Справа №127/3835/17
Провадження №1-і/127/2/21
26 квітня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 32 клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК). Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2016 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становило 116000 грн. Зазначена застава була сплачена. Після цього обвинувачений ОСОБА_5 в судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим ухвалою від 13.08.2018 оголошений розшук останнього.
Прокурор в судовому засіданні своє клопотання підтримав з підстав, викладених у ньому. Зауважив, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, чинити тиск на потерпілого та свідків кримінального провадження, вчиняти нові кримінальні правопорушення. При цьому зазначив, що більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_5 не погодився з доводами прокурора. Звернув увагу суду, що потерпілий у його кримінальному провадженні тривалий час перебуває у розшуку. Зауважив, що він не визнає винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Також повідомив суду, що в нього на утриманні перебуває малолітня дитина, а тому заперечив проти задоволення клопотання прокурора.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 - заперечив проти обрання його підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що матеріали кримінального провадження містять відомості про наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання та малолітньої дитини на утриманні. Зауважив, що його підзахисний не з'являвся в судові засідання з поважних причин, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до ОСОБА_5 більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт в нічну пору доби.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
23.04.2020 набрав чинності Закон України від 13.04.2020 № 558-IX «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 558-IX).
Зазначеним Законом № 558-IX пункт 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) викладено у новій редакції та встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.
Абзацам шостим пункту 1 Закону № 558-IX регламентовано, що у разі неможливості у визначений КПК строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
11.03.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (далі - Постанова № 211), відповідно до пункту 1 якої з 12 березня до 3 квітня 2020 встановлено на усій території України карантин, дію якого було неодноразово продовжено. Зокрема, востаннє строк дії карантину було продовжено постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 № 104 до 30.04.2021.
З огляду на викладене, зважаючи на неможливість розгляду клопотання прокурора головуючим суддею у кримінальному провадженні, за наявності необхідності виконання приписів статті 331 КПК щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за можливе розглянути клопотання прокурора іншим суддею.
Вирішуючи питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує таке.
Згідно з частиною першою статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що в ирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Вищезазначені вимоги чинного кримінально-процесуального законодавства щодо форми та порядку звернення до суду з відповідним клопотанням, а також щодо його вручення обвинуваченому стороною обвинувачення були дотримані.
Вирішуючи питання щодо доцільності застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу, суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як убачається зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини першої статі 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний час з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами не завершені, а тому вирішення зазначеного питання на даній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
В судовому засіданні встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 23.12.2016 до ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 80 мінімальних заробітних плат, що становило 116000 грн. Зазначена застава 12.01.2017 була сплачена.
В подальшому, в судове засідання, яке було призначено на 16.00 год. 18.05.2017 обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився, у зв'язку з чим до останнього був застосований привід через органи внутрішніх справ. Проте зазначений привід виконаний не був.
Суд своєю ухвалою від 25.05.2017 задовольнив клопотання прокурора та оголосив обвинуваченого ОСОБА_5 у розшук, надавши дозвіл на його затримання з метою приводу в судове засідання для вирішення питання про обрання до останнього запобіжного заходу.
09.08.2018 на адресу суду надійшло клопотання прокурора про дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У зв'язку з наведеним ухвалою суду від 09.08.2018 було відновлене судове провадження та ухвалою від 13.08.2018 зазначене клопотання прокурора задоволене.
25.04.2021 обвинувачений ОСОБА_5 був затриманий на виконання відповідного судового рішення.
Сторона захисту, заперечуючи проти клопотання прокурора, послалась на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився в судові засідання з поважних причин. При цьому суд враховує, що поважність таких причин суду повідомлена не була, відповідне документальне підтвердження надане також не надане.
Заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, обвинувачений посилався на те, що йому не було відомо про судові виклики, тому він і не міг з'явитись до суду. Оцінюючи зазначені доводи обвинуваченого, суд враховує, що до останнього в судовому порядку застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативного запобіжного заходу - застави. Як суд зазначив вище, у зв'язку зі сплатою застави обвинувачений був звільнений з-під варти. Суд також вважає за доцільне зауважити, що в ухвалі слідчого судді про застосування запобіжного заходу зазначено, що у разі внесення застави ОСОБА_5 має бути звільнений з-під варти з покладенням на нього ряду обов'язків, у тому числі й прибувати до суду за першою ж вимогою. Слід також зауважити, що з матеріалів кримінального провадження випливає, що рішення про оголошення обвинуваченого ОСОБА_5 у розшук судом прийняте вже після призначення кримінального провадження до судового розгляду. Тобто підготовче судове засідання у кримінальному провадженні було проведено за участю обвинуваченого і обвинувачений про час та місце проведення судового розгляду кримінального провадження, як слідує з матеріалів справи, був обізнаний. Саме тому твердження обвинуваченого щодо його необізнаності про судові засідання суд оцінює критично і суд дійшов до переконання, що в судовому засіданні була підтверджена наявність ризику, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду.
Посилання сторони захисту на те, що на утриманні в обвинуваченого перебуває малолітня дитина, суд оцінює критично, оскільки відповідне документальне підтвердження суду не надане.
Також суду не були надані відомості, які б свідчили, що ОСОБА_5 не може перебувати під вартою з об'єктивних причин, у тому числі й за станом його здоров'я. Натомість суд приймає до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину. Суд також враховує, що на даний час судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) не завершене. Тому з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з приписами пункту 3 частини четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки до ОСОБА_5 вже був обираний альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, проте обвинуваченим вимоги зазначеного запобіжного заходу (застави) порушені.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто з 26.04.2021 до 23.59 год. 24.06.2021.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: