Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1255/21
06 квітня 2021 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі - Осадчій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м.Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 07.06.2018 року між нею та відповідачем укладено шлюб, який зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис №702 від 07.06.2018 року. Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, про що 13.12.2017 року складено відповідний актовий запис № 1036.
Позивач зазначила, що на даний час сімейні відносини між нею та відповідачем припинилися, проживають окремо. ОСОБА_2 припинив надавати матеріальну допомогу на утримання сина та не бере участі у його вихованні, всі витрати, пов'язані з утриманням дитини вона несе самостійно, син проживає з нею та знаходиться на повному її утриманні.
Вказала також, що відповідач отримує пенсію по інвалідності та інших утриманців не має. Проте, зауважила, що наразі їй відомо, що відповідач надає послуги масажу та отримує неофіційний дохід. Крім того, він має квартиру на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 , а також є співвласником будинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, зауважила, що їхній з відповідачем син - є особою з інвалідністю з дитинства та потребує постійного контролю з її сторони. Дитина має наступне захворювання: вроджений гіпотиреоз. Внаслідок цього захворювання він потребує постійного медикаментозного лікування, двічі на рік повного обсягу медичної реабілітації, відновної терапії, профілактичних заходів, один раз на рік санаторно - курортного лікування, постійного медичного спостереження.
Також додала, що їй одній матеріально важко утримувати дитину, так як вона не має можливості працювати, оскільки доглядає дитину з інвалідністю. Державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю, яку вона отримує недостатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Згоди з відповідачем не досягнуто з приводу матеріального утримання та виховання дитини.
Тож, звернулася до суду та просить суд, - стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і продовжувати до досягнення повноліття дитиною.
Ухвалою суду від 05.03.2021 року прийнято позовну заяву і відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам визначено строк для подання заяв по суті справи. Відзив на позов не подано.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про місце, день та час розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку. 06.04.2021 року судом отримано її заяву, з якої вбачається підтримання нею позовних вимог в повному обсязі, прохання їх задовольнити, справу розглядати без її участі з винесенням рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. 06.04.2021 року судом отримано його заяву, з якої вбачається визнання ним позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, відсутність заперечень щодо їх задоволення, прохання справу розглядати без його участі з винесенням рішення.
Враховуючи думку сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сторони уклали шлюб 07.06.2018 року, який зареєстрований Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції, актовий запис № 702, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 .
Від шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними свідоцтва про народження (Серія НОМЕР_3 від 13.12.2017), щодо місця проживання якого між сторонами спору не існує. Батьком дитини записаний відповідач. Спору щодо батьківства між сторонами немає.
Судом також встановлено, що сторони разом не проживають. Їхня спільна дитина проживає з матір'ю, зареєстроване місце проживання якої за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується даними Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 20.12.2018 року за №54127-2018. Крім того, в матеріалах справи наявний Акт опитування сусідів від 22.02.2021 року за №050, складений Головою комітету самоорганізації населення мікрорайону «Кривалівський» ОСОБА_4 , в якому підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом зі своїм сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 з 2021 року.
Варто зазначити, що у матеріалах справи міститься Форма індивідуальної програми реабілітації інваліда, що видається лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів за № 290 від 05.01.2018 року (вікова категорія від 0 до 18 років), що свідчить про те, що син сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є особою з інвалідністю дитинства внаслідок вродженої хвороби (клініко-функціональний діагноз: вроджений гіпотиреоз).
Отже, при прийнятті рішення по справі, суд враховує той факт, що відповідач визнав позовні вимоги, що підтверджено його письмовою заявою від 06.04.2021 року. Судом прийняте визнання відповідачем позову, відповідно до ст. 206 ЦПК України, що не суперечить інтересам інших осіб.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Сімейним Кодексом України.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Частиною першою ст. 12 вказаного Закону визначено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, - держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
За положеннями ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1 ст. 183 СК України).
За положеннями ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
При визначенні розміру аліментів враховуються такі доходи платника аліментів як: основна заробітна плата, усі види доплат і надбавок до заробітної плати, премії та винагороди, пенсії, стипендії, допомоги по безробіттю, дивіденди та інші доходи, що передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб».
Таким чином, з'ясувавши обставини справи, враховуючи думку позивача та відповідача, судом не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Крім того, суд враховує те, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків, в тому числі, щодо утримання дитини, мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог, а саме, - стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2021 року та продовжувати до повнолітня дитини.
Як на думку суду, таке рішення є справедливим і таким, що постановлене виключно в інтересах неповнолітньої дитини.
Відповідно до положень ст. п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України, рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 1 групи (по зору), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 від 08.06.2016 року.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Частиною шостою статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, судові витрати слід компенсувати за рахунок державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, оскільки відповідач є особою з інвалідністю ІІ групи, та відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 141, 150, 180-183, 191 СК України, Постановою КМУ від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб», ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 353, 430 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 лютого 2021 року та продовжувати до повнолітня дитини.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Судові витрати компенсувати за рахунок державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 12.04.2021 року.
Головуючий: С. М. Позарецька