справа № 380/470/21
про закриття провадження в адміністративній справі
22 квітня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Сподарик Н.І.,
за участю секретаря судового засідання Термено О.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Вахула Р.О.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним і скасування наказу,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (вул. Перфецького, 19, м. Львів, 79053) із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 31.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії»;
- визнати протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
Ухвалою суду від 19.01.2021 вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 25.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.
В засіданні суду 11.03.2021 позивачем надано пояснення з приводу заявленого позову. Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на ненадання відзиву на позов, а також з огляду на неподання витребуваних доказів судом, а саме матеріалів службового розслідування
15.03.2021 за вх. №16473 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.
23.03.2021 позивачем скеровано заяву про розгляд справи в режимі відеоконференції поза приміщенням суду.
25.03.2021 відповідачем скеровано за вх.№19633 від 25.03.2021 матеріали на 77 аркушах на виконання вимог ухвали суду (а саме матеріали службового розслідування) і копії таких скеровано позивачу.
30.03.2021 розгляд справи не здійснювався у зв'язку із вжиттям карантинних заходів згідно розпорядження керівника апарату «Про тимчасові посилені заходи попередження розповсюдження вірусного захворювання на COVID-19» від 18.03.2021, та відкладено розгляд справи на 13.04.2021. Клопотання позивача про розгляд справи в режимі відео конференції буде розглянуто судом в засіданні суду 13.04.2021 за участю відповідача.
13.04.2021 судовий розгляд не здійснювався у зв'язку із продовженням за розпорядженням керівника апарату карантинних заходів. Ухвалою суду в порядку письмового провадження від 13.04.2020 призначено розгляд справи на 22.04.2021 о 13:30 год в режимі відеоконференції з використанням комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" за клопотанням позивача, за участю представників сторін поза межами приміщення суду у зв'язку із вжиттям карантинних заходів у приміщенні суду.
В засіданні суду 22.04.2021 позивач вимоги підтримує, зазначає, що просить визнати протиправним і скасувати висновок службового розслідування від 27.10.2020 оформлений на підставі наказу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
Позивач стверджує, що в ході проведення службового розслідування, яке завершено складанням висновку службового розслідування, комісією вчинено ряд порушень:
відсутність повноважень у керівника УПП у Львівській області ДПП на створення комісії і призначення зацікавлених членів комісії;
поверхневе ознайомлення із поясненнями позивача і не взяття до уваги таких при складанні висновку;
відсутність контролю за діями членів комісії, неналежна організація роботи дисциплінарної комісії ;
заміна одного з членів комісії у зв'язку із перебуванням у відпустці на іншого;
не взято до уваги рапорт позивача (фотокопія з телефону з додатку «телеграм»), яким інформував позивач командира ОСОБА_2 , про підставність шикування у світловідбиваючих жилетах; та інше.
Представник відповідача в засіданні суду зазначає, що висновок службового розслідування оформлений належним чином і таке проведено у відповідності до Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», згідно з Наказом МВС від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України».
Про проведення розслідування позивач був повідомлений належним чином, не оспорюється сторонами, з Наказом №134 від 31.08.2020 ознайомлений, надавав пояснення, які отримувала комісія дисциплінарна, зауваження, долучав докази до матеріалів службового розслідування, щодо відводів членам комісії, такі не надходили.
З огляду на заслухані пояснення сторін в засіданні суду та долучені докази, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Термін «публічно-правовий спір», відповідно до п.2 ч.1 ст.4 КАС України, означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати у зв'язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом встановлено, що виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача щодо призначення і проведення службового розслідування і просить визнати протиправним Висновок службового розслідування від 27.10.2020. Результати і дії за результатами розслідування позивачем оскаржувалися до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за результатами скарги 04.01.2021 скеровано відповідь на адресу позивача. У відповіді значиться, що розглянувши скаргу позивача при проведенні службового розслідування відсутні порушення з боку працівників поліції. В даному випадку позивач оскаржує Висновок службового розслідування від 27.10.2020.
За визначенням, наведеним в частині першій статті 4 КАС України:
- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1);
- суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7);
- індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пунктом 19).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушено його права, свободи чи інтереси.
За наслідками аналізу Дисциплінарного статуту, інструкції суд вважає, що висновок службового розслідування є результатом певного етапу реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції в межах дисциплінарних процедур; такий не є рішенням (актом індивідуальної дії) у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Цей документ є лише носієм інформації, встановленої під час перевірки, та сам по собі не порушує права особи, щодо котрої проводилося службове розслідування, а його висновки не породжують для особи обов'язкових юридичних наслідків. Начальник, наділений дисциплінарною владою щодо особи, стосовно якої проводилося службове розслідування, за наслідками аналізу матеріалів службового розслідування може врахувати рекомендації висновку службового розслідування та прийняти рішення про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. У випадку прийняття начальником рішення про притягнення поліцейського до відповідальності для особи виникають певні юридичні наслідки, а отже - лише таке рішення зачіпає права та інтереси особи і, відповідно, може бути предметом судового контролю на предмет відповідності критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною другою статті 2 КАС України.
До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб'єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Отже, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
Позивач обґрунтовує, своє порушене правом проведеним службовим розслідуванням і таке оформлене протиправним висновком.
Службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення. Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб'єктів відповідних правовідносин і має обов'язковий характер.
Дана позиція узгоджується із позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі №640/9600/20.
За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.
Висновки службового розслідування не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб'єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації. Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Таким чином, правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимоги про визнання протиправним і скасування висновку за результатами службового розслідування, у зв'язку із чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
З огляду на те, що висновок службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків, то і спір щодо його оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому в частині позовних вимог щодо визнання протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» закрити провадження в справі.
Оцінюючи характер спірних правовідносин за позовом ОСОБА_1 суд враховує, що оскаржений висновок службового розслідування не є рішенням (індивідуальним актом) суб'єкта владних повноважень в розумінні статей 4, 5, 19 КАС України, оскільки не породжує для позивача прав чи обов'язків в сфері публічно-правових відносин.
Суд прийшов до переконання про наявність підстав для закриття провадження в цій справі, оскільки спір у справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Окрім того, жодних наслідків такий висновок для позивача не породжує, оскільки наслідком проведеного службового розслідування мало б бути рішення про притягнення позивача до відповідальності, з боку сторін такі докази не надано і таких вимог позивач не заявляє.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Окрім того, в заявленій вимозі щодо визнання протиправним оформлення висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» спір щодо оформлення висновку не може бути самостійним предметом розгляду жодним судом, відтак, він не підлягає судовому розгляду, а може бути лише як доказом при розгляді справи за наслідками службового розслідування і притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. За результатами висновку - формулюється його резолютивна частина і яка має рекомендаційний характер для особи, яка прийматиме рішення про наявність/відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Отже, суд з врахуванням позиції Верховного суду дійшов переконання, що спір з приводу оскарження висновку службового розслідування відсутній.
Керуючись ст.ст. 142, 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції в частині вимоги про визнання протиправним і скасування висновку результатів службового розслідування на підставі наказу управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 18.08.2020 року № 134 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії».
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України та у строки, визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повернути з Державного бюджету сплачений судовий збір в розмірі 908 грн 00 коп ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено на підписано 26.04.2021
Суддя Сподарик Н.І.