Справа № 161/6490/21
Провадження № 3/161/2652/21
26 квітня 2021 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі потерпілої - ОСОБА_1 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Луцьку Волинської обл., громадянин України, із середньою-спеціальною освітою, розлучений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року притягався, востаннє : постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.02.2021 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - визнано винним та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн., не працює, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
08.04.2021 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 688560 від 24.03.2021 року, відповідно до якого ОСОБА_2 , систематично вчиняє домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 , а саме: ображає, обзиває, погрожує фізичною розправою та поводить себе неадекватно. Вказані дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнав та пояснив суду, що потерпіло свідомо провокує конфлікти та викликає працівників поліції для оформлення адміністративних матеріалів, оскільки у них існує спір з приводу порядку його участі у вихованні та спілкуванні з їх спільною дитиною. Аналогічна ситуація мала місце й 17.03.2021 року, що послугувало підставою для звернення ОСОБА_1 до поліції із заявою. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративно правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила суду, що 17.03.2021 року її колишній чоловік ОСОБА_2 протягом усього дня переслідував її, дзвонив під різними приводами, в ході чого обзивав нецензурною лайкою, писав їй образливі повідомлення. Вважає, що дії ОСОБА_2 спрямовані на заподіяння фізичного та психологічного насильства та жодним чином не пов'язані зі спором щодо порядку його участі у вихованні та спілкуванні з їх спільною дитиною, якого, на її переконання, у них взагалі не існує.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступних висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Статтею 62 Конституції України імперативно визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності із ст. 9 КУпАП адміністративним проступком визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення було надано наступні докази, а саме: рапорт ст. інспектора СП ВП Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. капітана поліції Климчук Л. про реєстрацію заяви ОСОБА_1 від 17.03.2021 року за ознаками вчинення відносно неї домашнього насиьства (а.с. 3); рапорт чергового Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. (Турчик) від 17.03.2021 року про отримання звернення інформаційного характеру від ОСОБА_1 (а.с. 4); заяву потерпілої ОСОБА_1 від 17.03.2021 року (а.с. 5-7); скрін листування із мобільного пристрою (а.с. 10-17); відеозапис (а.с. 18).
Однак, вищевказані докази суд не приймає до уваги з огляду на наступне.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 688560 від 24.03.2021 року, складеного відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, протокол не містить конкретизації дати, часу та місця зазначених у ньому діянь останнього, тобто коли саме вони мали місце та за яких обставин.
Так, із наданих матеріалів справи вбачається, що потерпіла ОСОБА_1 звернулася до Луцького РУП ГУНП у Волинській обл. із заявою з приводу вчинення її чоловіком відносно неї неправомірних дій 17.03.2021 року.
Вказана заява була прийнята органом поліції та з даного приводу правоохоронцями було написано два відповідні рапорти.
Разом з тим, в судовому засідання ОСОБА_1 пояснила, що причиною складення відносно її колишнього чоловіка ОСОБА_2 адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП були обставини, які мали місце 17.03.2021 року з приводу її переслідування останнім.
Вищевказані суперечності унеможливлюють суд встановити факт вчинення ОСОБА_2 неправомірних дій відносно ОСОБА_1 , в частині дати, часу та місця вчинення таких.
Крім того, події, які зафіксовані на відеозаписі та містяться в матеріалах справи, відбувалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в громадському місці (на вулиці біля під'їзду та у його під'їзді), а відтак такі можуть мати ознаки іншого діяння, зокрема передбаченого ст. 173 КУпАП, однак не домашнього насильства.
У свою чергу, суд оцінює критично долучений до матеріалів справи скрін листування із мобільного пристрою, оскільки такий не несе собі інформації щодо дати такої, а також не може слугувати доказом при доведенні вини особи у вчиненні домашнього насильства.
Інших доказів матеріали справи не містять.
За загальним правилом судочинства в справах про адміністративні правопорушення, суд може брати до уваги лише ті докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у провадженні, та інших обставин, які мають значення для провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом».
У п. 44 рішення по справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_2 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
На переконання суду, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючисьст. 173-2, п. 7 ст. 247, ст. ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська