Постанова
Іменем України
26 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 642/7877/19
провадження № 61-6901св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович,
стягувач -ОСОБА_2
боржник - ОСОБА_3 ,
розглянув у попередньому судовому засіданнів порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року у складі судді Шрамко Л. Л. та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Бровченка І. О., Пилипчук Н. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Родіна Г. В. (далі - приватний виконавець) про повернення виконавчого документа стягувачу, зобов'язання повернути оригінал виконавчого листа до Ленінського районного суду м. Харкова.
Скарга обгрунтована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року у цивільній справі № 642/639/14-ц, провадження № 6/642/112/17, частково задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про поновлення права власності. Зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 28 кв. м шляхом перестановлення із земельної ділянки АДРЕСА_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку № 7 висновку експертизи № 7764 від 24 грудня 2014 року, та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1 .
На виконання цього рішення Ленінський районний суд м. Харкова видав виконавчий лист.
06 липня 2016 року державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - державний виконавець) Малиновська Д. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51632381.
06 квітня 2017 року державний виконавець Малиновська Д. В. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), у зв'язку з надісланням виконавчого документа до суду, який його видав, згідно з частиною третьою статті 63 Закону, а саме невиконання боржником рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника.
За заявою ОСОБА_2 від 21 червня 2019 Ленінський районний суд м. Харкова відокремив оригінал виконавчого листа та 02 липня 2019 року видав його ОСОБА_2 .
Оригінал виконавчого листа пред'явлений приватному виконавцю, який 09 липня 2019 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 59507956, та 09 липня 2019 року направив повідомлення боржнику.
Надалі приватний виконавець в межах вказаного виконавчого провадження повторно наклав на неї, як на боржника, штраф. Проте штраф на неї був накладений у виконавчому провадженні № 51632381 державним виконавцем Малиновською Д. В. Приватний виконавець також направив до правоохоронних органів повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виніс постанову про повернення документа стягувачу.
Приватний виконавець порушив статтю 63 Закону, яка є спеціальною нормою у порівняння зі статтею 37 Закону, та чітко визначає порядок та етапи виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії.
Приватний виконавець порушив статтю 40 Закону, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідні випадки зазначені у статті 41 Закону і можуть мати місце лише тоді коли постанова про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.
З урахуванням уточненої скарги ОСОБА_1 просила скасувати постанову приватного виконавця від 11 листопада 2019 року про повернення виконавчого документа стягувачуу виконавчому провадженні № 59507956, та зобов'язати приватного виконавця повернути до Ленінського районного суду м. Харкова оригінал виконавчого листа, виданого на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року у цивільній справі № 642/639/14-ц.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовивши в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що заявник, яка є боржником, не довела порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваною постановою про повернення виконавчого документа стягувачу. Оскаржувана постанова приватного виконавця, враховуючи скасування судом постанови про відкриття виконавчого провадження, не створює для боржника юридичних наслідків, та не порушує прав ОСОБА_1 .
Вимога ОСОБА_1 про зобов'язання приватного виконавця повернути оригінал виконавчого листа також задоволенню не підлягає, оскільки виконавчі листи після скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в будь-якому випадку повертаються до суду і окремого вирішення судом це питання не потребує.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року, просила оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Суди не звернули увагу, що відмова у скасуванні постанови приватного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу створює для неї, як для боржника, ситуацію правової невизначеності щодо вірогідного відкриття у майбутньому виконавчого провадження за повернутим виконавчим листом.
Вважає, що з урахуванням скасування постанови про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, що унеможливлює в подальшому його повторне відкриття.
Крім того, вказує, що оригінал виконавчого листа №642/639/14-ц необхідно повернути стягувачу.
Суди не взяли до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 914/4192/15, від 22 травня 2019 року у справі № 642/639/14-ц, провадження № 61-14695св18.
З урахуванням скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року приватний виконавець мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження, на що суди не звернули увагу.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що на виконанні у Ленінському відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебував виконавчий лист № 642/639/14-ц про зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 28 кв. м шляхом перестановлення із земельної ділянки № НОМЕР_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку №7 висновку експертизи від 24 грудня 2014 року № 7764, та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1 .
06 липня 2016 року державний виконавець Малиновська Д. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 51632381.
11 листопада 2016 року державний виконавець Малиновська Д. В. направила подання до Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за свідоме та злісне невиконання рішення суду.
Постановою державного виконавця Малиновської Д. В. від 06 квітня 2017 року виконавче провадження № 51632381 закінчено у зв'язку з тим, що боржник не виконав рішення суду, яке не може бути виконане без участі боржника (пункт 11 частина перша статті 39 Закону).
21 червня 2019 року представник стягувача ОСОБА_5 звернувся з заявою до Ленінського районного суду м. Харкова про видачу йому оригіналу виконавчого листа у справі № 642/639/14-ц.
02 липня 2019 року стягувач ОСОБА_5 отримав оригінал виконавчого листа.
Стягувач ОСОБА_2 через представника ОСОБА_5 пред'явив виконавчий лист у справі № 642/639/14-ц на примусове виконання приватному виконавцю.
09 липня 2019 року приватний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 59507956 про зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 28 кв. м шляхом перестановлення із земельної ділянки № НОМЕР_1 самовільно встановленого паркану, відповідно до додатку № 7 висновку експертизи від 24 грудня 2014 року № 7764, та відновити конфігурацію та площу земельної ділянки АДРЕСА_1 .
25 липня 2019 року та 09 серпня 2019 року приватний виконавець виніс постанови про накладення штрафу на боржника ОСОБА_1 за невиконання вимоги державного виконавця у розмірі 1 700,00 грн та 3 400,00 грн відповідно.
20 вересня 2019 року приватний виконавець направив повідомлення начальнику Холодногірського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про невиконання судового рішення.
24 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59507956, скасувати цю постанову, зобов'язати приватного виконавця повернути оригінал виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2015 року у цивільній справі № 642/639/14-ц до цього суду.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 15 серпня 2019 року скасовано. Заяву боржника задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59507956 неправомірними. Скасовано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 09 липня 2019 року № 59507956.
11 листопада 2019 року постановою приватного виконавця стягувачу повернено виконавчий лист № 642/639/14-ц на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону, а саме: відповідно до заяви стягувача про повернення виконавчого документа.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом (тут і далі Закон, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Відмовивши в задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 , яка є боржником, не довела порушення, невизнання або оспорювання своїх прав, свобод чи законних інтересів оскаржуваною постановою про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказана постанова приватного виконавця, враховуючи скасування судом постанови про відкриття виконавчого провадження, не створює для боржника юридичних наслідків, та не порушує прав ОСОБА_1 .
Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання приватного виконавця повернути оригінал виконавчого листа, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в її задоволенні, оскільки виконавчі листи після скасування постанови про відкриття виконавчого провадження повертаються до суду і окремого вирішення це питання не потребує.
Доводи ОСОБА_1 про те, що з урахуванням скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець мав винести постанову про закінчення виконавчого провадження є безпідставними, оскільки постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року визнано дії приватного виконавця щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59507956 від 09 липня 2019 року неправомірними. Скасовано постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № 59507956 від 09 липня 2019 року.
Харківський апеляційний суд 10 грудня 2019 року ухвалив постанову, тобто після винесення приватним виконавцем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого листа стягувачу, тому у приватного виконавця не було альтернативних дій щодо повернення виконавчого листа.
Доводи ОСОБА_1 про неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 квітня 2019 року у справі № 914/4192/15, від 22 травня 2019 року у справі № 642/639/14-ц, провадження № 61-14695св18 не мають правового значення, оскільки зміст постанов, на які посилається заявник, не свідчать про можливість застосування відповідних висновків у цій справі, оскільки вони стосуються застосування норми права у правовідносинах, які не є подібними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 26 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
І. Ю. Гулейков
В. В. Яремко