Ухвала
21 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 233/338/18
провадження № 61-420св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України,
третя особа - Служба безпеки України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року у складі судді Каліуш О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П.,
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що 03 вересня 2014 року в ході артобстрілу міста Дебальцеве Донецької області їй були заподіяні поранення лівої половини грудної клітини, лівого стегна, кішківника, хребта, ліктьового суглоба лівої руки та інші поранення. Крім того, внаслідок отриманих поранень в неї була перервана вагітність та в подальшому встановлена третя група інвалідності. 10 вересня 2014 року слідчим відділом Дебальцевського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - СВ Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області) до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) були внесені відомості про кримінальне провадження № 12014050200001005 за фактом отримання нею тілесних ушкоджень внаслідок проведення бойових дій в місті Дебальцеве Донецької області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК України), - закінчений замах на вбивство. Однак досудове розслідування в кримінальному провадженні не проводиться у зв'язку з неможливістю Дебальцевським МВ ГУМВС України в Донецької області виконувати завдання, покладені законодавством України на цей підрозділ. В той же час у проваджені СВ Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 12014050200001173 від 18 жовтня 2014 року за фактом отримання нею 03 вересня 2014 року тілесних ушкоджень під час бойових дій в місті Дебальцеве Донецької області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 258 КК України - терористичний акт. 18 вересня 2017 року кримінальне провадження № 12014050200001173 було об'єднане з кримінальним провадженням № 12014050200001007. За останньою інформацією з ЄРДР, яку їй повідомив слідчий, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014050200001007 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 258 КК України, зокрема за фактом заподіяння їй 03 вересня 2014 року в результаті артилерійського обстрілу міста Дебальцеве Донецької області поранень, внаслідок яких в неї була перервана вагітність та в подальшому встановлена третя група інвалідності. Заподіяння їй 03 вересня 2014 року тілесних ушкоджень під час артилерійського обстрілу в місті Дебальцеве сталося на території, яка на той час була підконтрольна українській владі. Тому саме Держава Україна зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн, яка полягає у незворотних моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених їй каліцтвом та ушкодженням здоров'я внаслідок терористичного акта, а також - відсутністю ефективного, незалежного розслідування протягом більше ніж три роки. При цьому її фізичні та моральні страждання відносяться до тяжких, бо вона втратила ненароджену дитину, отримала інвалідність, захворювання, порушення нервової системи, емоційного стану, тривожність, серйозні нервові розлади. Крім того, тілесні ушкодження суттєво обмежили її можливість виховання дочки, оскільки вона тривалий час перебувала на лікуванні та продовжує його. Заподіяні тілесні ушкодження не дозволяють пережити страшні події, так як з їх наслідками вона зустрічається кожного дня, відчуває себе неповноцінною, тому що втратила все, що мала. Її втрати є довічними та більшою частиною непоправними. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України на свою користь 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, що призвів до заподіяння каліцтва та ушкодження здоров'я, а також - відсутністю ефективного розслідування цього злочину шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку.
28 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що заподіяння каліцтва та ушкодження здоров'я позивачу внаслідок терористичного акта є кримінальним правопорушенням. Суд не може встановлювати обставини його вчинення в порядку цивільного судочинства. Позивач не надала жодного доказу порушення її прав Державою Україна в особі Кабінету Міністрів України внаслідок терористичного акта. Тільки вироком суду може бути визначена кваліфікація та обставини вказаного кримінального правопорушення. Крім того, згідно з частиною третьою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права. Тому Держава Україна не є належним відповідачем в цій справі. Кабінет Міністрів України не є органом досудового розслідування, отже, його дії не пов'язані з розслідуванням злочину щодо позивача і встановленням винних осіб.
За клопотанням Кабінету Міністрів України ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2018 року Службу безпеки України залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 620 000 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, що призвів до заподіяння каліцтва та ушкодження здоров'я, а також - відсутністю ефективного розслідування цього злочину.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що факт проведення у 2014 році на території Донецької та Луганської областей антитерористичної операції є загальновідомим. Заподіяння позивачу каліцтва та ушкодження здоров'я терористичним актом, а також відсутність ефективного розслідування зазначеного злочину підтверджується наведеними позивачем доводами та наданими доказами, які не спростовані відповідачами та третьою особою. Тому позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи характер та тривалість душевних страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я, вимушені зміни в її житті, неможливість відновити втрачене здоров'я, встановлену їй третю групу інвалідності, неможливість реалізувати своє право на працю, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд визнав достатнім відшкодування моральної шкоди в розмірі 620 000 грн. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд не взяв до уваги доводи позивача про те, що внаслідок артобстрілу 03 вересня 2014 року в неї була перервана вагітність, оскільки вона не надала медичних документів на підтвердження цих обставин, а показаннями свідків такі обставини не можуть підтверджуватися. При цьому наданий ОСОБА_1 протокол обстеження від 09 вересня 2014 року не містить інформації щодо її вагітності та/або переривання вагітності.
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу представника Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
06 лютого 2020 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини справи, не дослідили належним чином доказів і не звернули уваги на те, що тільки вироком суду може бути визначена кваліфікація та обставини кримінального правопорушення, зокрема терористичного акта. Досудове слідство щодо отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень під час бойових дій ще триває, тому суди дійшли помилкового висновку про достатність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди саме внаслідок терористичного акта. Крім того, суди безпідставно послалися на статтю 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», оскільки вказана норма не передбачає відшкодування моральної шкоди, і не застосували до спірних правовідносин статтю 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько О. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 13 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
31 березня 2020 року справа № 233/338/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК України процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Встановлено, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року з підстав, передбачених частини п'ятої статті 403 ЦПК України, передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 635/6172/17 (провадження № 61-16324св19) за позовом ОСОБА_2 до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.
Згідно з частиною п'ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду послалася на таке.
Збройна агресія Російської Федерації проти України розпочалася 20 лютого 2014 року (пункт 1 Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», затвердженої постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII).
У преамбулі Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» вказано, що збройна агресія Російської Федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, Російська Федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань Російської Федерації, дії Російської Федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей грубо порушують принципи та норми міжнародного права, зокрема шляхом: систематичного недодержання режиму припинення вогню та продовження обстрілів цивільних об'єктів та інфраструктури, що спричиняють численні жертви серед цивільного населення.
Тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року (стаття 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Здійснення юрисдикції над територією є необхідною умовою для того, щоб держава могла нести відповідальність за дії або бездіяльність, які їй можна приписувати, що породжують твердження про порушення прав і свобод.
В той же час зобов'язання держави Україна стосовно поваги та захисту прав людини не зникають повністю і в умовах збройного конфлікту, і у випадку втрати контролю над частиною власної території.
Правові висновки щодо застосування положень статті 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» та статті 21 Кодексу цивільного захисту України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо відшкодування шкоди, завданої при проведенні антитерористичної операції, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, провадження № 14-17цс19.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що існує потреба у вирішенні питання про застосування норм права при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої смертю (ушкодженням здоров'я) цивільних осіб на території проведення Антитерористичної операції (Операції об'єднаних сил), в тому числі на території, яка окупована Російською Федерацією.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначала, що на розгляді в судах різних судових інстанцій перебуває значна кількість справ, які стосуються проблематики відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акта, а також спорів про відшкодування шкоди, завданої смертю (ушкодженням здоров'я) цивільних осіб на території проведення Антитерористичної операції (Операції об'єднаних сил), вирішення яких неможливе без існування єдиної правозастосовчої практики.
У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними тим, що є предметом спору у справі № 635/6172/17, і стосуються відшкодування моральної шкоди, завданої терористичним актом, що призвів до заподіяння каліцтва та ушкодження здоров'я.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України передбачено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2020 року справу № 635/6172/17 прийнято до розгляду.
Виходячи з викладеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність зупинити касаційне провадження в цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17.
Керуючись статтями 252, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 233/338/18 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, третя особа - Служба безпеки України, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом та іншим ушкодженням здоров'я за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 вересня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийІ. М. Фаловська
Судді:В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук