відкриття провадження у справі про банкрутство
За участю представників учасників справи: від кредитора: Бойко Т.В., від боржника- Піщенко О.В., Халдай Д.І., присутній Пода.В.В.- арбітражний керуючий;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" звернулось до Господарського суду Чернігівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України у зв'язку з неспроможністю останнього виконати грошові зобов'язання перед кредитором.
Враховуючи, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, була додана заява арбітражного керуючого Поди В.В. про надання згоди на виконання повноважень розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, підготовче засідання суду у даній справі призначено без застосування автоматизованої системи з визначення кандидатури арбітражного керуючого.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 07.04.21 вказана вище заява була прийнята до розгляду з призначенням підготовчого засідання на 19.04.21; запропоновано боржнику надати суду відзив на заяву відповідно до ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства.
До відділу документального забезпечення суду (канцелярії) від боржника 19.04.21 надійшов відзив з додатком, які судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Після оголошеної перерви в судовому засіданні від 19.04.21, 22.04.21 від кредитора надійшли письмові пояснення (б/н від 21.04.21) з додатком, які судом залучено до матеріалів справи та прийнято до розгляду.
Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Кредитор-Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" зареєстроване в якості юридичної особи 02.04.2003, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10621200000000331.
Боржник-Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України зареєстроване в якості юридичної особи 12.05.1992 року, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 10541200000000104.
Згідно п. 1.1. статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України останнє засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.
Згідно змісту заяви, боржник має кредиторську заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" в сумі 9581305,54 грн, згідно наказів Господарського суду Чернігівської області про примусове виконання рішення суду: від 01.11.2016 року по справі №927/704/16; від 24.04.2017 року по справі №927/253/17; від 14.11.2016 року по справі №927/885/16; від 02.11.2016 року по справі №927/705/16; від 04.11.2016 року по справі №927/886/19.
На виконання вищезазначених наказів Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкрито виконавчі провадження АСВП№53553041 від 14.03.2017; АСВП№52898847 від 15.11.2016 року; АСВП№52896260 від 15.11.2016 року; АСВП №52900232 від 15.11.2016 року; АСВП№53886214 від 05.05.2017 року, у відповідності до п.7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2016 року №45 та частиною третьою ст. 4 Закону України від 05.06.2012 за №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» направлені до Державної казначейської служби.
Відповідно до наявного в матеріалах справи листа (№5-06-06/13438 від 06.08.2019) Державна казначейська служба України на адвокатський запит повідомила наступне. На виконанні у Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» обліковуються накази Господарського суду Чернігівської області по справам № 927/886/16, № 927/705/16, №927/704/16, №927/885/16, №927/253/17 про стягнення коштів на користь TOB «ОЛІМП-С». Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» судові накази відносяться до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми. Абзацом другим підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством за черговістю надходження судових рішень до органів казначейства. При цьому строки виконання судових рішень за бюджетною програмою залежать від суми коштів, встановлених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» на поточний рік за бюджетною програмою передбачено 600,00 млн грн. Станом на теперішній час за бюджетою програмою в поточному році казначейством виконано виконавчих документів на суму 348,95 грн, які відносяться до першої черги погашення заборгованості. Станом на сьогодні за бюджетною програмою в казначействі обліковується виконавчих документів на суму близько 510,06 млн грн, які відносяться до першої групи погашення заборгованості, 50,52 млн грн, які відносяться до другої черги погашення заборгованості та 3845,25 млн грн, які відносяться до другої черги погашення заборгованості. Враховуючи викладене вище, встановленого законом коштів недостатньо для здійснення у 2019 році погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми за всіма гарантованими державою судовими рішеннями. Таким чином, питання щодо виконання рішень господарського суду Чернігівської області на підставі судових наказів за рахунок коштів бюджетної програми розглянеться казначейством тільки після погашення заборгованості по першій та другій чергах.
Посилаючись на приписи ст. 1, 2, 4, Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ст. 546, 548 ЦК України, ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, боржник вважає, що заявлені ініціюючим кредитором боргові зобов'язання боржника є забезпеченими гарантією держави. Відповідно до викладених боржником у відзиві пояснень, на день звернення кредитора до суду в даній справі держава вже взяла на себе безальтернативний обов'язок погасити заборгованість боржника перед ініціюючим кредитором. Вищенаведені норми не передбачають можливості відмови держави погасити борг державного підприємства, поряд з цим встановлюють компенсацію стягувачу за порушення строків перерахування коштів. Отже ДП «Дослідне господарство «Івцівці» Миронівського інституту ім. М.В. Ремесла НААН України» не несе прямих матеріальних зобов'язань перед Кредитором, а тому провадження про банкрутство має бути закрите на підставі ч.8 ст.90 Кодексу України з процедур банкрутства. Зазначає, що до аналогічних висновків дійшов Господарський суд Чернігівської обл у справі №927/856/17, зазначивши у своєму рішенні від 13.10.2017 року, що ДП «Дослідне господарство «Івцівці» Миронівського інституту ім. М.В. Ремесла НААН України» не може бути визнане банкрутом по вимогам кредитора ТОВ «Олімп-С» у зв'язку з вижчезазначеними обставинами і дані підстави на даний час не змінилися.
Крім того, боржник вказує, що відповідно до Статуту ДП «Дослідне господарство «Івцівці» Миронівського інституту ім. М.В. Ремесла НААН України» частка держави у власності становить 100%, отже у справах про банкрутство діють процедурні особливості передбачені ст. 96 КУзПБ, які кредитором не було дотримано в частині форми заяви про відкриття провадження у справи про банкрутство зокрема та вимог у цілому, оскільки не залучено до розгляду представників органу, уповноваженого управляти державним майном, а у розрізі даної справи це Національна академія аграрних наук України, що виключає можливість застосування державних гарантій запобігання банкрутства державного підприємства. В судовому засіданні представник боржника також звернув увагу, що розмір кредиторських вимог є меншим від вказаної у заяві кредитором.
Кредитор у наданих до суду поясненнях щодо викладених у відзиві боржника доводів заперечив, зазначивши наступне. По-перше, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено таких підстав для закриття провадження, як виконання судових рішень у порядку до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; оскільки приписи ст. 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не регулюють процедуру банкрутства державних підприємств, а отже не підлягає застосуванню. Натомість ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків. Отже, вказує кредитор, норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають можливість банкрутства державних підприємств, але з урахуванням особливостей. З огляду на відзив боржника, останній виключає можливість банкрутства державних підприємств, що протирічить положенням Кодексу України з процедур банкрутства. Боржник не надав до Господарського суду Чернігівської області допустимих доказів про надання останньому державних гарантій у відповідності до ст. 17 Бюджетного кодексу України. Отже посилання боржника на існування державних гарантій без надання документів передбачених ст. 17 Бюджетного кодексу України є безпідставними.
По-друге, зазначив кредитор, посилання боржника на підстави закриття провадження про банкрутство останнього встановлених ухвалою Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/856/17 від 13.10.2017 року є помилковим, так як на той час кредитор звертався до Господарського суду Чернігівської області із заявою про банкрутство боржника в порядку визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На даний час Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність, а отже і підстави, які були вказані в ухвалі Господарського суду Чернігівської області у справі № 927/856/17 від 13.10.2017 року не можуть братися до уваги при розгляді даної справи. Положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та положення Кодексу України з процедур банкрутства не є ідентичними, що також виключає можливість застосувати аналогічні підстави для закриття справи про банкрутство.
По-третє, зазначив кредитор, що подана ним заява повністю відповідає вимогам ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, у свою чергу, ні положеннями ст. 34 ні іншими статтями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено обов'язковості зазначення у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство уповноваженого органу управління державним майном. Отже такі доводи боржника є надуманими та не відповідають діючому законодавству України.
Зазначив, що у відповідності до долучених до заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, надано виконавчі листи, в яких боржником зазначено саме державне підприємство, а не державу. Такі докази свідчать про те, що саме боржник зобов'язаний виконати судове рішення, а не держава. Також Державна казначейська служба України у своїх листах зазначає, що знаходження наказів на виконанні у Казначействі за рахунок Програми не забороняє боржнику самостійно безпосередньо вживати заходів щодо погашення заборгованості.
Суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 13.10.2017 року у порушенні провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України" відмовлено на підставі ч.7 ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності п.2 прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
За приписами п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Приписами ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків.
Так, зазначеною нормою встановлено, що Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади (ч.2).
Органи виконавчої влади приймають рішення щодо:
доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам;
розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань;
проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації;
доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації (ч.3).
Державні підприємства та підприємства, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, подають на розгляд кредиторів план санації, погоджений з органом (суб'єктом), уповноваженим управляти державним майном (ч.4).
Відкриття провадження у справі про банкрутство за заявою боржника не є підставою для припинення повноважень органу, уповноваженого управляти майном боржника, щодо управління відповідним об'єктом державної власності (ч.6).
У разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства (ч.7).
У разі відкриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном (ч.8).
Копії судових рішень у провадженнях у справах про банкрутство державних підприємств або підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків або на балансі яких перебувають об'єкти державної власності, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшли до статутних капіталів цих підприємств, крім інших учасників, надсилаються органу, уповноваженому управляти державним майном (ч.13).
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.04.21 по справі №910/8901/16 зазначено, що юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном (ч. 2 ст.96 ЦК). За загальним правилом, неможливість боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами після настання встановленого строку виконання, у тому числі за рахунок свого майна, є підставою для застосування механізмів, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Натомість у випадках, коли закон встановлює виключення із цього загального правила щодо окремих юридичних осіб і запроваджує заборони примусової реалізації їх майна, то тоді мають бути встановлені й додаткові механізми захисту прав кредиторів таких юридичних осіб - боржників. Одним з них і є Закон "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Встановлення додаткових механізмів захисту державних підприємств не є підставою за Цивільним Кодексом України для припинення зобов'язання. Так, загальним зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України). Цивільним Кодексом України передбачені такі підстави припинення зобов'язань, зокрема: припинення зобов'язання виконанням (ст. 599 ЦК України); припинення зобов'язання передаванням відступного (ст. 600 ЦК України); припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦК України); припинення зобов'язання зарахуванням у разі зміни кредитора (ст. 603 ЦК України); припинення зобов'язання за домовленістю сторін (ст. 604 ЦК України); припинення зобов'язання прощенням боргу (ст. 605 ЦК України); припинення зобов'язання поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК України); припинення зобов'язання неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК України); припинення зобов'язання смертю фізичної особи (ст. 608 ЦК України); припинення зобов'язання ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України).
Спеціальні норми ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони у застосуванні до державного підприємства процедури банкрутства.
Крім того, принцип обов'язковості судових рішень встановлений як в Конституції України (ст.129-1), так і в ГПК України (ст.ст. 2, 18).
Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення п.1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Відповідно викладеної в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020р. у справі №910/17317/17 позиції, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган, відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Держава є гарантом забезпечення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, зокрема, щодо стягнення з державного органу коштів, і вчинення відповідних заходів щодо забезпечення належного фактичного виконання такого рішення покладається на державний орган - Державну виконавчу службу.
Разом з тим, відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Стаття 13 Конвенції визначає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Сокур проти України" (пункти 32, 34, 36) ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції нагадавши, що принципове питання, яке має бути досліджене, полягає у тому, чи є держава відповідальною за затримку у три роки з виконанням згаданого рішення та чи були обмеження, що перешкоджали виконанню, передбачені законом та покликані на дотримання балансу між інтересами держави і правами фізичних осіб. Суд зазначив, що українське законодавство передбачає дві ситуації, коли виконавче провадження щодо державного підприємства може бути зупинене на невизначений період, без будь-якої можливості для стягувачів оскаржити зупинення чи отримати відшкодування за затримку. По-перше, це провадження у справі про банкрутство. Так, суд може заборонити стягнення усіх боргів з боржника, і останній отримує імунітет від відповідальності за затримки у виконанні своїх зобов'язань за тривалість цих проваджень. По-друге, є заборона на відчуження майна державних підприємств для виплати їх заборгованостей. За цих обставин Суд вирішив, що затримкою близько трьох років з виконанням рішення у справі заявника державні органи позбавили положення пункту 1 статті 6 Конвенції усього практичного ефекту. Суд вирішив, що Уряд не надав достатнього обґрунтування цій затримці.
Таким чином, суд відхиляє заперечення боржника з підстав викладених вище.
За змістом ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України;
кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника;
неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність можливості боржника виконати грошові зобов'язання, строк яких настав; підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити існуючу заборгованість боржник не надав.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті провадження у справі.
Так, з матеріалів справи вбачається, а саме копій наказів Господарського суду Чернігівської області про примусове виконання рішення суду: від 01.11.2016 року по справі №927/704/16; від 24.04.2017 року по справі №927/253/17; від 14.11.2016 року по справі №927/885/16; від 02.11.2016 року по справі №927/705/16; від 04.11.2016 року по справі №927/886/19, заборгованість боржника перед кредитором складає 8908901,47 грн.
Отже, загальний розмір заборгованості становить 8908901,47 грн. Заборгованість боржника перед кредитором до цього часу не погашена. Судом визнаються зазначені грошові вимоги кредитора до боржника. У свою чергу, у визнанні решти грошових вимог кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", у сумі 672404,07 грн суд відмовляє з підстав їх необгрунтованості.
У підготовчому засіданні господарським судом не було встановлено підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України"; натомість наявні в матеріалах справи документи свідчать про неможливість боржника виконати грошові зобов'язання, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 8 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема про призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати.
Суд зазначає, що з 17 жовтня 2020 року набули чинності зміни, які внесені до Кодексу України з процедур банкрутства Законом № 686-ІХ від 05 червня 2020 року.
Згідно пункту 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною 2 статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
Звертаючись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С" просило, серед іншого, обов'язки розпорядника майна покласти на арбітражного керуючого Поду В.В., про що було подано відповідну заяву останнього (з повідомленням про те, що він не належить до жодної категорії осіб, зазначених у ч. 3 ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства).
З урахуванням наведених вище положень п. 21 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, а також враховуючи відсутність підстав для відхилення кандидатури, суд вважає за можливе розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича.
Положеннями ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду.
Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів заяви, при зверненні до Господарського суду Чернігівської області на депозитний рахунок Господарського суду Чернігівської області кредитором грошові кошти авансовано не було. У свою чергу, відповідно до наданого примірника Договору авансування винагороди арбітражного керуючого від 24.03.21, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛІМП-С», з однієї сторони, та арбітражним керуючим Подою В.В., з другої сторони, укладено договір, за умовами якого кредитор зобов'язується здійснити авансування винагороди арбітражному керуючому в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за три місяці виконання повноважень розпорядника майна, а арбітражний керуючий зобов'язується виконувати обов'язки розпорядника майна у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України".
Відсутність авансування на депозитний рахунок суду та наявність угоди суд приймає як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, що узгоджується з позицією, викладеною Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 19.11.2020р. у справі № 910/726/20.
У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі (абз.7 ч.2 ст.30 Кодексу).
Боржником не було надано відомостей про середньомісячну заробітну плату керівника за останні дванадцять місяців його роботи, а тому враховуючи наведені вище приписи ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає за необхідне встановити основну грошову винагороду арбітражного керуючого Поду В.В. за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором) на умовах Договору авансування винагороди арбітражного керуючого від 24.03.21 (а.с.25-26).
Вимога кредитора щодо стягнення з боржника витрат на оплату судового збору в сумі 22 700,00 грн. та 54 000,00 грн. витрат на авансування винагороди арбітражного керуючого судом відхиляється, оскільки згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 61, 64) такі витрати задовольняються в першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника.
Відповідно до ч. 7 ст. 96 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства.
У даній справі боржником є Державне підприємство "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України.
Згідно п. 1.1. статуту Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України останнє засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України, як органу управління державним майном.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне до участі у даній справі залучити Національну академію аграрних наук України, як орган, уповноважений управляти державним майном.
Керуючись ст. 1, 28, 30, 34, 39, 96, п. 2-1 розділу "Прикінцеві та Перехідні положення" Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Відкрити провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України, (код ЄДРПОУ 00729847, вул. Незалежності, буд. 3а, с. Івківці, Прилуцький район, Чернігівська область, 17580).
2.Залучити до участі у справі №927/344/21 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Івківці" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України - Національну академію аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка (Суворова), 9) як орган уповноважений управляти майном боржника.
3.Визнати грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", (код ЄДРПОУ 32460749) у сумі 8908901,47 грн та 22700,00 грн судового збору.
4.У визнанні решти грошових вимог кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С", у сумі 672404,07 грн відмовити.
5.Ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів.
6.Ввести процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів.
7.Призначити розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Поду Вячеслава Володимировича (ід. код НОМЕР_1 , свідоцтво №886, видано Міністерством Юстиції України 23.04.2013, адреса для листування: вул. Толстого, 154, м. Чернігів, 14000, ел. адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
8.Встановити розпоряднику майна Поді В.В. грошову винагороду в розмірі трьох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним своїх повноважень у перші три місяці за рахунок коштів кредитора-Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМП-С").
9.У разі якщо процедура триває більше трьох місяців, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
10.Зобов'язати розпорядника майна надати суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів до 01.06.2021.
11.Строк проведення розпорядником майна інвентаризації майна встановити до 07.06.2021.
12.Попереднє засідання суду призначити на 30.06.2021 о 10:00. Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Чернігівської області за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 20, зал судових засідань №301.
13.Оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство на офіційному вебпорталі судової влади України, текст якого додається.
14.Копії даної ухвали надіслати: кредитору, боржнику, арбітражному керуючому Поді В.В., Національній академії аграрних наук України (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка (Суворова), 9, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2), Прилуцькому міськрайонному суду (inbox@pr.cn.court.gov.ua., вул. Котляревського, 62, м.Прилуки, Чернігівська область, 17500), Прилуцький міськрайонний відділ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Олександра Пушкіна, будинок 73, ел. адреса: info@pr.cn.dvs.gov.ua), Центру надання адміністративних послуг Прилуцької районної державної адміністрації (17500 Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 20), сектору з питань банкрутства у Чернігівській області відділу банкрутства Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (bankrutstvo@cn.minjust.gov.ua, проспект Миру, 43, к.215, м. Чернігів, 14005).
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений та підписаний 28.04.21.
Суддя М.В. Фесюра
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/