Справа № 473/890/21
іменем України
(ДОДАТКОВЕ)
"26" квітня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді - Старжинської О.Є., при секретарі судового засідання - Ніколаєнко Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської областівід 09.04.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволено. Визнано виконавчий напис від 01.02.2021 року №17037 вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в сумі 18087,25 грн. таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з ТОВ «Росвен Інвест Україна» (код ЄДРПОУ 37616221, м.Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6) на користь ОСОБА_1 , ідент номер НОМЕР_1 понесені судові витрати по справі по оплаті судового збору в сумі 1362 грн (одна тисяча триста шістдесят дві гривні).
Позивачем ОСОБА_1 08.04.2021 року (а.с. 32) до суду подано заяву про те, що ним понесені судові витрати з наданням професійної правничої допомоги та докази на підтвердження розміру витрат будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
14.04.2021 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі з вимогою відшкодувати судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9900 грн з долученням до цієї заяви копії договору про надання правничої допомоги від 02.03.2021 року, рахунку на оплату №1 від 14.04.2021 року наданої правничої допомоги, звіту про обсяг наданих послуг адвокатом Андруховим М.І.
В судове засідання представники учасників справи не з'явилися.
Враховуючи неявку учасників справи, суд розглянув питання про розподіл судових витрат в порядку ст. 270 ч.4 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
При прийнятті рішення, судом не здійснено розподіл судових витрат.
Щодо понесення судових витрат, позивачем ОСОБА_1 заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та надання доказів на підтвердження розміру витрат в строк, передбачений ст. 141 ч.8 ЦПК України.
Позивачем ОСОБА_1 надані докази понесення ним судових витрат на правову допомогу в сумі 9900 грн., рахунок на оплату №1 від 14.04.2021 року правничої допомоги згідно копії договору про надання правової допомоги від 02.03.2021 року, копія договору про надання правової допомоги від 02.03.2021 року, звіт про обсяг наданих послуг адвокатом Андруховим М.І.
У відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються на позивача.
Частиною 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Згідно ч.ч. 3,4 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз вищезазначених положень ЦПК України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.
Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Досліджуючи надані позивачем документи, судом встановлено, що згідно Договору про надання правничої допомоги від 02.03.2021 року, Додатку 1 до договору сторони домовились, що плата за надані адвокатом послуги встановлюється відповідно до виставлених останнім актів наданих послуг, згідно переліку послуг зазначених у Додатках, що є невід'ємною частиною даного договору п.5.1.
Відповідно до звіту про обсяг наданих послуг згідно договору від 02.03.2021 року про надання правничої допомоги зазначається перелік наданих послуг (всього 8) та кількість витрачених годин (всього 9 год.) та вказується у Додатку 1 до цього договору, що розмір гонорару адвоката за ці послуги складає 9900 грн. Позивачем ОСОБА_1 сплачено 9900 грн за надання правничої допомоги, що підтверджується рахунком на оплату №1 від 14.04.2021 року.
Суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9900 грн не доведені через те, що ці витрати були фактичними і неминучими.
Так, предметом позовної заяви було визнання виконавчого напису вчиненого нотаріусом таким, що не підлягає виконанню, тому при підготовці позову адвокатом мали з'ясовуватися питання шляхом направлення відповідних запитів до приватного нотаріуса, який такий напис вчинив, але наразі адвокат таких послуг позивачу не надавав, що підтверджується відсутністю звернень адвоката до нотаріуса, а письмові докази надані приватним виконавцем на звернення самого позивача ОСОБА_1 .
Надані адвокатом Андруховим М.І. наступні послуги:
- досудова підготовка документів, що включає в себе підготовку заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;
- юридичний аналіз отриманих документів від приватного виконавця;
- юридична оцінка та консультування клієнта щодо наслідків відкриття виконавчого провадження, правомірної поведінки та способів захисту у виконавчому провадженні,
жодного відношення до розгляду позову про визнання виконавчого напису вчиненого нотаріусом таким, що не підлягає виконанню відношення не мають, та й сам позивач у цих питаннях потреби не мав, оскільки він є головним державним виконавцем Вознесенського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса).
Крім того, в самому договорі про надання правничої допомоги від 02.03.2021 року не зазначено посилання на судову справу, у якій надається правнича допомога, вартість наданих послуг за ведення судової справи (почасова оплата, фіксована) і лише в Додатку 1 до цього договору від 14.04.2021 року зазначено, що розмір гонорару адвоката за надання послуг є фіксованим і складає 9900 грн і також не зазначено по якій конкретно судовій справі.
Таким чином, позивачем не надано доказів, що понесені ним судові витрати на оплату правничої допомоги мають відношення саме до справи №473/890/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Росвен Інвест Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Табінський Олег Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а тому в задоволенні заяви про стягнення цих витрат слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 9900 грн - відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з часу виготовлення рішення суду - 09.04.2021 року.
Суддя Старжинська О.Є.