26 квітня 2021року
м. Київ
справа №369/9296/20
провадження № 33/824/2063/2021
Київський апеляційний суд у складі судді Кравець В.А.
за участю захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - Вареника Андрія Миколайовича, а також ОСОБА_2 та його захисника Назаренка Євгенія Олександровича
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який є захисником ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року у складі судді Перекупки Г.А.,
якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, -
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Судом установлено, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки по догляду за малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 23 липня 2020 року близько 18 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 перетинав проїжджу частину на велосипеді, не надавши переваги в русі автомобілю ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п. 6.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, за яке передбачена відповідальність на підставі ч.1 ст. 184 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - Вареник А.М. 31 березня 2021 року, тобто з пропущенням строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову змінити в описовій та мотивувальній частині, зазначивши, що малолітній ОСОБА_5 перебував на тротуарі біля воріт свого будинку у момент, коли на нього та на велосипед здійснив наїзд автомобіль ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого вказаний автомобіль здійснив зіткнення з цими воротами, в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Разом з апеляційною скаргою, захисником Євтушенко О.М. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, де зазначено, що 26 лютого 2021 року у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови, а її повний текст отримано ОСОБА_3 лише 24 березня 2021 року, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься у матеріалах справи (а.с. 55).
Зважаючи на вказані обставини, суд доходить висновку про те, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що постанова місцевого суду в описовій та мотивувальній частині не ґрунтується на матеріалах справи, постановлена з порушенням вимог процесуального права внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також за неправильного дослідження і оцінки доказів по справі.
Зазначає, що інформація, викладена в оскаржуваному рішенні щодо того, що малолітній ОСОБА_5 рухався на велосипеді по проїзній частині під особистим наглядом ОСОБА_6 (батька), не відповідають дійсності, а також поясненням, наданим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у судовому засіданні.
Стверджує, що 23 липня 2020 року близько 18 год. 20 хв. ОСОБА_1 перебувала у дворі свого будинку, її чоловік стояв біля відчиненої хвіртки на території двору чекаючи на сина, який повертався на велосипеді додому з боку вулиці Вишнева.
У цей час, побачивши, що син вже перетнув вулицю навпроти будинку та майже перетнув тротуар біля воріт та хвіртки, ОСОБА_6 (батько) зайшов у двір та почув сильний звук удару і, подивившись у бік воріт, виявив що автомобіль в'їхав у них.
Звертає увагу, що велосипед сина ОСОБА_4 знаходився під переднім лівим колесом автомобіля.
Стверджує, що син, під'їхавши до перехрестя з вул. Покровською, зупинився та впевнившись, що близько транспортних засобів немає, перетнув вказану вулицю. У час, коли ОСОБА_4 вже був біля воріт свого будинку та зліз з велосипеда, побачив, що на нього з дороги у бік воріт рухається автомобіль і, злякавшись, відкинув велосипед та відскочив у сторону.
Зауважує, що доводи власника автомобіля не відповідають дійсності, оскільки місце зіткнення з велосипедом було прямо на тротуарі біля воріт; гальмівний шлях у автомобіля був відсутній.
Зазначає, що встановлення судом вказаних обставин надасть можливість поліції ініціювати притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, після чого у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 виникнуть законні підстави для пред'явлення вимог до ОСОБА_2 щодо відшкодування шкоди, спричиненої їх майну.
Безпосередньо у судовому засіданні адвокат ОСОБА_2 - Назаренко Є.О. подав письмові пояснення, в яких просив оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ОСОБА_1 у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
ОСОБА_2 та його адвокат проти задоволення апеляційної скарги заперечували.
Вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №209304 від 23 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 не виконує свої батьківські обов'язки по догляду за малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 23 липня 2020 року близько 18 год. 20 хв. в АДРЕСА_1 перетинав проїжджу частину на велосипеді, не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ 21104 д.н.з. НОМЕР_1 , чим порушив п. 6.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 184 КУпАП ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи встановлено, зокрема рапортом поліцейського від 02 жовтня 2020 року, складеним на виконання вимог постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, що ОСОБА_1 було відомо, що в момент перетинання сином проїзної частини на велосипеді за ним дивився батько.
Згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права і обов'язки щодо дитини.
Зважаючи на викладене, місцевий суд, дослідивши зібрані у справі докази, врахувавши пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_6 дійшов обґрунтованого висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.
Отже підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, відсутні.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Із урахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За викладених обставин апеляційний суд уважає, що оскільки вину ОСОБА_1 не доведено достатніми та беззаперечними доказами, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для зміни описової та мотивувальної частини постанови місцевого суду, оскільки інформація, викладена в оскаржуваному рішення щодо того, що малолітній ОСОБА_5 рухався на велосипеді по проїзній частині під особистим наглядом ОСОБА_6 (батька), не відповідають дійсності, а також поясненням, наданим ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у судовому засіданні, є непереконливими та спростовуються матеріалами та встановленими у справі обставинами на підставі належним чином досліджених доказів, таких як протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №209304 від 23 липня 2020 року, рапорт поліцейського, схема ДТП та письмові пояснення водія транспортного засобу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які були написані нею зі слів самої дитини, яка порушила п. 6.1 ПДР, безпосередньо після пригоди.
Аргументи представника ОСОБА_1 щодо необхідності встановити в оскаржуваній постанові наявність вини водія транспортного засобу ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 у вчиненні ДТП є безпідставними з огляду на те, що дана справа про адміністративне правопорушення розглядається відносно ОСОБА_1 за вчинення нею правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 184 КУпАП, а тому встановленню підлягають лише ті обставини, які підтверджують або спростовують наявність вини в діях/бездіяльності саме ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП.
Жодні інші обставини в рамках розгляду даної справи встановленню не підлягають, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено лише відносно ОСОБА_1 виключно за ч. 1 ст. 184 КУпАП, стосовно водія транспортного засобу ВАЗ 21104, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 протокол у даній справі відсутній, а тому у суду відсутні підстави та повноваження встановлювати наявність або відсутність вини ОСОБА_2 .
Зазначене свідчить про те, що обставини, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях ОСОБА_6 , не підтверджують винуватості водія ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, апеляційний суд уважає, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи, яким дана належна правова оцінка.
Порушень вимог закону під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для зміни оскаржуваної постанови, апеляційний суд не вбачає.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Таким чином, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, підстав для її зміни судом апеляційної інстанції не встановлено, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної постанови - без змін.
Керуючись статтями 284, 289, 294 КУпАП, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено «26» квітня 2021 року.
Суддя В.А. Кравець