28 квітня 2021 року Справа № 915/266/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали заяви про забезпечення
Позову Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД»,
юридична адреса: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 19-21 А; код ЄДРПОУ: 25394566,
про: стягнення 9 497 209,84 грн
Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» звернулось до Господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 26.02.2021 до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА», в якому просить стягнути з відповідача на свою користь збитки у розмірі 7 502 907,42 грн; штраф у розмірі 1 762 736,00 грн; пеню у розмірі 231 566,42 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА» порушило зобов'язання за договором № 60417554 09.07.2020 щодо поставки до 30.11.2020 всього об'єму товару, що зумовлює настання для нього правових наслідків, передбачених договором № 60417554 09.07.2020 (п.7.3.1) та законодавством, а саме: зобов'язання зі сплати пені, штрафу, відшкодування збитків. Зазначає, що в результаті невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА» своїх зобов'язань за договором та недопоставки товару в кількості 1000 метричних тон ДП «САНТРЕЙД» було завдано збитків на суму 7502907,42 грн., у зв'язку з придбанням позивачем товару у інших постачальників для заміщенням нестачі товару за більш високою ціною
Разом з позовною заявою Дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «САНТРЕЙД» до суду було подано заяву про забезпечення позову б/н від 26.02.2021, в якій останній просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо рухомого та нерухомого майна, яке належить ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА» на наступні об'єкти:
1) нерухоме майно:
- будівля олійниці А; майстерня Б; будівля мікромельниці В; технічний склад Г; продуктовий склад Д; будівля магазину Е; будівля охорони 3; гаражи літ.Ж,Ж1,К,0,П,Р; котельня Б1; вагова Л; склади літ.М,Т,Х; адмінбудівля У; будівля Ш, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Перемоги, буд. 102 б (реєстраційний номер майна- 31362075);
- центральна контора літ.А, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р., с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Перемоги, буд. 102 (реєстраційний номер майна - 31340252);
- будівля вагової літ.А, майстерня літ.Б, зерновий склад літ.В, зерновий склад літ.Г, склад літ.Д., що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Орденоносна, буд. 30 (реєстраційний номер майна - 31353442);
- бурякосховище літ.А, склад літ.Б, склад літ.Д, склад літ.Е, коровники літ.В,Г,Ж,3, бойня літ.К, кормоцех літ.Л, майстерня літ.М, будівля літ.Н, будівля літ.О, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р., с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Садова, буд. 80 (реєстраційний номер майна - 31361398);
- будинок механізаторів літ.А, склад літ.Б, їдальня літ.В, майстерня літ.Г, операторська літ.Д, склад ПММ літ.Е, душ літ.Ж, пультовка літ.З, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський р., с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Садова, буд. 82 (реєстраційний номер майна- 31353621);
- будівля механізатора літ.А, будівля майстерні літ.Б, навіс літ.В, склад літ.Г, склад літ.Д, будівля літ.Е, душ літ.Ж, навіс літ.З, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Великобілозерський район, с. Велика Білозерка (частина 4 села) Червона с/рада, вул. Орденоносна, буд. 32 (реєстраційний номер майна - 34197911);
2) рухоме майно:
- Renault duster, 2020, білий легковий універсал-b;
- Ас ас-g с41r13-сс, 2016, чорний вантажний самоскид;
- Паз 32051, 2003, білий автобус автобус-d;
- Lada largus, 2017, сірий вантажний фургон малотонажний- b;
- Renault duster, 2017, сірий легковий універсал- b.
В обгрунтування необхідності забезпечення позову посилається на наступне:
- сума, яка підлягає стягненню у випадку задоволення позовних вимог є значною, зокрема, суттєво перевищує розмір статутного капіталу ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА» (559 685,00 грн.);
- з відкритих даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень (справа № 335/2327/20) відомо, у провадженні СУ ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 12019080340000356 від 30.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 206-2, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України за фактом рейдерських захоплень аграрних підприємств серед яких є ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА»;
- відповідач ухиляється від взятих на себе зобов'язань за договором № 60417554 09.07.2020.
Розглянувши зазначену заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно змісту цієї норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.
Сума арештованих коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі N 381/4019/18.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі N 753/22860/17.
Згідно ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вбачається з поданої до суду заяви Дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями "САНТРЕЙД" фактично необхідність вжиття заходів забезпечення позову викликана власними припущеннями позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав позивача, та можливість настання негативних наслідків, які суттєво позначаться на його інтересах.
Посилання позивача Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" па перевищення суми заборгованості розміру статутного капіталу відповідача, на кримінальне провадження № 12019080340000356 від 30.08.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 206-2, ч.2 ст. 190, ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, не є належним та допустимим доказом ймовірного ухилення відповідача від виконання рішення у даній справі, в разі задоволення позову, чи доказом того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.
Також посилання позивача Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНТРЕЙД" на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за спірним договором як на підставу для забезпечення позову у даній справі, судом не приймається до уваги, оскільки такі обставини є підставою позову у даній справі, а факт ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Більш того, заявником не зазначено в заяві та не надано до неї відповідних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача грошових коштів у розмірі заявленої до стягнення суми (доказів витрачання коштів, реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації, доказів які б свідчили про ліквідацію відповідача тощо), а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті та не забезпечує збалансованість інтересів сторін.
Дослідивши заяву, здійснивши оцінку доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову б/н від 26.02.2021 не містить достатніх мотивів, посилань на докази та самих доказів, на підставі яких суд міг би визначити доцільність та необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію прав здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо рухомого та нерухомого майна, яке належить ТОВ «АГРОФІРМА ІМЕНІ А.СУВОРОВА», а сам захід забезпечення позову не забезпечує збалансованості інтересів сторін.
Керуючись ст. ст. 136-137, 140, 232-235 ГПК України, - суддя
У задоволенні заяви б/н від 26.02.2021 Дочірнього підприємства з іноземною інвестицією "САНРЕЙД" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалу складено та підписано 28 квітня 2021 року.
Суддя Н.О. Семенчук