Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1646/20
номер провадження 2/695/307/21
21 квітня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Варданян Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Золотоноша в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримання розрахунку та моральної шкоди, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримання розрахунку та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 13.05.2020 року вона працювала на підприємстві та 23.06.2020 р. була звільнена з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників. В останній робочий день 23.06.2020 р. вона отримала трудову книжку, але остаточний розрахунок по зарплаті з нею не проведений по даний час.
Відповідно до довідки про заборговану заробітну плату №82 від 30.06.2020 року заборгованість по заробітній платі перед нею становить 8996,63 грн.
Розмір середньоденного заробітку позивача становить 270,23 грн., що стверджено довідкою №83 від 30.06.2020 р.
Позивачка вважає, що оскільки відповідачем не проведено з нею повний розрахунок при звільненні, то вона має право на середній заробіток за час затримки, а саме за період з дати звільнення - 23.06.2020 р. та по дату подачі позову до суду - 13.07.2020 р. З обрахунку позивача заборгованість по середньому заробітку за час затримки становить - 5404,60 грн.
Таким чином позивачка вважає, що має право на стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 8996,63 грн., середнього заробітку за час затримки виплати зарплати при звільненні в сумі 5404,60 грн., а всього - 14401,23 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача моральну шкоду через моральні страждання, які вона перенесла, так як було порушено її право на отримання заробітної плати, вона була змушена шукати додаткові доходи, щоб забезпечити свою сім'ю елементарними засобами для існування, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків. Моральну шкоду позивачка оцінила в розмірі 2000,00 грн. Заявлені позовні вимоги просила стягнути з відповідача.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки, згідно з положеннями процесуального закону, справи, що виникають з трудових відносин, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження, як передбачено ч. 4 ст. 19, п. 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України. Проти такого порядку розгляду справи учасники справи не заперечували.
Відповідач, скориставшись своїм правом, подав до суду відзив, в якому позовні вимоги визнав частково. Проти стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 8996,63 не заперечує. В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 5404,60 грн. та моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. просив відмовити повністю.
Відповідач вважав необґрунтованим стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки вважає, що розмір середнього заробітку порахований виходячи з заробітної плати за останні два місяці роботи, а не за фактично відпрацьований час. Також відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів понесення моральних страждань внаслідок дій відповідача.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши доводи сторін, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_1 та копії Наказу ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Черкаський облавтодор» філія «Золотоніський райавтодор» №11-к від 13.05.2020 р., ОСОБА_1 13.05.2020 року була прийнята в філію «Золотоніський райавтодор» на посаду дорожнього робітника.
Наказом ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Черкаський облавтодор» філія «Золотоніський райавтодор» № 15-к від 23 червня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.
Щодо стягнення невиплаченої заробітної плати суд зазначає наступне.
З довідки №82 від 30.06.2020 року, виданої філією «Золотоніський райавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» ДП «Черкаський облавтодор», вбачається, що на момент звільнення ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі становить 8996,63 грн.
Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов'язків.
Згідно із ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України "Про оплату праці" кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені КЗпП України.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: "Про оплату праці", та ін.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та ін. нормативно-правовими актами (ст. 94 КЗпП України).
Стаття 1 Конвенції Міжнародної організації праці "Про захист заробітної плати" № 95 (1949), яка ратифікована 30.06.61 р. закріплює, що відповідно до мети цієї Конвенції, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити на підставі письмового або усного договору про наймання послуг, працівникові за працю, яку виконано, чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано, чи має бути надано.
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.
Судом встановлено, що на час винесення рішення заборгованість відповідача по заробітній платі перед позивачем становить 8996,63 грн., дані обставини визнані відповідачем, стверджені належними та допустимими доказами, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині повністю.
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд виходить з наступного.
Згідно довідки №20 від 22.03.2021 року, наданої філією «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» на запит суду, середньоденна заробітна плата позивача на момент звільнення становила 274,57 грн.
Як визначено ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
З урахуванням заявлених позовних вимог, до стягнення з підприємства на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.06.2020 року (наступний робочий день після звільнення) по 14.07.2020 року (по день звернення до суду з позовом), що складає 14 робочих днів.
Абзацом другим п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюються нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчисляється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. (абз.2 ч.2 Розділу Порядку)
Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 3843,98 грн., (274,57 грн. (розмір середньоденного заробітку)*14 робочих днів за період затримки=3843,98 грн.), який і підлягає до стягнення на користь позивача.
Вирішення даного спору узгоджується з рішеннями ВП ВС від 26.06.2019 справа № 761/9584/15-ц, від 31.01.2019 р. справа № 910/4518/16, Верховного Суду України, що викладені у постанові від 03 липня 2013 року справа № 6-60-цс13, від 16 січня 2012 року справа № 6-54цс11, від 25 квітня 2012 року справа № 6-23цс12, від 29 січня 2014 року справа № 6-144цс13, від 27 квітня 2016 року № 6-113цс16.
При цьому, стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід здійснити з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, а тому розмір такого відшкодування суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин справи , за таких обставин суд вважає, наявність моральних страждань внаслідок дій відповідача пов'язана з тривалою невиплатою заробітної плати, проте виходить із засад розумності та співмірності та задовольняє позовні вимоги частково на суму 500,00 грн.
Враховуючи вимоги ст. 430 ЦПК України належить допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі, але не більше ніж за один місяць.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за затримання розрахунку та стягнення моральної шкоди 840,80 грн., що підтверджується квитанцією, тому такі витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн., від якого при подачі заяви був звільнений позивач за вимогу про стягнення невиплаченої заробітної плати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 19, 76-82, 141, 258-259, 263-265, 279, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримання розрахунку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, визначену з урахуванням утриманих податків й інших обов'язкових платежів, в сумі 8996 (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн. 63 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 3843 (три тисячі вісімсот сорок три) грн. 98 коп. з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов'язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.
Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 (п'ятсот) грн. 00 коп.
У решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 840,80 грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Черкаський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
Рішення може бути оскаржено позивачем до відповідного суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку, визначеному положеннями статей 354, 355 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України», код 31141625, м. Черкаси, бул. Шевченка, 389.
Суддя М.Ю. Степченко