1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 19 квітня 2021 року, апеляційні скарги заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України - начальника першого відділу процесуального керівництва Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хуст Закарпатської області, громадянина України, депутата Закарпатської обласної ради VІІІ скликання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 146 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 25 квітня 2021 року, та покладено обов'язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваний ОСОБА_6 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою прокурор просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а підозрюваний просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Прокурор вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та невмотивованою.
Зазначає, що підозра, повідомлена ОСОБА_6 є обґрунтованою та підтверджує його причетність до вчиненні інкримінованого злочину. Окрім того, доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не спростовано слідчим суддею.
На думку апелянта, слідчим суддею не враховано факт не прибуття підозрюваного 03, 05, 09, 12 березня 2021 року на виклики до прокурора, а до 30 березня 2021 і до суду. Надані захисником ОСОБА_6 клопотання та документи не свідчать про наявність у нього поважних обставин, які унеможливлювали його прибуття, а відтак слідчим суддею у законний спосіб надано дозвіл на затримання ОСОБА_6 за наявності достатніх доказів ухилення його від явки до суду та прокурора.
Також, сторона обвинувачення в апеляційній скарзі наголошує на тому, що слідчим суддею оглянуто матеріали кримінального провадження № 42021000000000231 за наслідком якого встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , будучи заздалегідь обізнаними про факти проведення щодо них слідчих та процесуальних дій і залучивши до своєї діяльності ОСОБА_10 вживали заходів щодо створення штучних доказів по справі та передачі грошових коштів невстановленим працівникам центрального апарату СБУ для перешкоджання проведенню досудового розслідування.
Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що під час обшуку проведеного 11 березня 2021 року в домоволодінні ОСОБА_10 відшукано блокнот з записами плану дискредитації ОСОБА_11 , мобільний телефон з перепискою з колишнім працівником Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 де сторони обговорюють питання перешкоджання досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні, а також з перепискою між ОСОБА_9 , ОСОБА_6 та рядом інших осіб, яких ОСОБА_10 попереджав про факти отримання прокурорами ухвал Печерського районного суду м. Києва на проведення обшуку у ОСОБА_6 . Окрім того, ОСОБА_10 допомагав готувати та подавати до центрального апарату Служби безпеки України заяву від імені ОСОБА_6 , яка містить недостовірні відомості відносно ОСОБА_11 з метою його дискредитації і про факт підготовки такої заяви потерпілого заздалегідь поінформовано невстановленою особою.
Окремі вилучені речі і документи з домоволодіння ОСОБА_10 свідчать про наявність у нього матеріалів щодо діяльності ОСОБА_13 .. ОСОБА_14 , а також графіки дзвінків ОСОБА_6 за лютий та квітень 2012 року, які містяться у матеріалах кримінального провадження № 12012000000000077.
На думку прокурора, наведені обставини свідчать про те, що підозрюваний вживає заходи для перешкоджання досудовому розслідуванню та переховується від слідства, а тому постановою прокурора від 12 березня 2021 його оголошено в розшук.
Окрім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_6 має вплив та авторитет у Закарпатській області та на даний час є депутатом Закарпатської обласної ради. У зв'язку з цим, у підозрюваного наявні сталі зв'язки із посадовими особами державних органів, яких він може залучити для впливу будь-яким шляхом на процес досудового розслідування задля уникнення власної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень. Разом з тим, окремі свідки побоюються давати показання без наявності достатніх гарантій їх безпеки.
Враховуючи викладене, на думку прокурора, ОСОБА_6 з високим ступенем імовірності та з застосуванням заходів конспірації, які неможливо відслідкувати гласними та негласними засобами контролю, узгоджуватиме свої дії з іншими співучасниками та перешкоджатиме досудовому розслідуванню, а тому застосування цілодобового домашнього арешту є невиправданим.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм кримінального процесуального закону та є необґрунтованою.
Вважає, що він не набув статусу підозрюваного, оскільки не отримував жодного повідомлення про підозру особисто в спосіб передбачений процесуальним законом, та йому не роз'яснено процесуальні права підозрюваного, а відтак до нього не може бути застосовано будь-який запобіжний захід.
Окрім того, ОСОБА_6 зазначає про відсутність доказів, які підтверджують його причетність до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, не доведено його відношення у пособництві до викрадення та незаконного позбавлення волі, катування потерпілого чи вимагання у нього грошових коштів. Мотиви та висновки органу досудового розслідування суперечать один одному, є нелогічними і незаконними.
Апелянт наголошує на тому, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, оскільки він не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчиняти інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб, знищити, сховати чи спотворити речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.
Окрім того, підозрюваний зауважує, що слідчим суддею не враховано його соціальний статус, публічну та громадську діяльність, стан здоров'я, наявність на утримані двох дітей, хворої матері похилого віку, позитивну характеристику за місцем постійного проживання.
Також, ОСОБА_6 звертає увагу на те, що дане кримінальне провадження не належить до категорії справ, підслідних органу Служби безпеки України. Як наслідок, отримані органом досудового розслідування СБУ фактичні дані, відомості про їх джерела не можуть бути визнані доказами, що відповідають вимогам допустимості.
13 квітня 2021 року до апеляційної скарги підозрюваного ОСОБА_6 надійшли додаткові пояснення захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 та заперечення на апеляційну скаргу прокурора.
Так, захисник вважає необґрунтованою та незаконною заявлену ОСОБА_6 підозру, наполягає на відсутності підстав та ризиків щодо застосування до нього будь-якого виду запобіжного заходу передбаченого ст. 176 КПК України.
Зазначає, що спосіб, яким прокурор обрав для повідомлення ОСОБА_6 про підозру, є незаконним та не відповідає приписам КПК України, відтак він не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.
Звертає увагу на те, що в додатках до клопотання про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012000000000077 містяться сторінки Витягу з реєстру досудових розслідувань від 02 квітня 2021року. Однак, відсутня інформація про те, що особисто ОСОБА_6 вручено підозру, незафіксовано час та дату повідомлення про підозру, на яку посилається слідство, а саме 25 лютого 2021 року, що суперечить Положенню про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Також адвокат ОСОБА_7 наголошує на тому, що неявка ОСОБА_6 протягом березня на допити у межах кримінального провадження зумовлені поважними причинами, а саме хворобою, що підтверджується відповідними доказами, зокрема медичними документами, які додані до матеріалів апеляційної скарги.
Зазначає, що його підзахисний готовий співпрацювати в рамках зазначеного кримінального провадження, не має наміру переховуватися, не чинити тиск на свідків та інших учасників, не ухилятися від своїх зобов'язань у рамках досудового розслідування.
19 квітня 2021 року прокурором ОСОБА_8 подано доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначено про протокол за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 19 березня 2021 року, який підтверджує неповажність причин неприбуття 03, 05, 09 та 12 березня 2021 року підозрюваного ОСОБА_6 на виклик до прокурора для участі в слідчих діях, умисне створення ним штучних підстав для ухилення від слідства для введення в оману слідчого та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, доводи захисника та підозрюваного, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 , вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням ГУ СБУ у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 04 лютого 2012 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012000000000077, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України.
25 лютого 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у пособництві в незаконному позбавлені волі та викраденні людини, вчиненому організованою групою з корисливих мотивів, що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, із застосуванням зброї, здійсненим протягом тривалого часу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 146 КК України.
17 березня 2021 року прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_15 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, відповідно, про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_6 для участі у розгляді судом клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, та про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 25 квітня 2021 року, та покладено обов'язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора підстави для застосування ОСОБА_6 запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного ОСОБА_6 , заслухано думку прокурора та захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи при цьому наявні докази про причетність до вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому, міцність соціальних зв'язків, зокрема, те, що ОСОБА_6 працює (голова фермерського господарства «Вітязь-Агро»), є депутатом Закарпатської обласної ради VIII скликання, проживає в м. Хуст, одружений, має проблеми зі здоров'ям, на його утриманні знаходиться мати похилого віку, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався,
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України та для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, а тому доводи апеляційної скарги прокурора в цій частині є необґрунтованими. Слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Твердження прокурора про те, що застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання зазначених у клопотанні ризикам, є непереконливими з урахуванням відсутності у матеріалах кримінального провадження даних про неналежну поведінку підозрюваного. Не надано таких даних прокурором і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Доводи сторони обвинувачення щодо неприбуття підозрюваного 03, 05, 09, 12 березня 2021 року на виклики до прокурора, а до 30 березня 2021 без поважних причин до суду, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами судового провадження, зокрема медичною документацією, яка підтверджує наявність проблем зі здоров'ям у підозрюваного та поважність неприбуття його на відповідні виклики (а.с.144, 155-161, 171-175, 180-181, 187-191, 194-198, 202-206, 209-211, 214-215, 222-223 т. 5).
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання ОСОБА_6 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, правильно зроблено слідчим суддею.
Інші доводи, які зазначені в апеляційній скарзі прокурора не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки підлягають перевірці судом під час розгляду кримінального провадження по суті.
Посилання підозрюваного та його захисника на те, підозра повідомлена ОСОБА_6 є необґрунтованою, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає можливість вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з метою здійснення подальшого розслідування.
Доводи сторони захисту щодо недоведеності наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказують на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки прокурора щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання. З цих же підстав колегія суддів не знаходить за можливе і задовольнити заяви про взяття підозрюваного ОСОБА_6 на особисту поруку від Сенатора Міжнародного Парламенту Безпеки і Миру, Народного депутата України, 2, 3, 4, 6 скликань, адвоката, заслуженого юриста України ОСОБА_16 , яка надійшла до Київського апеляційного суду.
Доводи підозрюваного щодо не врахування його соціального статусу, публічної та громадської діяльності, стану здоров'я, наявності на утримані двох дітей, хворої матері похилого віку, позитивної характеристики за місцем постійного проживання, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження слідчого судді, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України.
Безпідставними колегія суддів вважає доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 не набув статусу підозрюваного, оскільки не отримував жодного повідомлення про підозру особисто в спосіб передбачений процесуальним законом, йому не роз'яснено процесуальні права підозрюваного, а відтак до нього не може бути застосовано будь-який запобіжний захід.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, 25 лютого о 09 год. 50 хв. повідомлено про підозру вручено рідній сестрі підозрюваного ОСОБА_17 , для передачі ОСОБА_6 , про що міститься відповідна розписка (а.с. 75 т. 1), тобто у спосіб, передбачений КПК України.
За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційні скарги прокурора та підозрюваного слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без змін. Колегія суддів вважає, що такий запобіжний захід в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 181, 194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , характеризуючих даних про його особу, обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 181,194, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 березня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора офісу генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , строком до 25 квітня 2021 року, та покладено обов'язки, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційні скарги заступника начальника управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України - начальника першого відділу процесуального керівництва Департаменту нагляду за органами безпеки, фіскальною та прикордонною службами Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
У задоволенні заяви ОСОБА_16 про особисту поруку підозрюваного ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_18 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 757/13421/21-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_19
Провадження № 11сс/824/2584/2021 Доповідач ОСОБА_18
Категорія ст.181 КПК України