Справа № 473/750/21
іменем України
"26" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді - Ротар М.М., при секретарі Пащенко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом
встановив
в березні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначив, що він відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку крім нього значиться зареєстрованим ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що відповідач в добровільному порядку не бажає знятися з реєстраційного обліку, при цьому він не користується будинком, місце проживання не відоме, позивач просив позов задовольнити усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим будинком.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 09.03.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 02.04.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначена до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, на адресу суду надіслав заяву, про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.
Відповідно до п. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку відповідно до довідки №53 від 02.02.2021 року та довідки №259.04.07 від 16.03.2021 року про реєстрацію місця проживання, виданої Прибужанівською сільською радою Вознесенського району Миколаївської області, значиться зареєстрованим відповідач ОСОБА_2 з 06.02.2007 року.
Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні, реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
За правилами ст.16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст. 316,317,319,321 ЦК України ).
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16,386,391 ЦК України.
Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст. 379, 382 ЦК України).
Згідно зі ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статті 150, 156 ЖК України передбачають, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Так в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прописаний в житловому будинку АДРЕСА_1 з 06.02.2007 року.
Відповідач ОСОБА_2 не проживає в вказаному будинку з дня реєстрації, тобто з 2007 року, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання.
При ухваленні рішення, суд враховує те, що позивач обґрунтовував свої позовні вимоги вказаними вище обставинами та вірно посилалася як на підставу позову на положення ст. 391 ЦК України, а відповідач, в свою чергу, не довів протилежного.
За такого, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 89, 263-265, 273, 280-283 ЦПК України, суд
ухвалив
позов - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: М.М. Ротар